Рішення № 53808107, 25.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р.Справа № 922/402/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі в інтересах держави в особі 1) Пономаренківської сільської ради, с. Хроли; 2) ОСОБА_2 райдержадміністрація, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків до Публічного акціонерне товариства "Кросс -п/ф "Зоря", с. Хроли про стягнення суми шкоди шкоди у розмірі 837224,60 грн. та зобовязання звільнити та привести в придатний стан земельної ділянки за участю представників сторін:

прокурора - Кравцова В.І. службове посвідчення №026175 від 14.05.14р.;

1-го позивача - ОСОБА_3 довіреність б/н від 20.10.15р.;

2-го позивача не зявився;

відповідача - ОСОБА_4 довіреність б/н від 24.11.15р.;

третьої особи - не зявився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 міжрайонний прокурор Харківської області звернувся в інтересах держави в особі Пономаренківської сільської ради до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кросс - п/ф "Зоря" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 22га з приведенням її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р., позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Кросс-п/ф "Зоря" звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку орієнтовною площею 22га на території Пономаренківської сільської ради, яка незаконно використовується для зберігання відходів ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кросс-п/ф "Зоря" до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету ОСОБА_2 обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Пономаренківської сільської ради Харківського району шкоду в сумі 837224,60 грн., заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кросс п/ф "Зоря" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у справі №922/402/13-г скасовано. Справу №922/402/13-г передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2015 р. для розгляду справи №922/402/13-г було призначено суддю Светлічного Ю.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2015р., справу призначено до розгляду у судовому засіданні на "21" жовтня 2015р. о 10:45.

Представник прокуратури у судовому засіданні 21 жовтня 2015р. надав клопотання за вх.№42661, в якому просив залучити до участі у розгляді справи у якості другого позивача ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Харківської області.

Також, у поданому клопотанні прокурор просить вважати позовні вимоги щодо предмету спору наступного змісту: стягнути з ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря" до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету ОСОБА_2 обласної ради та до спеціального фонду Пономаренківської сільської ради Харківського району суму шкоди завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в розмірі 837 224,60 грн. із зарахуванням на рахунок Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області № 33118381700454, відкритий в УДКСУ в Харківському районі (МФО 851011, КБК 24062100) з подальшим розмежуванням. Зобов'язати ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря" звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, орієнтовною площею 22 га, на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області, яка незаконно використовується для зберігання відходів ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря". Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача. Судом прийнято заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

Крім того, прокурором надано копію обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 директора ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря", складеного слідчим СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, затвердженого прокурором Харківської міжрайонної прокуратури, яким на думку прокурора підтверджується забруднення ПАТ "Крос п/ф "Зоря" земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 р. клопотання прокурора задоволено та залучено до участі у розгляді справи у якості другого позивача ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Харківської області. Розгляд справи відкласти на "09" листопада 2015 р. о 10:30.

У судовому засіданні оголошувались перерви до: 18 листопада 2015р. о 10:15; 23 листопада 2015р. о 12:30; 25 листопада 2015р. о 09:45.

Представник відповідача 21.10.2015р. надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2а-12993/12/2070 за адміністративним позовом ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішень. Вказане клопотання відповідача було прийнято судом до розгляду.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував, просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду 04.11.15р. заперечення на клопотання.

Присутній представник 1-го позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував та підтримав позицію прокуратури.

Присутній представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував, з підстав викладених ним у запереченнях на клопотання, яке надане ним 23.10.15р.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі вважає у його задоволенні відмовити, з огляду на наступне.

Згідно із абз. 2 п.3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі: в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи у вказаній відповідачем справі №2а-12993/12/2070 за адміністративним позовом ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними, ОСОБА_2 апеляційним адміністративним судом 25.08.2015 р. було прийнято постанову, якою у задоволенні позову ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря" до Державної екологічної інспекції Харківської області про визнання дій незаконними - відмовлено.

