Рішення № 53805523, 16.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/23798/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини АнатоліївниДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрхлібпродукт»Простягнення 320 800 053,21 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гаврилюк О.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Федоренко О.П. - представник за довіреністю; Чугунов М.В. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхлібпродукт» про стягнення 320 800 053,21 грн. - заборгованості за кредитний договором №4-2014 від 08.01.2014 року, з яких: 150 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 47 785 616,43 грн. - заборгованість по процентам, 43 668 493,15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 9 969 934,85 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 3 592 366,68 грн. - 3% річних; 54 559 907,76 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату кредитних коштів; 13 223 734,34 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Ухвалою суду від 07.09.2015 року було порушено провадження у справі № 910/23798/15 та призначено справу до розгляду на 09.10.2015 року.

У судовому засіданні 09.10.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане 09.10.2015 року клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд витребувати у відповідача оригінал Кредитного (спірного) договору з усіма додатками; оригінал платіжних документів (меморіальний ордер, виписка з банку), які підтверджують перерахування позивачем коштів, заявлених до стягнення, відповідачу.

Суд, задовольнив клопотання представника відповідача в частині витребування оригіналу кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року з усіма додатками для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.10.2015 року розгляд справи відкладено на 19.10.2015 року.

19.10.2015 року представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, а саме, витребування у позивача для огляду в судовому засіданні: оригінал кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року з усіма додатками; оригінали платіжних документів (меморіальний ордер, виписка банку), які підтверджують перерахування банком коштів відповідачу в сумі, що заявлена до стягнення; повідомлення про нікчемність договорів про зміну до кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015 року надав усні пояснення з приводу заявленого представником відповідача клопотання.

Розглянувши клопотання представника суд дійшов висновку про його часткове задоволення та зобов'язання позивача надати суду всі додаткові угоди до кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року; повідомлення про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року та докази надсилання такого повідомлення відповідачу; меморіального ордеру та банківських виписок, які підтверджують перерахування позивачем відповідачу 150 000 000,00 грн. (зазначені документи надати в оригіналі для огляду в залі судового засідання (крім додаткових угод до кредитних договорів) та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи).

Крім того, суд дійшов висновку про витребування у позивача платіжного доручення чи іншого розпорядчого документу з боку відповідача, що стали підставою для здійснення операції, яка відображена в меморіальному ордері від 08.04.2014 року №245793 (копію для долучення до матеріалів справи та оригінал для огляду в судовому засіданні).

У зв'язку з витребуванням доказів у справі, ухвалою суду від 19.10.2015 року відкладено розгляд справи на 26.10.2015 року, витребувано у позивача всі додаткові угоди до кредитного договору № 4-2014 від 08.01.2014 року; повідомлення про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року та докази надсилання такого повідомлення відповідачу; меморіальний ордер та банківські виписки, які підтверджують перерахування позивачем відповідачу 150 000 000,00 грн.; платіжні доручення чи інші розпорядчі документи з боку відповідача, що стали підставою для здійснення операції, яка відображена в меморіальному ордері від 08.04.2014 року №245793 (зазначені документи надати в оригіналі для огляду в залі судового засідання (крім додаткових угод до кредитних договорів) та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи).

У судовому засіданні 26.10.2015 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення до позовної заяви, а також надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, не знаходить підстав для його задоволення в частині відкладення розгляду справи з огляду на те, що обставини, викладені відповідачем у даному клопотанні не є підставою для відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.10.2015 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.11.2015 року.

02.11.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких плоти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечував.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Суд, розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, не знаходить підстав для його задоволення зважаючи на те, що в матеріалах справи наявна достатня кількість матеріалів для вирішення спору по суті.

Також, у даному судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи заперечував.

Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до п. 2 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи, суд не знаходить підстав для його задоволення зважаючи на те, що для вирішення даного спору суд не вбачає необхідності застосування спеціальних знань.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 02.11.2015 року оголошено перерву до 16.11.2015 року.

В судовому засіданні 16.11.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Учасники судового процесу надали пояснення з приводу заявленого клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, передбачених законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для розгляду справи у закритому судовому засіданні, а тому дійшов висновку про відхилення клопотання представника відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 року подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 року надав усні пояснення по справі відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 року надали усні пояснення по справі відповідно до яких проти задоволення позову заперечували.

В судовому засіданні 16.11.2015 року судом оглянуто надані представником позивача оригінали документів.

В судовому засіданні 16.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхлібпродукт» (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір №4-2014 відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Процентна ставка за користування кредитом 23,5% річних (п.1.2); кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.01.2015 року (п.1.3); кредит надається на ведення поточної діяльності (п.1.4).

