Ухвала суду № 53806173, 26.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"26" листопада 2015 р. Справа № 918/1292/15

за позовом Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс"

до відповідача-1 Приватного підприємства - фірма "АЛРІ"

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол"

про стягнення заборгованості в сумі 303 007,12 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Без виклику учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2015 року Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-Сервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірми "Алрі" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (відповідач-2) про стягнення в сумі 324 557,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.06.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) укладено договір поставки № Б01/06-15 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати і передати у власність покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар по кількості та цінам, визначених у видатковій накладній.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, що стверджується видатковими накладними на загальну суму 270 275,00 грн.

Відповідач оплати за поставлений товар не провів, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 270 275,00 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано 49 716,04 грн. пені, 2 779,19 грн. 3 % річних та 787,19 грн. інфляційних втрат.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 перед позивачем за виконання умов договору поставки між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель) укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором грошовою сумою в розмірі 1 000,00 грн. за виконання відповідачем-2 (боржник) зобов'язань з договору поставки № Б01/06-15 від 01.06.2015 року.

Враховуючи викладене, позивач просить суду стягнути з відповідача-1 грошову суму в розмірі 1 000,00 грн., а з відповідача-2 - 270 275,00 грн. основного боргу, 49 716,04 грн. пені, 2 779,19 грн. 3 % річних та 787,19 грн. інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 538, 625, 692, 693, 712, ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230, 232, 265 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 19.11.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 30.04.2015 року.

26.11.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача-2 254 255,00 грн. основного боргу, 45 614,59 грн. пені, 508,51 грн. інфляційних та 2 629,02 грн. 3% річних.

Крім того, 26.11.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем-2 умов договору поставки за ним утворилася заборгованість в розмірі 254 255,00 грн., на яку проведено нарахування 45 614,59 грн. пені, 2 629,02 грн. 3% річних та 508,51 грн. інфляційних. Як стверджує позивач, він неодноразово в телефонному режимі звертався до відповідача-2 з приводу погашення боргу, проте останній відмовився її оплачувати, так само як не відреагував на претензію, яку отримав 11.11.2015 року, та відмовився від підписання акту звірки взаємних розрахунків. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем-2 зареєстрованого нерухомого майна немає. Крім того, відповідач здійснює реалізацію будівельних матеріалів, про що позивачем надано витяги з інтернет-сторінки сайту. Усе наведене, на думку позивача, свідчить про закриття відповідачем-2 своєї господарської діяльності, що, у свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у цій справі. Зважаючи на викладене, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 у межах суми позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.

У силу вимог ч. 1 ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 визначено заходи забезпечення позову, до яких, зокрема відноситься накладення арешту на майно або грошові, що належить відповідачеві.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

Як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, останній просить накласти арешт на грошові кошти, належні відповідачу-2, в межах суми стягнення.

З наведеного вбачається, що спосіб забезпечення позову, який просить вжити позивач, відповідає вимогам ст. 67 ГПК України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Судом із доказів, наданих позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, встановлено, що відповідач-2 у зв'язку із закриттям підприємства здійснює розпродаж будівельних матеріалів за низькими цінами, про що на сайті http://olx.ua/obyavlenie/budveln-materali... розміщене відповідне оголошення.

Також, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 48458038 від 26.11.2015 року за відповідачем-2 нерухомого майна не зареєстровано.

У силу вимог ст. 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

За приписами ч.ч. 2, 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до позову документів, приймаючи до уваги, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача-2 сума є значною, враховуючи твердження позивача про ухилення відповідача-2 від погашення заборгованості, беручи до уваги відчуження відповідачем-2 рухомого майна та відсутність у нього нерухомого майна, з огляду на обґрунтованість припущень, що кошти відповідача, які і його майно, можуть зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позову, за висновками суду, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Здійснивши оцінку запропонованого позивачем заходу до забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд встановив наявність безпосереднього зв'язку між ними, оскільки вимоги позивача про стягнення грошових коштів кореспондується із заходом забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти.

При цьому захід до забезпечення позову не є тотожним заявленим позовним вимогам.

Обраний захід до забезпечення позову не має наслідком припинення господарської діяльності відповідача-2.

Крім того, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача-2 спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а отже – про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам ст. 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.

У силу вимог ч. 4 ст. 25, п. 3 ч. 1 ст. 26, п. 3 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову допускається до негайного виконання.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. До вирішення спору по суті, набрання рішенням у цій справі законної сили вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (вул. Володимирська,103, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37751410) у сумі 303 007,12 грн., що знаходяться на будь-якому рахунку названого товариства, виявленому державним виконавцем під час виконання цієї ухвали.

3. Вказана ухвала є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 26.11.2015 року, і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вказана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення (негайне виконання).

4. Строк пред'явлення цієї ухвали до виконання становить один рік, тобто до 27.11.2016 року.

5. Стягувачем за цією ухвалою є позивач - Приватне підприємство-фірма "Торгбуд-Сервіс" (вул. Шкільна,32-А, м. Здолбунів, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 32785198) .

6. Боржником за цією ухвалою є відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестпол" (вул. Володимирська,103, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 37751410) .

7. Вказана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ГПК України.

8. Вказану хвалу направити сторонам у справі.

Суддя Андрійчук О.В.