Рішення № 53804746, 25.11.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2015 р. Справа № 903/1147/15Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Шевчук С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. № 4 від 02.11.2015 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМАР ЛТД" до приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" про стягнення 30133,05 грн.

В судовому засіданні 25.11.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАМАР ЛТД" звернулось з позовом до приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" про стягнення 35 339,85 грн.

Позов мотивовано тим, що 16.10.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КРАМАР ЛТД" та приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" укладено договір купівлі-продажу товарів № 34/2014.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 432590,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Відповідач частково проплатив вартість поставленого товару на загальну суму 408047,72 грн.

Свої зобовязання за договором позивач виконав, а саме поставив товар відповідачу про що свідчать видаткові накладні, проте станом на день подачі позову останній своїх зобовязань належним чином не виконав.

Беручи до уваги викладене, позивач просив стягнути з відповідача 35339,85 грн. з них: 24542,98 грн. основного боргу, 3953,76 грн. пені, 6381.17 грн. інфляційних втрат, 409,49 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій просила суд, стягнути з відповідача 30133,05 грн. з них: 24542,98 грн. основного боргу, 3953,76 грн. пені, 1202,61 грн. інфляційних втрат, 433,70 грн. 3% річних.

Суд прийняв подану заяву, а тому має місце нова ціна позову, а саме 30133,05 грн. з них: 24542,98 грн. основного боргу, 3953,76 грн. пені, 1202,61 грн. інфляційних втрат, 433,70 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали не виконав.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представників сторін, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.10.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КРАМАР ЛТД" та приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" укладено договір купівлі-продажу товарів № 34/2014 (а.с.16-17).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору, між сторонами зобовязання виникли з договору від 16.10.2014 р.

Згідно п. 1.1. даного договору, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурах та видаткових накладних, що є додатками до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невідємною частиною цього договору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 432590,00 грн. що підтверджується видатковими накладними № РН-0000112 від 16.10.2014 р. на суму 47 884,44 грн., № РН-0000150 від 29.10.2014 р. на суму 21162,05 грн., № РН- 0000173 від 05.11.2014 р. на суму 57 674,04 грн., № РН-0000239 від 19.11.2014 р. на суму 51831,81 грн. № РН-0000316 від 03.12.2014 р. на суму 51837,84 грн. № РН-0000404 від 18.12.2014 р. на суму -49657,54 грн., № РН-0000451 від 26.12.2014 р. на суму 45230,71 грн., № РН-0000010 від 09.01.2015 р. на суму 52904,34 грн., № РН -0000034 від 14.01.2015 р. на суму 54407,93 грн. (а.с.19-27).

Відповідач частково проплатив поставлений товар, що підтверджується виписками з банку на загальну суму 408047,72 грн. (а.с.28-54).

Відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар не надав, доводи позивача не спростував.

Беручи до уваги викладене з врахуванням поданої аналітики по рахунку 361 (а.с.81-82) сума основного боргу підтверджуються матеріалами справи, підставна та підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі в розмірі 24542,98 грн.

Згідно ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг періоду часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобовязань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором покупець покупцю зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобовязання за кожний день просторочення виконання.

У звязку із неналежним виконанням умов договору та з врахуванням п. 5.4. договору позивач просив суд стягнути з відповідача 3953,76 грн. пені за період з 20.04.2015 р. по 21.11.2015 р. Методика та періоди нарахування перевірені судом та підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

За неналежне виконання грошових зобовязань позивач нарахував відповідачу 3 % в сумі 433,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 1202,61 грн. Методика та періоди нарахування перевірені судом та підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1218, 00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" (вул. Володимирська, 156, м. Ковель, код ЄДРПОУ 3897840) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КРАМАР ЛТД" (вул. Данила Апостола, 16. літ. Х-1, код ЄДРПОУ 38978420) 30133,05 грн. (тридцять тисяч сто тридцять три гривні пять копійок) з них: (24542,98 грн. основного боргу, 3953,76 грн. пені, 1202,61 грн. інфляційних втрат, 433,70 грн. 3% річних), а також витрати по сплаті судового збору в 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2015

СуддяІ. О. Гарбар