Рішення № 53804967, 23.11.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" листопада 2015 р. Справа № 906/1601/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №14-126 від 13.05.14)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №219 від 14.09.15)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго"

про стягнення 85342,47 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 85342,47грн., з яких: 24147,54грн. пені, 3055,35грн. 3% річних, 58139,58грн. інфляційних.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що внаслідок прострочення оплати за поставлений газ згідно договору №521/14-БО-10 у січні, жовтні-грудні 2014 у відповідача виник обов'язок по сплаті пені, річних та інфляціних.

23.11.15 до суду надійшов відзив на позовну заяву №256, у якому відповідач просить відмовити у стягненні 478,92грн. пені, 39,21грн. річних та 14926,56грн. інфляційних, посилаючись на те, що при обрахунку даних величин позивачем неправомірно визначено період нарахування, а саме до періоду нарахування включено день фактичної сплати боргу, що суперечить викладеному у п.1.9 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13; інфляційні обраховані за місяці, в яких боржник мав розрахуватися за поставлений газ, що суперечить викладеному у п.3.2 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13; відбулося подвійне нарахування інфляційних втрат, що суперечить ч.2 ст.625 ЦК України.

23.11.15 до суду надійшло клопотання №264, в якому відповідач просить зменшити розмір пені на 50% враховуючи те, що КП"Малинтеплоенерго" є збитковим підприємством та являється надавачем послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг для населення та організацій; основний борг сплачено; наразі існує заборгованість державного бюджету з відшкодування різниці в тарифах; органами виконавчої служби накладено арешт на рахунки підприємства; існує спеціальний режим розподілу коштів, які надходять на рахунки теплопостачальних організацій; заборгованість виникла не з вини відповідача.

На підтвердження вищевказаного, відповідачем подано розрахунок різниці в тарифах, звіт про фінансовий результат за 2014 рік, баланс за 2014 рік, постанови виконавчої служби про арешт коштів боржника від 18.05.15, від 02.07.14, лист територіального відділення Ощадбанку №55 від 01.07.15 щодо розподілу коштів боржника.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Заперечив щодо зменшення розміру пені.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив зменшити розмір пені на 50%.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд .

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" (покупець/відповідач) укладено договір №521/14-БО-10 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього (а.с.12-24), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1).

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п.3.4 договору, вищевказаний Акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 4473,82грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом , податку на додану вартість.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 24.01.2014 (а.с.18) до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до п.5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, зменшивши ціну природного газу до 3340,75грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №5 від 10.09.2014 (а.с.22) до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до п.5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, збільшивши ціну природного газу до 6405,82грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №6 від 06.11.2014 (а.с.23) до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до п.5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, збільшивши ціну природного газу до 6682,44грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №7 від 05.12.2014 (а.с.24) до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до п.5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, збільшивши ціну природного газу до 7661,64грн. за 1000 куб.м.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №521/14-БО-10 від 27.11.13 протягом січня-грудня 2014 року НАК "Нафтогаз України" поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 602,748 тис.куб.м. на загальну суму 2389952,54грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. (за січень 2014р.) на суму 667271,78грн.; від 28.02.14р. (за лютий 2014р.) на суму 624891,00грн.; від 31.03.14р. (за березень 2014р.) на суму 361963,80грн.; від 30.04.14р. (за квітень 2014р.) на суму 111499,63грн.; від 31.10.2014р. (за жовтень 2014р.) на суму 50541,89грн.; від 30.11.2014р. (за листопад 2014р.) на суму 191024,23грн.; від 31.12.2014р. (за грудень 2014р.) на суму 382760,21грн. (а.с. 27-33).

На підставі укладеного між сторонами та ТОВ "Малин Енергоінвест" (новий боржник) договору про переведення боргу №2564/14 від 31.10.14, на нового боржника переведено борг відповідача, який виник за договором №521/14-БО-10 від 27.11.13, в розмірі 1300000,00грн., за поставлений газ у січні на суму 201645,57грн, у лютому,березні,квітні 2014 у повному обсязі (а.с.25).

Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити поставлений йому газ у 2014 році за договором №521/14-БО-10 від 27.11.13 в розмірі 1089952,54грн.

Всупереч умовам договору, відповідач сплатив вартість поставленого газу у повному обсязі з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних, що згідно розрахунку позивача становить відповідно 24147,54грн., 3055,35грн., 58139,58грн. (а.с.9).

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за переданий природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором №521/14-БО-10.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач вказує на те, що при обрахуванні суми пені та річних позивачем до періоду нарахування включено день сплати боргу, що суперечить п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Дійсно, пунктом 1.9 вказаної постанови визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський суд вважає, що роз'яснення, які викладені в цьому пункті можуть бути застосовані і до визначення періоду нарахування 3% річних, тобто день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення річних

З розрахунку, який надано позивачем, вбачається, що при визначенні періоду нарахування пені та річних всупереч вищевказаним роз'ясненням включено день фактичної сплати заборгованості і таким чином зайво нараховано 478,92 грн. пені та 39,21 грн. річних.

