Рішення № 53806050, 25.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 р. Справа № 918/1230/15

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Племзавод

про стягнення в сумі 170 624 грн. 22 коп..

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №14/20-25-15 від 07.05.15року)

від відповідача: не з'явився

прокурор: Кондратюк А.В. (посвідчення №026596 від 30.05.2014року)

Обставини справи: Заступник прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" про стягнення 170 624 грн. 22 коп. заборгованості з яких: 154 168 грн. 19 коп. боргу, 12 956 грн. 13 коп. пені, 780 грн. 66 коп. - 3% річних та 2 719 грн. 24 коп. інфляційних.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що відповідач на умовах фінансового лізингу користується сільськогосподарською технікою, однак, обумовлені Договором лізингові платежі не вносить, а тому існуючу заборгованість з урахуванням інфляційних та 3 % річних та нараховану за прострочення платежів пеню, просить суд стягнути у примусовому порядку.

17.11.2015 року позивачем подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку позовних вимог № 407 від 17.11.2015 року, яка підтримана прокурором та прийнята судом.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №17-09-92 бфл/143, відповідно до предмету якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.(а.с 11-14).

Згідно пункту 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі-акт), що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Відповідно до пункту 2.3. договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Як передбачено пунктом 3.4.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

08.09.2009 року додатковим договором №1/987 до договору від 01 квітня 2009 року №17-09-92 бфл/143 сторони погодили кількість, ціну і вартість предмету лізингу, а також графіки сплати лізингових платежів (а.с 15).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет договору лізингу, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі сільськогосподарської техніки №1 від 21.09.2009 року, №2 від 16.11.2009 року, № 3 від 16.11.2009 року, №4 від 16.11.2009 року, №5 від 16.11.2009 року (а.с 21-25).

Як зазначає позивач згідно графіків сплати лізингових платежів, що є додатками №2.1, №4.1, №6.1, №8.1, №10.1 до договору чергові платежі наступили 16.08.2015 року на суму 118 227 грн. 99 коп. та 21.09.2015 року на суму 35 940 грн. 20 коп. (а.с 16-20).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (чч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з поданих позивачем доказів та встановлено судом під час розгляду справи, відповідач в порушення встановлених графіків внесення лізингових платежів чергові платежі які наступили 16.08.2015р. та 21.09.2015р. в сумі 118 227 грн. 99 коп. та в сумі 35 940 грн. 20 коп., відповідно, не здійснив.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів сплати чергових платежів обумовлених договором №17-09-92 бфл/143 які наступили 16.08.2015р. та 21.09.2015р., позовні вимоги про стягнення 154 168 грн. 19 коп. заборгованості судом визнаються обгрунтованими.

Крім того, як передбачено пунктом 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Посилаючись на зазначений пункт Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за періоди з 17.08.2015 р. по 25.10.2015р. в сумі 11 453 грн. 53 коп. та за період з 22.09.2015 р. по 25.10.2015р. в сумі 1 502 грн. 60 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Подані позивачем розрахунки та періоди нарахування неустойки перевірено судом та визнано їх арифметично вірними, а тому враховуючи, що відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в цій частині судом визнаються обгрунтованими.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р. інфляційні в розмірі 2 719 грн. 24 коп. та 3% річних за періоди з 17.08.2015 р. по 25.10.2015р. в сумі 680 грн. 22 коп. та за період з 22.09.2015 р. по 25.10.2015р. в сумі 100 грн. 44 коп.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд визнав їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи, що наявність заборгованості та її розмір підтверджується зібраними у справі доказами, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних позивачем здійснено у відповідності з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 154 168грн. 19 коп. боргу, 12 956 грн. 13 коп. пені, 780 грн. 66 коп. - 3% річних та 2 719 грн. 24 коп. інфляційних.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с.Миротин, вул.Дружби, 88-А, код ЄДРПОУ 34119126) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"(01023, м.Київ, вул.Мечнікова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) 154 168 грн. 19 коп. боргу, 12 956 грн. 13 коп. пені, 780 грн. 66 коп. - 3% річних та 2 719 грн. 24 коп. інфляційних.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2015р

Суддя Романюк Р.В.