Постанова № 53803820, 30.09.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року справа № 823/4620/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Каліновської А.В.,

при секретарі Шалько І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області заборгованість на загальну суму 9572 грн. 77 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9572 грн. 77 коп. Заборгованість у добровільному порядку протягом строків, визначених чинним законодавством, не погашена, тому позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, що набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції, що діяла на момент виникнення боргу), далі Закон № 2464-VI, а також інші чинні нормативно-правові акти.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно зі статтею 4 Закону №2464-VI є, зокрема:

1) роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок відповідно до ст. 7 Закону №2464-VI нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою.

Суд встановив, що до 05.08.2014 відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У звязку з несплатою відповідачем єдиного внеску, 31.07.2013 позивач сформував вимогу № Ф-144/3 про єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 9572 грн. 77 коп., яку відповідач отримав 07.09.2013.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Така вимога є виконавчим документом.

У встановленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив. Отже, вказана в ній сума боргу є узгодженою.

При цьому, ч. 15 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» cтрок давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів з єдиного внеску не застосовується.

Частиною 8 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі втрати платником статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. Отже, факт припинення підприємницької діяльності відповідача не позбавляє його обовязку сплачувати недоїмку з єдиного внеску, що виникла до такого припинення.

Тому, враховуючи, що суму заборгованості у розмірі 9572 грн. 77 коп. відповідно до вимоги від 31.07.2013 №Ф-144/3 відповідач у встановлені законодавством строки та до часу вирішення спору в суді не сплатив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Суд звернув увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №406-VII (далі Закон №406-VII) та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №404-VII, які набрали чинності з 11.08.2013, внесено зміни до Закону № 2464-VI та Податкового кодексу України відповідно, згідно з якими функції адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування перекладені з органів Пенсійного фонду України на органи доходів і зборів. Водночас відповідно до положень п.3 Перехідних положень Закону №406-VII органи Пенсійного фонду продовжують адмініструвати єдиний внесок, заборгованість з якого виникла до набрання чинності цим законом.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 9572 грн. 77 коп. заборгованості з єдиного внеску, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (19200, Черкаської обл., м. Жашків, вул. Лісна, 71, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області (19200, Черкаської обл., м. Жашків, вул. Щорса, 5, ідентифікаційний код 21366633) заборгованість з єдиного внеску у розмірі 9572 (девять тисяч пятсот сімдесят дві) грн. 77 коп. на розрахунковий рахунок р/р 37197204002311 в ГДКУ у Черкаській області, МФО 854018, код 35588473.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2015 року.