Згідно ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення суду Харківського окружного адміністративного суду у формі постанови від 25.08.2015р. у справі №2а-12993/12/2070 набрало законної сили, суд вважає, що правові підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Присутній представник прокуратури 18.11.2015р. звернувся до суду із клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових матеріалів, яке судом задоволено та документи долучені судом до матеріалів справи.

Також, представником прокуратури 18.11.2015р. надано до суду клопотання про витребування доказів за вх.№46519, в якому прокурор просить витребувати докази шляхом зобовязання Держекоінспекції у Харківській області провести перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря" з метою встановлення наявності на даний час зазначених у позовній заяві порушень, що має значення для подальшого розгляду справи.

Присутній представник 1-го позивача клопотання прокурора про витребування доказів підтримував та просив його задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Присутній представник третьої особи у судовому засіданні пояснив, що вирішення даного клопотання він залишає на розсуд суду.

Згідно положень ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд вважає, що клопотання прокурора про зобов'язання вчинити певні дії, а саме шляхом проведення перевірки, не є клопотанням про витребування доказів у розумінні ст. 38 ГПК України, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання прокурора про витребування доказів відмовити.

Крім того, прокурором 18.11.2015р. надано до суду клопотання за вх.№46520, в якому прокурор просить викликати у судове засідання для дачі пояснень з питань самовільного зайняття та забруднення відповідачем спірних земель наступних осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13 Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник 1-го позивача у судовому засіданні позовні вимоги заявлені прокуратурою підтримував та просив його задовольнити.

Представник 2-го позивача у судове засідання не зявився, свого повноважного представника не направив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 міжрайонною прокуратурою в порядку статей 8, 20 Закону України "Про прокуратуру" 13.09.2012р. направлено вимогу до Держекоінспекції в Харківській області про виділення фахівця для проведення спільних перевірок на території Пономаренківської сільської ради Харківського району.

За результатами спільної перевірки складено акт обстеження/дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.09.2012р. №03-30/204 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 14.09.2012р. №03-30/204 засм., якими зафіксовано, що на земельній ділянці біля ПАТ "Крос-п/ф Зоря" допущено забруднення земельних ресурсів відходами життєдіяльності свійської птиці. Площа забруднення земельної ділянки складає 20,43470га (204347кв.м.).

З метою з'ясування впливу відходів життєдіяльності свійської птиці на ґрунт здійснено відбір відповідних проб ґрунту (акт відбору проб ґрунтів від 14.09.2012р. №10-бп/52-63). У відповідності до результатів досліджень ґрунту, оформлених протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 24.09.2012р. №10-бп/52-63, встановлено забруднення земельних ресурсів в результаті перевищення норм граничнодопустимих концентрацій та фонових значень по нітратам та фосфору рухомі форми у перерахунку на п'яти оксид фосфору Р205.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області було зроблено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та зумовленої забрудненням земельних ресурсів відходами, разом з претензією №238-240 від 23.10.2012р., які було надіслано відповідачу, однак, останнім збитки за забруднення земельної ділянки добровільно не сплачені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель; забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

У статтях 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.

Згідно з п.п."а","з","ї","л" статті 17 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до п."а" ч.1 статті 32 та ч.7 статті 33 Закону України "Про відходи", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Також згідно ч.2 статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

У статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вказано, що псування земель це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Згідно ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за псування земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно ст. 42, 43 Закону України "Про відходи", особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

У ст. 56 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Предметом позову у даній справі є відшкодування з відповідача шкоди завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України у розмірі 837224,60 грн. та зобовязання відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, орієнтовною площею 22 га, на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області, яка незаконно використовується для зберігання відходів відповідачем, що встановлено актами Державної екологічної інспекції у Харківській області: обстеження від 14.09.2012р. та висновок судової екологічної експертизи б/н і дати (а.с.178-214 том 4), якими зафіксовано факт засмічення відповідачем прилеглих земельних ділянок сільськогосподарського призначення відходами 4 класу небезпеки (малонебезпечні) та завдання внаслідок цього шкоди земельним ресурсам держави у спірній сумі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний звязок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обовязковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з п.п.3.1-3.3,3.4,3.6 Методики №149 землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення. Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики. У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи.

