Постанова № 53807928, 23.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа № 917/1592/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя

ОСОБА_1, суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представника:

позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 22.04.2015р. №01/3528,

відповідача ОСОБА_3 за довіреністю від 23.02.2015р. №10-74/2104,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, (вх. №4964П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2015р. у справі № 917/1592/15

за позовом Комунального підприємства Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради, м. Кременчук,

до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства Полтаваобленерго, м. Полтава,

про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.09.2015р. у справі № 917/1592/15 (суддя Тимощенко О.М.) в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам діючого законодавства та не підлягає визнанню її недійсною.

Комунальне підприємство Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2015р. у справі №917/1592/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що вимоги про сплату пені мають грошовий характер, однак за своєю природою не є основним зобовязанням, а є заходом відповідальності за порушення зобовязання, отже, дані вимоги не можуть бути зарахованими як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 15738 від 23.11.2015р.), в якому просить рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 23.11.2015р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду скасувати та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Полтаваобленерго" надіслало КП "Кременчукводоканал" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.06.2015р. №10-75/6862.

Відповідно до даної заяви, КП "Кременчукводоканал" було повідомлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

1) Зобов'язань КП "Кременчукводоканал" перед ПАТ "Полтаваобленерго" на суму 507808,76грн., що виникла з наказом господарського суду Полтавської області від 19.07.2013р. по справі № 917/906/13 у сумі 507808,76 грн. пені за несплату активної електроенергії.

2) Зобов'язань ПАТ "Полтаваобленерго" перед КП "Кременчукводоканал" на суму 507 808,76 грн., що виникли згідно з угодою № 58620/1247 від 30.05.2014р. та рахунками №58620/202837 від 13.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 114451,47грн., та згідно з угодою №58620/1247 від 30.05.2015р. та рахунком №58620/204259 від 25.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 393357,29 грн.

Зобовязання, які зазначені у першому пункті, виникли на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2013р. у справі № 917/906/13 за позовом ПАТ Полтаваобленерго до КП Кременчукводоканал про стягнення 25450705,07грн. боргу за договором про постачання електричної енергії №0334 від 02.09.2011р. У відповідності до даного рішення позов ПАТ Полтаваобленерго задоволено повністю та стягнуто з КП Кременчукводоканал 23735441,44 грн. основного боргу, 644426,97 грн. пені, 88117,23 грн. інфляційних втрат, 338292,36 грн. 3% річних та 68820,00 грн. судового збору.

На виконання даного рішення господарським судом Полтавської області 19.07.2013р. видано відповідний наказ у справі № 917/906/13. Даний наказ ОСОБА_4 акціонерним товариством Полтаваобленерго було передано до органів державної виконавчої служби на примусове виконання. На підставі даного наказу відкрито виконавче провадження у відповідності до постанови від 09.09.2013р.

У відповідності до договорів № 30Е/241 від 24.09.2014р. та № 30Е/260 від 18.11.2014р. про організацію взаєморозрахунків та відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014р. № 30 ПАТ Полтаваобленерго було перераховано загальну суму в розмірі 51252203,37 грн. в якості погашення заборгованості основної суми заборгованості.

А також, 30.05.2014р. між КП Кременчукводоканал та ПАТ Полтаваобленерго укладено договір № 58620/1247 на послуги постачання неочищеної (технічної) води.

Відповідно до п. 1.1. договору КП Кременчукводоканал зобов'язалося надати ОСОБА_4 акціонерному товариству Полтаваобленерго послуги постачання неочищеної (технічної) води, а Публічне акціонерне товариство Полтаваобленерго зобов'язалося розрахуватись за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.

На підставі договору № 58620/1247 на послуги постачання неочищеної (технічної) води КП Кременчукводоканал було виставлено ПАТ Полтаваобленерго рахунок 58620/202837 від 13.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 114451,47 грн. та рахунок 58620/204259 від 25.05.2015р. за послуги з постачання неочищеної (технічної) води на суму 393357,29 грн. Загальна сума до сплати 507808,76грн.

Однак, позивач не згоден з даною заявою про зарахування зустрічних позовних вимог та вважає, що зарахування може бути проведено лише до однорідних за своє природою вимог, тоді як відповідач бажає припинення свого зобов'язання зі сплати основного боргу згідно договору № 58620/1247 на послуги постачання неочищеної (технічної) води шляхом зарахування на його погашення суми пені, присудженої у справі № 917/906/13. У звязку з цим Комунального підприємства Кременчукводоканал звернулось до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про визнання зазначеної заяви недійною.

Господарським судом Полтавської області 29.09.2015р. винесено рішення, яким в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно із ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть припинятися тільки однорідні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту. Не можна зарахувати обов'язок надати послугу в рахунок зустрічного обов'язку поставити товар. Звичайно зарахуванням припиняються грошові зобов'язання, оскільки гроші є в обігу як загальний еквівалент товарів, робіт, послуг.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі).

Таким чином, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Кременчукводоканал» вважає заяву незаконною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, у звязку з цим звернувся до господарського суду першої інстанції про визнання її недійсною.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013р. №11 передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, КП «Кременчукводоканал» посилається на те, що вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України, оскільки вимоги про сплату пені та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що з прийняттям господарським судом Полтавської області рішення від 04.07.2013р. по справі 917/906/13 вимоги відповідача до позивача зі сплати відповідних грошових коштів набули безспірного характеру.

Грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів (дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, висвітленої у постанові від 04.02.2014р. у справі 903/610/13).

Крім того, на однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними, строк виконання за якими настав.

(Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 09.12.2008р. у справі № 37/638).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, характер зобовязань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

Також умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Як зазначено вище, відсутні спір щодо вимог як з боку відповідача (оскільки прийнято рішення господарським судом Полтавської області від 04.07.2013р. по справі 917/906/13, яке набуло законної сили та заборгованість по сплаті грошових коштів набули безспірного характеру), так і з боку позивача (оскільки є укладений договір, який є чинним та не визнаний недійсним).

Таким чином, оскаржувана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог №10-75/6862 від 03.06.2015р. відповідає вимогам, передбачених законодавством, тому вимоги відповідача до позивача є зустрічними та однорідними, тобто такими, що повністю відповідають положенням ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.

Посилання апелянта на п. 1.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», яким встановлено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України" не береться до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014р. №6 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Пленуму Вищого господарського суду» були внесені зміни, зокрема було доповнено пунктом 1.14 Постанову Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» в редакції зазначеній вище.

Як вбачається, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.06.2015р. №10-75/6862, тобто до набрання чинності даної постанови.

Отже, на момент звернення з даною заявою до позивача даного пункту не існувало, тому і посилання позивача є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради не спростовують висновків місцевого господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2015р. у справі № 917/1592/15, прийнятого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кременчукводоканал Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2015р. у справі № 917/1592/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.11.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко