Ухвала суду № 53804732, 24.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 листопада 2015 року Справа № 910/5281/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 рокуу справі № 910/5281/14 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю Українсько-російського науково-виробничого підприємства фірми "Параллакс"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Фонду державного майна України, 2. Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації"провитребування нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ :

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Прокурор при зверненні з касаційною скаргою судовий збір не сплатив, проте заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке обґрунтував тим, що Кабінет Міністрів України фінансування органів прокуратури для сплати судового збору не організував та необхідні видатки не надав.

Вищий господарський суд України, розглянувши клопотання, дійшов висновку про його відхилення з таких підстав.

З 01.09.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIII, згідно з яким органи прокуратури виключено з платників, що звільняються від сплати судового збору.

Прикінцевими положеннями цього Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України має забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року N 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору.

У п. 3.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Привілейована позиція обвинувача (прокурора) при розподілі судових витрат може викликати запитання у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд. Не дивлячись на те, що подібний привілей може бути виправданий міркуваннями охорони правопорядку, його "використання не допустимо, якщо це призводить до нерівноправного становища сторони в цивільному судочинстві стосовно прокурора" (див. Stankiewicz v. Poland, рішення від 06 квітня 2006 р., N 46917/99).

Відповідно до п. 16 Рекомендації Rec(2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам учасникам про роль публічних обвинувачень поза системою кримінальної юстиції (ухвалена Комітетом Міністрів 19.09.2012 року на 1151 засіданні заступників Міністрів) права публічного обвинувачення на оскарження судового рішення або його перегляд іншим вищестоящим судом не повинно жодним чином різнитися від доступних для інших сторін провадження.

Відтак, за обставин, коли законодавець виключив органи прокуратури з платників, що звільняються від сплати судового збору, звільнення судом прокурорів від сплати судового збору при зверненні до суду касаційної скарги у справах, в яких суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення не на користь прокурорів, може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір. Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників, і в яких прокурори виконують лише представницькі функції.

З урахуванням викладеного, та зважаючи на те, що Заступник військового прокурора Центрального регіону України при поданні касаційної скарги не надав жодного документального підтвердження незабезпечення Кабінетом Міністрів України відповідного фінансування військової прокуратури Центрального регіону України для виконання прокурорами своїх функцій з представництва інтересів держави в суд та не підтвердив доказами, що на відкритих в органі Казначейства рахунках відсутні необхідні кошти для сплати судового збору, Вищий господарський суд України доходить до висновку, що підстави для звільнення від сплати судового збору за клопотанням заступника військового прокурора Центрального регіону України відсутні, а касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ :

Клопотання Заступника військового прокурора Центрального регіону України про звільнення від сплати судового збору відхилити.

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року у справі № 910/5281/14 та додані до неї документи повернути.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.Суддя Стратієнко Л.В.