Ухвала суду № 53799236, 25.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9767/15

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2011 року між сторонами виникло зобов'язання, а саме: згідно розписки, яка була складена, ОСОБА_3 продала йому земельну ділянку, яка розташована в с. Велика Балка Біляївського району Одеської області за 7000 доларів США та отримала розрахунок в повному обсязі. Також відповідачка взяла на себе зобов'язання передати нотаріально у жовтні 2011 року державний акт на право власності на земельну ділянку в якості дарування. У розписці вказано, що грошові кошти передані у присутності свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 До теперішнього часу зобов'язання не виконано, державний акт на право власності на земельну ділянку не надано, грошові кошти не повернуто.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав заяву про застосування строку позовної давності і пояснив, що позивач раніше звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, але ухвалою суду позов залишено без розгляду.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 22 вересня 2011 року між сторонами у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8 га, яка розташована в с. Велика Балка Біляївського району Одеської області.

Відповідно до розписки від 22 вересня 2011 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7000 доларів США за земельну ділянку площею 0,8 га за адресою: с. Велика Балка Біляївського району Одеської області. ОСОБА_3 зобов'язалася у жовтні 2011 року передати ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Судом також встановлено, що відповідачка на час укладення договору не була власником земельної ділянки, а тому не могла нею розпорядитися.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір укладений між сторонами 22 вересня 2011 року, позов пред'явлений до суду 19 березня 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 19 грудня 2014 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за заявою представника позивача була залишена без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив ту обставину, що вказана позовна заява подана про стягнення заборгованості на підставі тієї ж розписки.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем було заявлено клопотання щодо застосування строку позовної давності, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови позивачу у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева