Постанова № 53804551, 11.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2011 року 10:08 № 2а-15900/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011р. № б/н), відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 29.03.2010р. № 5201/9/10-109), ОСОБА_3 (довіреність від 01.10.2010р. № 16961/9/10-209), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Союз-Віктан»ЛТД до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києвапро визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04 вересня 2009 року № 0003922202/0, від 12 листопада 2009 року № 0003922202/1, від 20 січня 2010 року № 0003922202/2, від 01 квітня 2010 року № 0003922202/3, - В С Т А Н О В И В:

ТОВ Фірми «Союз-Віктан»ЛТД були заявлені позовні вимоги до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04 вересня 2009 року № 0003922202/0 від 12 листопада 2009 року № 0003922202/1, від 20 січня 2010 року № 0003922202/2, від 01 квітня 2010 року № 0003922202/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернення за захистом своїх порушених прав за Контрактом від 03 червня 2008 року № 77/08/32-ПФ до Арбітражного інституту ОСОБА_4 палати м. Стокгольма з позовом до нерезидента про стягнення заборгованості в за товар розмірі 88 185, 24 грн., в тому числі 77 220 євро, звільняє його від відповідальності, передбаченої ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням подальшого виконання нерезидентом своїх зобовязань за Контрактом.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що встановлені в ході перевірки порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не були спростовані позивачем, що підтверджує правомірність спірних рішень.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела планову виїзну перевірку Фірми «Союз-Віктан»ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої було складено акт № 503/23-08/20749622 від 21 серпня 2009 року.

В акті перевірки було зроблено висновок про порушення ТОВ Фірми «Союз-Віктан»ЛТД вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні договору комісії від 03 грудня 2007 року б/н з компанією Viktan Group»(о. Мен).

Крім того, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні контракту від 24 вересня 2008 року № 305 з ООО «Союз-Виктан»(Росія) та при виконанні контракту від 03 червня 2008 року № 77/08/32-ПФ з DOMEC»(Cognac, France).

04 вересня 2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003922202/0, яким за порушення ст. 1, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» згідно зі ст. 4 цього ж Закону застосувала до ТОВ Фірми «Союз-Віктан»ЛТД суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 188 325, 00 грн.

Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 листопада 2009 року № 0003922202/1, від 20 січня 2010 року № 0003922202/2, від 01 квітня 2010 року № 0003922202/3 на аналогічні суми.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ Фірми «Союз-Віктан»ЛТД (Покупець) уклало з DOMEC»(Cognac, France) (Продавець) Контракт від 03 червня 2008 року № 77/08/32-ПФ на придбання скляних пляшок Premium 75 Ukraine»для харчових напоїв з ультрабілого прозорого скла обємом 0, 75 л.

Предмет контракту імпорт скляних пляшок Premium 75 Ukraine»за ціною 4, 5 євро за одиницю.

Загальна сума контракту 77 220, 00 євро. Умови оплати 70 % від загальної вартості контракту протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Продавцем рахунку фактури; 30 % від загальної вартості контракту протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення Продавцем про готовність товару до відвантаження. Умови поставку EXW (Cognac, France).

Згідно з п. 3.5 Контракту строк поставки товару до 05 серпня 2008 року.

Пунктом 7 Контракту передбачено вирішення спорів в Арбітражному інституті ОСОБА_4 палати м. Стокгольма (Швеція).

Згідно виписки банку від 18 липня 2008 року ТОВ Фірма «Союз-Віктан»ЛТД здійснило перерахування валютних коштів з рахунку № НОМЕР_1 в ВАТ «ОСОБА_5 Аваль»на користь нерезидента в сумі 77 220, 00 євро.

В бухгалтерському обліку ТОВ Фірми «Союз-Віктан»ЛТД вищезазначена операція відображена 18 липня 2008 року (Дт 632 Кт 312 на суму 77 220, 00 євро).

Станом на 14 січня 2009 року в бухгалтерському обліку ТОВ Фірми «Союз-Віктан»ЛТД по рахунку 632 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 77 220, 00 євро на суму непоставленого товару по здійсненній попередній оплаті по контракту від 03 червня 2008 року № 77/08/32-ПФ.

ТОВ Фірмою «Союз-Віктан»ЛТД 24 грудня 2008 року № 32/20с-1549 до Арбітражного інституту ОСОБА_4 палати м. Стокгольма (Швеція) було подано позов про стягнення з відповідача 88 185, 24 євро, в тому числі за товар 77 220, 00 євро.

Арбітражний інститут ОСОБА_4 м. Стокгольма 09 січня 2009 року повідомив ТОВ Фірму «Союз-Віктан»ЛТД про підтвердження отримання заяви про арбітраж 30 грудня 2008 року.

Станом на 26 березня 2009 року в бухгалтерському обліку по рахунку 632 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 77 220, 00 євро.

ТОВ Фірмою «Союз-Віктан»ЛТД 27 березня 2009 року згідно вантажної митної декларації № 1022 отримало від DOMEC»(Cognac, France) продукцію по контракту від 03 червня 2008 року № 77/08/32-ПФ фактурною вартістю 77 220, 00 євро (809 064, 06 грн.).

Таким чином, позивачем було порушено строк, передбачений ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на 72 дні (з 15 січня 2009 року по 27 березня 2009 року).

Обставини, встановлені в ході перевірки, визнаються сторонами та в силу ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

В силу ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0, 3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, Закон № 185/94-ВР передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Виходячи з наведеного врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.

При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом.

Наведене випливає з приписів частини третьої ст. 4 Закону № 185/94-ВР, яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.

Позивачем не було надано доказів існування форс-мажорних обставин відповідно до вимог ч. 5, ч. 6 ст. 6 Закону № 185/94-ВР.

Крім того, позивачем не було надано доказів прийняття Арбітражним інститутом ОСОБА_4 м. Стокгольма будь-яких рішень за наслідками розгляду його заяви про арбітраж.

Доводів на спростування висновків акта перевірки про порушення ст. 1, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні договору комісії від 03 грудня 2007 року б/н з компанією Viktan Group»(о. Мен) та при виконанні контракту від 24 вересня 2008 року № 305 з ООО «Союз-Виктан»(Росія) позивачем не було наведено.

Судом також враховується дотримання відповідачем строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, для застосування до позивача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Таким чином, спірні рішення є такими, що відповідають вимогам законодавства та визнаються судом правомірними.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_6Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 17 січня 2011 року.