Постанова № 53807486, 19.11.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року справа № 823/521/13-а

м. Черкаси

14 год. 20 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Канівська обєднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби подала позов, в якому просить стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю в сумі 20476 грн. 46 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та направлено на новий розгляд адміністративну справу до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 18.02.2013 відповідач має непогашений податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 20476 грн. 46 коп., який виник у звязку з тим, що відповідач не сплатив самостійно обчислених ним сум податкових зобовязань в деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009, 2010, 2011 та 2012 роки.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач не прибув в судове засідання, явку свого представника не забезпечив з невідомих причин, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено таке.

Відповідач, як фізична особа підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований 04.09.2001, взятий на облік як платник податків 07.09.2001, на час розгляду справи перебуває на обліку в Канівській обєднаній державній податковій інспекції Черкаської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що 29.01.2009 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобовязання на 2009 рік в сумі 21725 грн 28 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 1810 грн 61 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач податкове зобовязання на 2009 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2010 в нього існував податковий борг в розмірі 4907 грн 61 коп.

28.01.2010 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобовязання на 2010 рік в сумі 23007 грн 07 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 1917 грн 26 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач податкове зобовязання на 2010 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2011 в нього існував податковий борг в розмірі 7881 грн 27 коп.

28.01.2011 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобовязання на 2011 рік в сумі 23007 грн 07 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 1917 грн 26 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач податкове зобовязання на 2011 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2012 в нього існував податковий борг в розмірі 4477 грн 37 коп.

30.01.2012 відповідач подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій самостійно визначив податкове зобовязання на 2012 рік в сумі 34327 грн 44 коп., при сплаті рівними частками щомісячно в розмірі 2860 грн 62 коп.

Як свідчать матеріали справи, відповідач податкове зобовязання на 2012 рік сплатив частково, внаслідок чого станом на 01.01.2013 в нього існував податковий борг в розмірі 17312 грн 27 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що у даній справі необхідно розділити податковий борг, що виник до 01.01.2011, стягнення якого здійснювалося згідно з вимогами Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року № 2181-III, та податковий борг, що виник після 01.01.2011, стягнення якого здійснюється на підставі Податкового кодексу України.

Стосовно податкового боргу, що виник до 01.01.2011, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про плату за землю передбачено, що використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 цього Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України Про плату за землю податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до п. 5.1, ч. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Разом з тим, відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно підпункту 15.2.1 пункту 15.2 вказаної статті у разі коли податкове зобовязання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у звязку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобовязання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобовязання.

Такі ж положення містяться в статті 102 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що в даному випадку податковий борг по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності підлягає стягненню з відповідача за період з 26 лютого 2010 року (1095 днів до дня подання позову) по 31 грудня 2010 року включно в розмірі 1163 грн. 22 коп.

Щодо податкового боргу, який виник у відповідача після 01.01.2011, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобовязання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обовязок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Будь-які докази надіслання відповідачу у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм Податкового кодексу позивач не надав.

При цьому суд підкреслює, що в матеріалах справи містяться перша та друга податкові вимоги, відповідно, за 2009 та 2010 роки, які були надіслані податковим органом відповідачу на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Цей закон втратив чинність з 1 січня 2011 року, а отже не регулює питання погашення податкового боргу платника податку, який виник після вказаної дати.

Будь-які докази надіслання відповідачу у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм саме Податкового кодексу позивач не надав.

Таким чином, у позивача не виникло право на стягнення податкового боргу відповідача, який виник після 01.01.2011.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. М. Вовчок, 64, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід бюджету через Канівську обєднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 16, ідентифікаційний код 21367331) податковий борг в розмірі 1163 (одна тисяча сто шістдесят три) грн. 22 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови складений та підписаний 24 листопада 2015 року