При цьому акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно п.3.3 Методики №149 факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Таким чином факти забруднення (засмічення) земель мають підтверджуватися вказаними доказами в їх сукупності.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду від 14.09.2015р. у даній справі докази: акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта від 27.07.2012р. №816, постанова від 30.07.25012 №326 про накладення штрафу на директора ПАТ "Крос-п/ф Зоря" не можуть братися судом до уваги, оскільки вони складені у липні 2012 року, тому не стосуються перевірки проведеної прокуратурі у вересні 2012 року. Також, у вказаній постанові вказано, що акти складені третьою особою: акт обстеження/дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.09.2012р. №03-30/204 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 14.09.2012р. №03-30/204 засм. за умови відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, припису та постанови про притягнення посадових осіб товариства до адміністративної чи кримінальної відповідальності за забруднення чи засмічення земельних ресурсів не є підтвердженням факту забруднення та засмічення земель.

Під час нового розгляду справи прокурором було надано до суду копію обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 директора ПАТ "Кросс-п/ф "Зоря", складеного слідчим СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, затвердженого прокурором Харківської міжрайонної прокуратури, яким на думку прокурора підтверджується забруднення ПАТ "Крос п/ф "Зоря" земель відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля; та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 р. у справі №2а-12993/12/2070 за позовом ПАТ "Крос п/ф "Зоря" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними.

За результатами спільної перевірки прокуратури та Державної екологічної інспекції у Харківській області на території Пономаренківської сільської ради третьою особою у даній справі складено: акти обстеження/дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.09.2012р. №03-30/204 та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 14.09.2012р. №03-30/204 засм.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 р. у справі №2а-12993/12/2070 за позовом ПАТ "Крос п/ф "Зоря" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними, було встановлено правомірність дій Державної екологічної інспекції у Харківській області при проведенні перевірки на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області.

У актах Державної екологічної інспекції у Харківській області: обстеження/дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.09.2012р. №03-30/204 та обстеження засміченої земельної ділянки від 14.09.2012р. №03-30/204 встановлено, що забруднення земельних ресурсів відходами життєдіяльності свійської птиці на спірній земельній ділянці допущено біля знаходження ПАТ "Крос-п/ф Зоря", але вказані акти не встановлюють вини в діях відповідача.

Вищевказані акти не можуть прийматися в якості належних доказів самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок орієнтовною площею 22га та їх забруднення, оскільки прокурором не надано доказів притягнення посадових осіб ПАТ "Крос-п/ф Зоря" до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Обвинувальний акт слідчого СВ Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м.Люботин) ГУМВС України в Харківській області у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 директора ПАТ "Крос п/ф "Зоря", не є підтвердженням притягнення вказаної посадової особи до кримінальної відповідальності за забруднення земель відходами, шкідливими для довкілля, оскільки даний процесуальний документ, є підтвердженням закінченням досудового провадження й про передачу справи до суду. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за відсутності рішення суду не підтверджує вчинення посадовою особою правопорушення.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази самовільного зайняття земельної ділянки та засмічення земельної ділянки, орієнтовною площею 22 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області саме відповідачем - ПАТ "Крос-п/ф Зоря".

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурором не доведено обставин щодо самовільного зайняття та забруднення чи засмічення спірної земельної ділянки відповідачем, відповідно до цього у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача шкоди завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в розмірі 837224,60грн.; та про звільнення та приведення у придатний для використання стан земельну ділянку, орієнтовною площею 22 га, на території Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області, а отже позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відповідно до цього суд вважає в задоволенні позову відмовити.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а виклик у судове засідання осіб для дачі пояснень з питань самовільного зайняття та забруднення відповідачем спірних земель є викликом до судового процесу свідків, а господарський процесуальний кодекс України не передбачає функціонування інституту свідків як засобу доказування у процесі, суд вважає за необхідне у задоволенні даного клопотання прокурора відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст 1166 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 26.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_14