Постанова № 53803847, 19.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 листопада 2015 р. № 820/9435/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Автоном" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Автоном" (далі по тексту позивач, ПрАТ «Автоном»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ХОДПІ) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20 травня 2015 року № 2042-25;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 16/20-23-25-42 від 22 травня 2015 року, прийнятого Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ним отримано податкову вимогу контролюючого органу про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1119, 35 грн., у звязку з чим відповідачем було прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу. Проте, позивач не погоджується із рішеннями контролюючого органу та вважає, що вимога винесена із порушенням діючого законодавства України. Так, позивачем ініційовано грошовий переказ зі сплати ПДВ за 4 квартал 2014 року та 24.01.2015 року до банку подано платіжне доручення на суму 45411, 00 грн. зі сплати податку. Вказане платіжне доручення прийняте банком, про що свідчить штамп банку про прийняття. Однак, податковий платіж перераховані банком не були. У зв'язку із тим, що банк не виконав прийняте платіжне доручення, кошти не були отримані бюджетом, то позивач повторно 17.03.2015 року на суму 45395, 70 грн. Враховуючи, що позивач своєчасно обчислив, задекларував та сплатив суму податків та здорів, дії контролюючого органу по винесенню спірної вимоги є протиправним, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у письмових запереченнях проти позову, зазначивши, що оскільки позивачем своєчасно не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання, контролюючим органом винесено податкова вимога від 20 травня 2015 року № 2042-25 на суму пені за прострочку 26 днів по затримці сплати, у звязку з чим також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

15.04.2015 року посадовою особою ХОДПІ було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за звітний (податковий) період IV квартал 2014 року ПрАТ «ОСОБА_1», за результатами якої був складений акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 15 квітня 2015 року № 861/20-23-15-01-09/22622883 (далі за текстом - акт перевірки).

Згідно висновку акта перевірки, перевіркою встановлена несвоєчасна сплата ПрАТ «Автоном» узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період IV квартал 2014 року.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, ПрАТ «Автоном» у строки, передбачені Податковим кодексом України, керуючись правом, передбаченим ст. 86 Податкового кодексу України, подало письмові заперечення № 27/04 від 27.04.2015 року на висновки акта перевірки, за результатами розгляду яких відповіддю від 05 травня 2015 року за вих. № 4415/10/20-23-01-15-17, за підписом заступника начальника ОСОБА_4 Фіновської, висновки акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість по ПрАТ «Автоном» від 15 квітня 2015 року № 861/20-23-15-01-09/22622883 вважати недійсними.

Крім того, як зазначено у вищезазначеній відповіді податкового органу, за результатами розгляду заперечень Харківською ОДПІ ГУ МІндоходів у Харківській області було спростовано висновки щодо порушення вимог податкового законодавства та підтверджено сплату самостійно узгодженого зобов'язання з ПДВ за IV квартал 2014 року у сумі 45 411, 00 грн. у встановлений законодавством строк.

Водночас, як встановлено при судовому розгляді справи, 20 травня 2015 року контролюючим органом винесено податкову вимогу № 2042-25, якою повідомлено керівника ПрАТ «Автоном» про заборгованість за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у розмірі 1119, 35 грн., а листом від 22.05.2015 року № 5010/10/20-23-25-19 повідомлено про прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2015 року № 16/20-23-25-42.

Не погоджуючись із вказаними податковою вимогою від 20.05.2015 року та рішенням про опис майна у податкову заставу від 22.05.2015 року позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Судом встановлено, що 24.01.2015 року ПрАТ «Автоном» було подано декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період IV квартал 2014 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет складає 125 411, 00 грн.

Станом на 19 лютого 2015 року в особовій картці позивача переплата з податку на додану вартість складала 80015, 30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 430 від 24 січня 2015 року ПрАТ «Автоном» було перераховано до бюджету 45 411, 00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за 4 квартал 2014 р. без ПДВ».

Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного дорученнями з відміткою банку про одержання її АТ «Златобанк» 24.01.2015 року та підписом посадової особи банку.

До Державного бюджету України сума ПДВ, що була перерахована позивачем за платіжним дорученням № 430 від 24 січня 2015 року в сумі 45411, 00 грн. не надійшла.

Дізнавшись про те, що зазначена сума не перерахована банком до Державного бюджету України, позивач повторно сплатив 17.03.2015 року платіжним дорученням № 49 залишок суми з ПДВ за 4 квартал 2014 року в сумі 45395, 70 грн.

Згідно акта перевірки, за несплату до 19.02.2015 року самостійно визначеного платником податку грошового зобовязання за податковою декларацією з ПДВ № НОМЕР_1 від 24.01.2015 року в сумі 45395, 70 грн. нараховано пені за прострочку 25 днів (з 20.02.2015 року по 16.03.2015 року) в сумі 1119, 35 грн., яку було внесено до оскаржуваної податкової вимоги.

При вирішенні зазначеного спору суд виходить з наступного.

Так, згідно з п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п.57.1. ст.57 Кодексу),

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 зазначеного вище Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань позивачем подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання. Також суд звертає увагу на те, що на час подання такого платіжного доручення на рахунку позивача містилися кошти в розмірах зазначених в них.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, суд приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Вказана позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року по справі 826/14830/13-а ( К/800/65943/13).

З урахуванням встановлених обставин по даній справі та аналізу наведених норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що оскільки платник податків позивач сплатив узгоджену суму податкового зобовязання у строк, встановлений законом, але грошові кошти не надійшли до державного бюджету України з вини банківської установи, то сформована податкова вимога, як вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу та на підставі якої може бути вчинено стягнення коштів та продаж майна платника податків в силу Закону, на час її прийняття є незаконною та підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки прийнята податкова вимога є протиправною, що свідчить про відсутність податкового боргу позивача та відсутній податковий борг, що складається із суми застосованої до підприємства пені в розмірі 1119, 35 грн., то й прийняте відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу є таким, що прийнято безпідставно.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, як таких, що порушує права позивача та норми діючого законодавства України, є законними, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Автоном" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкову вимогу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.05.2015 року № 2042-25 на суму 1119, 35 грн. (одна тисяча сто дев'ятнадцять гривень 35 копійок).

Скасувати рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 16/20-23-25-42 від 22.05.2015 року про опис майна у податкову заставу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.