Рішення № 53806140, 20.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2015 р.Справа № 916/2127/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСТРАНЗИТ" (м.Одеса);

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ГРУПП" (м.Одеса);

про стягнення 193280,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСТРАНЗИТ" (далі ТОВ "УКРТРАНСТРАНЗИТ"), звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ "СМАРТ ГРУПП") про стягнення 193280,00 грн. заборгованості, вказуючи на неналежне виконання відповідачем свої зобовязань за договором № 8 „Про транспортно-експедиційне обслуговування від 22.02.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання з відповідачем договору від 22.02.2012 р. № 8 „Про транспортно-експедиційне обслуговування та невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати отриманих послуг, акт звірки за період з 01.01.2013 р. по 09.07.2014 р., рахунки, акти виконаних робіт, міжнародні транспортні накладні СМR про перетин кордону вантажу замовника засобами позивача, податкові накладні, зареєстрованими позивачем у єдиному реєстрі податкових накладних, тощо.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що між сторонами дійсно мали місце договірні правовідносини, які були формалізовані у вигляді договору, між тим назва документу - Договір „Про транспортно-експедиційне обслуговування не відповідає реальному/фактичному предмету угоди та змісту правовідносин між сторонами, оскільки фактично позивач надавав відповідачу послуги перевезення вантажів за заявками відповідача, про що також свідчать міжнародні транспортні накладні СМR, заявки в електронному вигляді, якими замовляв саме послуги з перевезення (автодоставка). Відповідач визнав вимогу, проте вважає що до вказаного договору повинна застосовуватись позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України). Зважаючи на те, що строк давності щодо виконання відповідачем грошового зобовязання за всіма рахунками сплинув просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.02.2012 р. між ТОВ "УКРТРАНСТРАНЗИТ" (Виконавець) та ТОВ "СМАРТ ГРУПП" (Замовник) укладено договір № 8 „Про транспортно-експедиційне обслуговування (Договір), за умовами якого виконавець зобовязаний проводити відповідні заходи, направлення на забезпечення перевезення вантажів Замовника (п.2.1.1 Договору).

Згідно п.2.1.2 Договору Виконавець зобовязаний доставити ввірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Після повернення порожнього контейнеру до порту представник Замовнику СМR (з прикордонними відміткам перетинання кордону, видатковий ордер, який підтверджує здачу контейнеру до порту (п.2.1.3 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обовязків.

Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2014 р., проте може бути продовженим на кожен наступний рік за письмовою заявою однієї з сторін (п.8.2 Договору).

Позивачем виконано взяті на себе зобовязання за умовами Договору, що підтверджують наявні в матеріалах справи документи, а саме: акт звірки за період з 01.01.2013 р. по 09.07.2014 р., виставлені позивачу рахунки, акти виконаних робіт, СМR про перетин кордону вантажу замовника засобами позивача, податковими накладними.

Проте, згідно розрахунку, заведеного в акті звірки ТОВ "СМАРТ ГРУПП" своєчасно не виконало зобовязання з оплати за виставленими позивачем рахунками. Тобто, у відповідача станом на 09.07.2014 р. існує не погашена заборгованість у сумі 193280,00 грн.

Відповідно до умов п.6.1 Договору позивач вжив всі можливі заходи для вирішення спору шляхом переговорів та домовленостей.

Відповідачу не одноразово направлялись письмові претензії та пропонувались шляхи вирішення питання погашення заборгованості.

У відповіді на письмову претензію від 27.02.2015 р. № 125, відповідач визнає факт отримання транспортно-експедиційних послуг, зазначає про невиконання обовязку зі сплати рахунків, мотивуючи спливом дії цих рахунків.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду з позовною заявою в рамках провадження по даній справі.

Перевіривши обґрунтованість позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ч.ч.1,2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.909 ЦК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобовязання, характерні для договору перевезення вантажу, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи.

При цьому позивачем як виконавцем (перевізником) виконано належним чином взяті на себе обовязки по перевезенню вантажів, про що свідчать досліджені в описовій частині рішення документи.

В свою чергу ТОВ "СМАРТ ГРУПП" (замовник) в порушення приписів діючого законодавства та умов Договору, отримавши послуги не оплатило їх в сумі 193280,00 грн., не дивлячись на те, що відповідні перерахування згідно ч.1 ст.530 ЦК України, п.2.2.4 Договору мали бути здійснені протягом 30 днів з дня виставлення виконавцем рахунку.

Відповідачем вимогу позивача щодо суми стягнення 193280,00 грн. визнано, проте вважає що до вказаного договору повинна застосовуватись позовна давність в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до п.6 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч.1,3 ст.925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи рахунки виставлялись з липня 2013 р. по серпень 2013 р., у звязку з чим суд вважає, що строк позовної давності щодо виконання відповідачем грошового зобовязання за всіма рахунками, що були виставлені позивачем за надання послуг з перевезення, сплинув ще у 2014 р.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "УКРТРАНСТРАНЗИТ".

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального Кодексу України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.256, 258, 307, 525, 526, 530, 629, 909, 925 ЦК України, ст.ст.33, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

Встановив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 20.11.2015 року.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2015 р.

Суддя Р.В. Волков