Постанова № 53804868, 11.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2011 року 14:41 № 2а-11681/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, за участю представників: позивача ОСОБА_2 (довіреність від 28.07.2010р. б/н), відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 29.03.2010р. № 5186/9/10-109), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоколадница Україна»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 січня 2010 року № 01122308 в частині, - В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Шоколадница Україна»заявлені позовні вимоги до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 січня 2010 року № 01122308 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1 020, 00 грн. за порушення, передбачені п. 6 та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що порушення, встановлені в ході перевірки, не відповідають дійсності, а тому застосування до нього спірним рішенням штрафних (фінансових) санкцій в оспорюваній частині є протиправним.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що порушення, встановлені в акті перевірки, не були спростовані позивачем, а тому застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в цій частині спірним рішенням є правомірним.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Представником відповідача також було подано клопотання про залишення позовної заяви ТОВ «Шоколадница Україна»без розгляду, в якому він посилається на пропуск позивачем місячного строку для оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та за наслідками розгляду справи просить залишити позовну заяву без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

ТОВ «Шоколадница Україна»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 16 вересня 2005 року (ідентифікаційний код 33744608, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Басенйна, Ѕ, літ. «А»).

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе «Шоколадница», що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Артема, 58/2-А та належить ТОВ «Шоколадница Україна», за результатами якої було складено акт від 24 грудня 2009 року.

В ході перевірки було встановлено, зокрема незабезпечення зберігання на господарській одиниці попередньої використаної Книги обліку розрахункових операцій № 2655014258/1 від 27 травня 2008 року, а також незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 07 жовтня 2009 року № 491 та за 28 жовтня 2009 року № 512 згідно Книги обліку розрахункових операцій № 2655014258/р/2 від 29 грудня 2008 року.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення вимог, зокрема п. 6, п. 9 ст. 3 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Акт перевірки був підписаний керуючим кафе «Шоколадница»ОСОБА_4 без зауважень.

29 січня 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі зазначеного акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 01122308, яким на підставі п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до ТОВ «Шоколадница Україна»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 530, 00 грн. (340, 00 грн. на підставі п. 2 ст. 17; 340, 00 грн. на підставі п. 3 ст. 17; 680, 00 грн. на підставі п. 4 ст. 17, 170, 00 грн. на підставі п. 5 ст. 17).

Вказане рішення в результаті процедури адміністративного оскарження було скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510, 00 грн., застосованих на підставі п. 3, п. 4 ст. 17 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в якій позивач рішення в справі не оскаржує.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі Закон № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону № 265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій.

Зазначені вимоги Закону № 265/95-ВР кореспондуються із відповідними вимогами п. 7.2 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 106/5297, розробленого на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого субєкт господарювання повинен забезпечити зберігання у господарській одиниці (депо) довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та останньої використаної книги ОРО.

Господарська одиниця - стаціонарний або пересувний обєкт, у т. ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції (п. 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296, яке також розроблене на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торговий патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12 серпня 2008 року № 534, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними субєктами.

З акта перевірки від 24 грудня 2009 року, який був підписаний представником позивача без зауважень, зокрема пункту 2.1.6, вбачається, що під час перевірки було встановлено не забезпечення зберігання останньої використаної КОРО в господарській одиниці позивача.

Факт не зберігання КОРО в господарській одиниці позивачем не заперечується.

При цьому доводи позивача відносно зберігання відповідної останньої КОРО в архіві товариства судом визнаються безпідставними, оскільки в законодавстві чітко передбачено обовязок зберігання останньої використаної КОРО в господарській одиниці.

Пунктом третім ст. 17 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність до субєктів підприємницької діяльності за не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну у вигляді фінансовий санкцій в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, судом визнається правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340, 00 грн. спірним рішенням на підставі п. 3 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Абзацом двадцять другим ст. 2 Закону № 265/95-ВР передбачено, що фіскальним звітним чеком визнається документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Абзацом двадцять другим ст. 2 Закону № 265/95-ВР передбачено, що фіскальним звітним чеком визнається документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Згідно з абзацом другим ст. 2 Закону № 265/95-ВР фіскальні функції здатність реєстратора розрахункових операцій забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній памяті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

У частині першій ст. 13 Закону № 265/95-ВР зазначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом другим Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфері застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (далі Вимоги), передбачено, що Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній памяті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора.

Пунктом тринадцятим Вимог встановлено, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної памяті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної памяті; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної памяті та дійсність фіскального звітного чека.

Аналіз визначення поняття звіт»свідчить, що Z-звіт відноситься до фіскального звітного чека, а виконання Z-звіту безумовно відноситься до фіскальних функцій реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2 Вимог зміна період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z- звіту до виконання наступного Z-звіту.

У Додатку до Вимог наведено уточнення, згідно якого максимальна тривалість зімни не повинна перевищувати 24 годин.

Розрахунковою операцією в розумінні Закону № 265/95-ВР визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з наведеним в пятнадцятому абзаці ст. 2 Закону № 265/95-ВР визначенням розрахунковим документом визнається документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Держаної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296, фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обовязковими реквізитами в силу п. 3.2 зазначеного Положення фіскального касового чека є, зокрема, вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА»або «УСЬОГО»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК»та логотип виробника.

Реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації (п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 лютого 2001 року за № 107/5298).

Згідно фіскального звітного чеку № 0491 за 07 жовтня 2009 року зміна була відкрита 07 жовтня 2009 року об 09 год. 03 хв., закрита 08 жовтня 2009 року об 00 год. 05 хв., а згідно фіскального звітного чеку № 0512 за 28 жовтня 2009 року зміна була відкрита 09 год. 25 хв. і закрита 00 год. 14 хв. Зазначені фіскальні звітні чеки підклеєні в Розділі 1 «Фіскальні звітні чеки»Книги обліку розрахункових операцій позивача № 2655014258р/2142249 від 29 грудня 2008 року та записи за цими чеками зроблені в Розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»відповідно до вимог п. 7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 106/5297, копії відповідних сторінок залучені до матеріалів справи.

Отже, позивачем не було перевищено максимальну тривалість зміни реєстратора розрахункових операцій від першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Zзвіту, тобто ним виконувалась вимога відносно щоденного друкування фіскальних звітних чеків та підклеювання їх в книзі обліку розрахункових операцій.

Зі змісту п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР випливає лише зобовязання субєкта підприємницької діяльності щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, що і було виконано позивачем.

З огляду на викладене, застосування фінансових санкцій за порушення вимог п. 9 ст.3 Закону № 265/95-ВР на підставі п. 4 ст. 17 цього ж Закону у розмірі 680, 00 грн. спірним рішенням є безпідставним та неправомірним.

Крім того, судом визнаються безпідставними посилання відповідача на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, оскільки перебіг строку звернення до суду на оскарження рішення відповідача від 29 січня 2010 року № 01122308 почався до моменту набрання чинності 30 липня 2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, яким були внесені зміни в Кодекс адміністративного судочинства України щодо встановлення місячного строку для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, і норми якого не мають зворотної сили в часі в силу ч. 1 ст. 58 Конституції України. При цьому положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України невірно трактуються відповідачем з урахуванням того, що ця норма стосується саме правил вчинення судом процесуальних дій.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та на підставі положень ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідача в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680, 00 грн. на підставі пункту четвертого ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а в решті позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 січня 2010 року № 01122308 в частині в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шоколадница Україна»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680, 00 грн. на підставі пункту четвертого статті 17 (сімнадцятої) Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_5Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 17 січня 2011 року.