Рішення № 53806179, 23.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2015 р.Справа № 916/4082/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк";

До ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД"

про стягнення 203660,79 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 по довіреності №3978-К-Н-О від 24.09.2015р.

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" про стягнення заборгованості в розмірі 203660,79 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 176000грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 24843,69грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 2817,10грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2015р. було порушено провадження по справі №916/4082/15 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65082, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

23.11.2015р. представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог відповідно якої просить стягнути з відповідача заборгованость в розмірі 18101,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 14432,66грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 926,10грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 2742,25грн.

У судовому засіданні 23.11.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

12.03.2014 р. між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № Д-782 про надання кредиту у вигляді відповлювальної кредитної лінії (далі - Договір).

Відповідно до п. А.2 укладеного Договору Позивач надав Відповідачу кредит в розмірі 190 034,00 грн. з відсотковою ставкою відповідно до пп. А.6, А.7 Договору та кінцевим терміном повернення 03.09.2014 року, відповідно до п. А.3 Договору.

03.09.2014 року до Договору було укладено Додаткову угоду, згідно з якою змінено істотні умови Договору, а саме подовжено користування лімітом в сумі 190 034,00 грн., те встановлено кінцевий термін повернення 03.09.2015 року, відповідно до п. А.3 Додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичковою рахунку до дати погашення кредиту згідно ші. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує відсотки за користування кредитом, зазначені у п. А.6 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору та ст. 212 ЦК України при порушенні клієнтом зобов'язань, передбачених ті. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом, зазначені у п. А.7 Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5, 4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Як зазначає позивач, в порушення зазначених умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме: не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Про наявну у відповідача заборгованість зі сплати кредиту та процентів свідчать виписки по рахункам.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем кредиту у вигляді кредитної лініїї та неповернення відповідачем кредитних коштів, несплату процентів за користування ними, у звязку з чим позивач правомірно заявив вимогу про погашення кредиту в сумі 14432,66грн., сплату відсотків в сумі 926,10грн., які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2742,28грн. пені.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України визначає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Так, позивачем розраховано до стягнення з відповідача пеню з огляду на п.5.1 Договору, яким сторонами обумовлено нарахування пені, у звязку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2742,28грн. пені підлягає судом задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 1218 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРЄТЕ УКРАЇНА ЛТД" (65082, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 14432,66грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 926,10грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 2742,28грн та 1218грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2015 р.

Суддя С.В. Літвінов