Суд, перевіривши розрахунок пені та річних в іншій частині, вважає його правильним, тому вимоги про стягнення 3016,14 грн. річних та 23668,62 грн. пені є такими, що заявлені підставо.

Таким чином вимога в частині стягнення річних підлягає задоволенню частково в розмірі 3016,14 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у клопотанні №264 від 20.11.2015 обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається зі звіту про фінансові результати КП "Малинтеплоенерго" за 2014 рік, де збиток підприємства складає 4286000,00грн. за 2013 рік, 2050000,00грн. за 2014 рік; постановою від 18.05.15 виконавчою службою накладено арешт на кошти підприємства в розмірі 9992929,97грн.; листом банку №55 підтверджено встановлення спеціального режиму розподілу коштів, які надходять на рахунки відповідача від усіх категорій споживачів послуг, що надаються відповідачем; на підтвердження існування заборгованості державного бюджету перед відповідачем у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням різниці в тарифах наданих відповідачем споживачам, відповідачем надано довідку Малинської міської ради, яка свідчить про заборгованість в розмірі 1144635,20грн.

Зважаючи на те, що відповідач розрахувався за придбаний газ у повному обсязі не допустивши при цьому, тривалого прострочення виконання зобов'язань; позивач не поніс збитків, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань; крім пені судом задоволені вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних в значних розмірах, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання про зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто до 11834,31грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань господарський суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

З огляду на викладене, для визначення розміру інфляційних має застосовуватись індекси інфляції починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж по місяць в якому платіж фактично здійснено.

Позивач в розрахунку інфляційних вказав, що інфляційні нараховуються з місяця, в якому мав бути здійснений платіж, по місяць, в якому платіж здійснений. Разом з тим позивач помилково застосував індекси інфляції, що були визначені за місяці, в яких відповідач, згідно договору, мав оплатити одержаний газ, однак не застосував індекси інфляції за місяці, в яких платежі фактично здійснені. В результаті такої помилки розрахунок інфляційних позивачем зроблений неправильно, тому суд наводить свій розрахунок.

За зобов'язаннями січня 2014 року оплата повинна надійти в лютому 2014 року. На кінець лютого 2014 року борг становив 65626,21 грн., який сплачений в грудні 2014 року. Має бути застосований індекс інфляції за період з березня по грудень 2014 року, що становить 123,88%. Звідси розмір інфляційних становить 15671,53 грн.

За зобов'язаннями жовтня 2014 року оплата повинна надійти в листопаді 2014 року. На кінець листопада 2014 року борг становив 50541,89 грн., який сплачений в грудні 2014 року. Має бути застосований індекс інфляції за грудень 2014 року, що становить 103%. Звідси розмір інфляційних становить 1516,26 грн.

За зобов'язаннями листопада 2014 року оплата повинна надійти в грудні 2014 року. На кінець грудня 2014 року борг сплачений повністю, отже інфляційні не нараховуються.

За зобов'язаннями грудня 2014 року оплата повинна надійти в січні 2015 року.

На кінець січня 2015 року борг становив 240487,35 грн.

Індекс інфляції за лютий становить 105,3%. Отже борг з урахуванням інфляції станом на лютий місяць становив 253233,18 грн., з яких інфляційні - 12745,82грн. В лютому сплачено 34079 грн., отже на кінець лютого борг становив 219153,48 грн.

Індекс інфляції за березень 110,8%. Отже борг з урахуванням індексу інфляції за березень становив 242822,05 грн., з яких інфляційні 23668,57 грн. В березні сплачено 30744,30 грн., отже на кінець березня борг становив 212077,63 грн.

Індекс інфляції за квітень 114%. Отже борг з урахуванням індексу інфляції за квітень становив 241768,63 грн., з яких інфляційні 29690,88 грн.

Загальний розмір інфляційних, які мають бути нараховані становить 83293,06 грн.

(15671,53+1516,26+12745,82+23668,57+29690,88=83293,06)

Таким чином інфляційні, які нараховані позивачем, є меншими тих, на які він має право, тому суд задовольняє позов в частині стягнення інфляційних в межах заявлених вимог.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно.

При розподілі суми судових витрат суд враховує п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, в якому зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 11834,31грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11601, Житомирська обл., м.Малин, вул. Василя Стуса, буд.23, ідентифікаційний код 32277167) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 11834,31 грн. пені;

- 58139,58 грн. інфляційних;

- 3016,14 грн. 3% річних;

- 1272,37 грн. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 12313,23 грн. пені, 39,21 грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.11.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3 - сторонам