Рішення № 53807587, 23.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.Справа № 922/5483/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Харківської гімназії № 65 Харківської міської ради Харківської області, м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків про стягнення коштів у сумі 105993,20 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 38-1871 від 28.05.2010р.

відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю № 1159 від 15.10.2015р.,

третьої особи: ОСОБА_2, за довіреністю № 3075 від 12.10.2015 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство Харківські теплові мережі - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Харківської гімназії № 65 Харківської міської ради Харківської області про стягнення заборгованості за невиконання договірних зобовязань у сумі 105993,20 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором про постачання теплової енергії № 198 від 01.01.2002 р. щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2015 р. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 20.10.2015 р. було оголошено перерву до 26.10.2015 р. об 11:00 год.

У зв'язку із залученням до участі у даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача розгляд справи було відкладено до 23.11.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні 23.11.2015 р. факт отримання від відповідача теплової енергії в сумі, несплачена частина якої становить предмет спору у даній справі. Втім, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

Представник позивача просила суд визнати поважними причини пропущення позовної давності та задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

01 січня 2002 року між позивачем (як енергопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір № 198 про постачання теплової енергії (далі „договір про постачання теплової енергії).

Відповідно до п. 1.1 договору про постачання теплової енергії, енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатками №№ 1 та 4 до договору про постачання теплової енергії сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу та перелік обєктів теплопостачання, відповідно.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-отримання теплової енергії (п. 6.2 договору про постачання теплової енергії).

Пунктом 6.3 договору про постачання теплової енергії сторони домовились, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4 договору про постачання теплової енергії якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується не пізніше 25-го числа поточного місяця.

01 жовтня 2010 року згідно акту № 176/5694 (арк.с. 9) позивач почав постачати відповідачу теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії.

Як свідчать підписані обома сторонами та скріплені їх печатками акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії (арк.с. 10-13), позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору про постачання теплової енергії теплову енергію в період з жовтня 2010 року по січень 2011 року теплову енергію на загальну суму 135442,03 грн.

Наявний в матеріалах справи акт грошових надходжень (арк.с. 53) та пояснення позивача свідчать, що в листопаді та грудні 2010 року відповідач частково розрахувався за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії теплову енергію в сумі 29448,83 грн.

Позивач стверджує, що решту заборгованості за договором про постачання теплової енергії в сумі 105993,20 грн. відповідач не сплатив, що й зумовило звернення з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На виконання договору позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу, зокрема, з жовтня 2010 року по січень 2011 року на загальну суму 135442,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом № 176/5694 підключення споживача до джерела теплової енергії, актами виконаних робіт по відпуску теплової енергії (арк.с. 9-13). Відповідні обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

З огляду на наведені вище положення п.п. 6.3, 6.4 договору про постачання теплової енергії, строк оплати спожитої відповідачем в період з жовтня 2010 року по січень 2011 року теплової енергії станом на момент розгляду даної справи судом настав.

Як свідчить наявний в матеріалах справи акт грошових надходжень (арк.с. 53) та пояснення позивача, відповідач частково розрахувався за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії теплову енергію в сумі 29448,83 грн.

Позивач стверджує, що решту заборгованості за договором про постачання теплової енергії в сумі 105993,20 грн. відповідач не сплатив.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надані докази оплати вказаної заборгованості частково або в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання за договором про постачання теплової енергії в сумі 105993,20 грн. Отже, посилання позивача на порушення відповідачем його прав на отримання грошових коштів в сумі 105993,20 грн., заявлених до стягнення у даній - є обґрунтованими.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Вказана заява вмотивована тим, що опалювальний сезон за договором про постачання теплової енергії закінчився 15 квітня 2011 року, тому остання вимога за договором могла бути предявлена з 26 квітня 2011 року, а строк позовної давності закінчився 26 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд погоджується з доводами відповідача про сплив строку позовної давності по стягненню заборгованості, що становить предмет спору у даній справі - 26 квітня 2014 року, тобто через три роки з моменту закінчення опалювального сезону. Відповідні обставини не заперечуються й позивачем.

З огляду на наведене, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України позовні вимоги, що становлять предмет даного розгляду не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позицію позивача щодо поважності причин пропущення позовної давності звернення з позовом у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначені позивачем причини пропущення позовної давності, як то скрутне фінансове становище підприємства, значний розмір заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію, відсутність достатньої кількості працівників позивача, які займаються стягненням заборгованості в судовому порядку, не можуть вважатися поважними в розумінні ч. 5 ст. 267 ЦК України, а отже й не зумовлюють можливість захисту обумовлених позовом прав позивача поза межами строку позовної давності.

Позивач також не обґрунтовує і те, яким чином визначені ним обставини вплинули на пропуск ним строку позовної давності при зверненні до суду саме з даним позовом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. Даною нормою визначено, що судовий збір при відмові у задоволенні позову покладається на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-256, 260, 261, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 25.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3