Відповідно до статті 2 договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт (п.2.2); проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення кредиту не враховується) (п.2.3); проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок №29099000100124 не пізніше 15 календарного числа місяця наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту (п.2.4).

Відповідно до п. 5.1 договору кошти по кредиту надаються за заявками позичальника на одержання коштів (за формою, що викладена в додатку №1 до цього договору) після їхнього акцепту банком.

Згідно п. 5.3 договору кредит надається за цільовим призначенням шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або шляхом оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

Заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником в повному обсязі до дати вказаної в п. 1.3 на рахунок №29099000100124 (п.6.1).

Погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом; пеня та штрафи за несплату в строк кредиту, процентів та комісій.

На виконання умов кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року, за заявкою відповідача на одержання коштів від 08.01.2014 року, акцептованої банком 08.01.2014 року, позивач надав відповідачу у користування кредитні кошти у розмірі 150 000 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок контрагента, що підтверджується наявними в матеріалах справи: меморіальними ордерами №№245793, 245844 від 08.01.2015 року та випискою банку по особовому рахунку відповідача.

В подальшому між сторонами були укладені договори про внесення змін до кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року, а саме:

17.02.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 08.01.2014 року по 31.01.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.03.2014 року;

17.03.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 08.01.2014 року по 28.02.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.04.2014 року;

15.04.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 08.01.2014 року по 31.03.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.05.2014 року;

15.05.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 08.01.2014 року по 31.04.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.06.2014 року;

16.06.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.07.2014 року;

15.07.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.06.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.08.2014 року;

14.08.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що процента ставка за користування кредитом починаючи з 01.09.2014 року - 16,10% річних;

15.08.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.07.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.09.2014 року;

15.09.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.08.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.10.2014 року;

15.10.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.09.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.11.2014 року;

31.10.2014 року - договір про внесення змін до кредитного договору, умовами якого сторони погодили, що проценти нараховані по 31.10.2014 року позичальник сплачує в строк до 15.12.2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №733 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63, яким розпочато процедуру ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

На підставі п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначені вище договори про внесення змін до кредитного договору уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» визнані нікчемними про що відповідачу направлено повідомлення №11/1-38148 від 22.10.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Дослідивши, укладені між сторонами 17.02.2014 року, 17.03.2014 року, 15.04.2014 року, від 15.05.2014 року, 16.06.2014 року, 16.07.2014 року, 15.07.2014 року, 14.08.2014 року, 15.08.2014 року, 15.09.2014 року, 15.10.2014 року та 31.10.2014 року, договори про внесення змін до кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року, враховуючи положення п.п. 6,7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», господарський суд дійшов висновку, що договори про внесення змін до кредитного договору є нікчемними в силу зазначених положень, оскільки їх умови передбачають надання відповідачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку та платежі з метою надання відповідачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, зокрема, зазначеними договорами неодноразово відстрочувалась сплата нарахованих за кредитним договором процентів та було зменшено процентну ставку за користування кредитом.

Таким чином, укладені між сторонами 17.02.2014 року, 17.03.2014 року, 15.04.2014 року, від 15.05.2014 року, 16.06.2014 року, 16.07.2014 року, 15.07.2014 року, 14.08.2014 року, 15.08.2014 року, 15.09.2014 року, 15.10.2014 року та 31.10.2014 року, договори про внесення змін до кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року є нікчемними з моменту їх вчинення і не породжують зобов'язань сторін щодо виконання їх умов, а зобов'язання сторін, які виникли на підставі кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року регулюються саме кредитним договором, без врахування укладених в подальшому додаткових договорів до нього.

В порушення зобов'язань за кредитним договором №4-2014 від 08.01.2014 року, відповідач здійснив оплату процентів за користування кредитом не в повному обсязі та з порушенням строків їх сплати, а саме, в сумі 11 000 684,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1 від 13.06.2014 року на суму 10 913 013,70 грн., №772 від 23.03.2015 року на суму 54 520,55 грн., меморіальними ордерами: №22040 від 05.05.2015 року на суму 31 095,89 грн., №105583 від 10.08.2015 року на суму 2 054,80 грн.

Як зазначав позивач в позові, заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом станом на 18.08.2015 року становила 47 785 616,43 грн.

Крім того, в порушення зобов'язань за кредитним договором №4-2014 від 08.01.2014 року щодо повернення кредиту, відповідач в строк до 06.01.2015 року, отримані від позивача кредитні кошти в сумі 150 000 000,00 грн. не повернув, в зв'язку з чим його заборгованість за кредитом становить 150 000 000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що надані позивачем меморіальні ордери №№245793, 245844 від 08.01.2015 року не є належними доказами надання відповідачу кредиту в сумі 150 000 000,00 грн., оскільки оформлені з порушенням порядку оформлення платіжних документів (відсутні обов'язкові реквізити: печатки установи банку, підписів уповноважених на здійснення операції осіб, відмітки (штампу) «проведено банком») та не містять інформації щодо отримання відповідачем грошових коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п.4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 (далі за текстом - Положення) первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Надані позивачем меморіальні ордери №№245793, 245844 від 08.01.2015 року були складені в електронній формі та відповідають вимогами щодо їх оформлення.

Серед іншого суд зазначає, що відповідно до п. п. 1.10, 4.1 - 4.3 Положення, операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.5 Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. п. 5.6, 5.8 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

Таким чином, належним доказом надання відповідачу у користування кредитних коштів у розмірі 150 000 000,00 грн. є, також, надана позивачем, виписка банку по особовому рахунку відповідача.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору №4-2014 від 08.01.2014 року, відповідач, у встановлений договором термін - 06.01.2015 року включно, надані позивачем кредитні кошти в розмірі 150 000 000,00 грн. в повному обсязі не повернув, нараховані проценти за користування кредитом сплатив частково, в зв'язку з чим станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість позивача за кредитом становила 150 000 000,00 грн., заборгованість по нарахованих процентам за користування кредитом становила 45 785 616,43 грн. (згідно наданого позивачем розрахунку).

Крім того судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом (31.08.2015 року згідно відбитку штемпеля поштової установи на конверті) відповідачем було сплачено 41 095,89 грн. процентів за користування кредитом, що підтверджується меморіальним ордером №8154 від 01.10.2015 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню повністю в сумі 150 000 000,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом частковому задоволенню в сумі 45 744 520,54 грн., з припиненням провадження в частині стягнення 41 095,89 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач за порушення строків повернення кредиту, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 43 668 493,15 грн. за період прострочення з 18.02.2015 року по 18.08.2015 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 14.4 договору сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку за кредитним договором №4-2014 від 08.01.2014 року щодо своєчасного повернення, наданих позивачем, кредитних коштів, адже всупереч умов наведеного договору у визначений договором кінцевий строк повернення кредиту - 06.01.2015 року включно не було здійснено у повному обсязі повернення кредитних коштів. Таким чином прострочення відповідача щодо повернення кредитних коштів починається з 07.01.2015 року.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення кредиту підлягають частковому задоволенню в сумі 33 312 328,77 грн. за період прострочення з 18.02.2015 року (гранична дата визначена позивачем) по 07.07.2015 року (шість місяців з дати виникнення прострочення).

Крім того, позивач за порушення зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом на підставі п. 14.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9 969 934,85 грн. за період прострочення з 18.02.2015 року по 18.08.2015 року.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку за кредитним договором №4-2014 від 08.01.2014 року щодо сплати процентів за користування кредитом, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені за порушення обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом підлягають задоволенню повністю в сумі 9 969 934,85 грн.

Позивач за прострочення строків повернення кредиту нарахував та просить стягнути з відповідача 2 749 315,07 грн. - 3% річних та 54 559 907,76 грн. - інфляційних втрат за період прострочення з 08.01.2015 року по 18.08.2015 року, а також за прострочення строків сплати процентів за користування кредитом 843 051,61 грн. - 3% річних та 13 223 734,34 грн. - інфляційних втрат за період прострочення з 18.02.2014 року по 18.08.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення повернення кредиту підлягають задоволенню повністю в сумі 2 749 315,07 грн. та 54 559 907,76 грн., відповідно; позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом підлягають задоволенню повністю в сумі 843 051,61 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в сумі 4 893 063,01 грн.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 41 095,89 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхлібпродукт» (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2, код ЄДРПОУ 35755674) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) 150 000 000 (сто п'ятдесят мільйонів) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 45 744 520 (сорок п'ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн. 54 коп. - заборгованості по процентам, 33 312 328 (тридцять три мільйони триста дванадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 77 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 969 934 (дев'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 85 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 749 315 (два мільйони сімсот сорок дев'ять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 07 коп. - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 843 051 (вісімсот сорок три тисячі п'ятдесят одну) грн. 61 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 54 559 907 (п'ятдесят чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сім) грн. 76 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 4 893 063 (чотири мільйони вісімсот дев'яносто три тисячі шістдесят три) грн. 01 коп. - інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів.

4. В іншій частині позовних вимоги відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрхлібпродукт» (місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Маршала Якубовського, буд. 2, код ЄДРПОУ 35755674) в доход Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

23.11.2015 року