Ухвала суду № 53807385, 25.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/5549/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/778/5458/15 Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гусакова Максима Олександровича,

ОСОБА_4

на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 серпня 2015 року

у справі за скаргою ОСОБА_5 на дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гусакова Максима Олександровича, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гусакова М.О.

В скарзі зазначала, що 04.08.2015 року вона отримала копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 24.07.2015 року. Постанову про накладення арешту вважає незаконною, оскільки їй фактично не було надано часу для добровільного виконання рішення суду, крім того, державний виконавець наклав арешт на все належне майно, не з'ясувавши при цьому наявність грошових коштів на рахунках та можливість звернення стягнення на них, а фактично вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму боргу. У зв'язку з цим просила суд визнати дії державного виконавця в частині накладення арешту на все належне ОСОБА_5 майно неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 24.07.2015 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 серпня 2015 року скаргу задоволено. Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Гусакова М.О. від 24.07.2015 року по виконавчому провадженню №48249397 про накладення арешту на все майно, належне ОСОБА_5 та заборони його відчуження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, державний виконавець Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Гусаков М.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені скарги.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду стягувач ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені скарги.

ОСОБА_5 надала заперечення на апеляційні скарги, зазначивши, що вважає доводи апелянтів безпідставними, а ухвалу - законною та оьбгрунтованою. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення апелянтів: державного виконавця Гусакова М.О., Саприкіної О.Г., представника ОСОБА_5 адвоката Федько О.А., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно п.2 ч.2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2015 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 104 184,26 грн. та судовий збір.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ Гусакова М.О. від 24.07.2015 року відкрите виконавче провадження з виконання рішення суду. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження постановою від 24.07.2015 року накладено арешт на все майно, що належить боржникові ОСОБА_5 та заборонено відчуження такого майна.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_5, дійшов висновку, що державний виконавець діяв з порушенням вимог ст.ст.1,6,25,27,31,32,52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.41 Конституції України, оскільки не надав можливості боржнику до накладання арешту на майно виконати рішення суду самостійно та порушив порядок дій щодо звернення стягнення на майно.

З висновками суду погодитися неможливо з таких підстав.

Дії державного виконавця з прийняття виконавчого документа до виконання регламентовані ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно цієї норми права державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби; державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова; виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення; у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається; копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові; постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З засвідченої копії заяви стягувача ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження вбачається, що в цій заяви остання просила накласти арешт на майно ОСОБА_5

24 липня 2015р. за цією заявою державним виконавцем видано дві постанови: про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника.

Таким чином, дії державного виконавця відповідають ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки буквально відповідно до змісту цієї норми Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження наклав арешт на майно та кошти боржника, про що виніс відповідну постанову.

Доводи апеляційних скарги щзгайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Оскаржена ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою в задоволенні скарги ОСОБА_5 має бути відмовлено у зв'язку із невідповідністю доводів заявника вимогам ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гусакова Максима Олександровича задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 серпня 2015 року у цій справі скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Гусакова Максима Олександровича.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: