Рішення № 53793492, 19.11.2015, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2-о/225/91/2015

Справа № 225/3827/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

судді: Пискунова В.І.

при секретарі: Голубовій О.О.

за участю

представника позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

Представника відповідача: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Дзержинську Донецької області про встановлення факту члена сім'ї, котрий перебував на утриманні померлого та стягнення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є пасинком загиблого на ВП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» забійника на відбійних молотках дільниці № 89-1160 ОСОБА_5, який помер 10.02.2012 року від отриманих травм на виробництві у звязку з нещасним випадком, який стався 06.02.2012 року. Зазначає, що з грудня 2000 року та до смерті загиблого ОСОБА_5 позивач разом зі своєю матірю мешкали разом з ним однією родиною в квартирі АДРЕСА_1, вели сумісний побут та господарство, вітчим утримував та піклувався про нього, приймав участь в сімейних витратах, сплачував його навчання та лікування, виховував його. Зазначає, що ОСОБА_5 вирішував всі матеріальні витрати родини позивача, проводив разом із ними відпочинок, і взагалі ріс в благополучній атмосфері, та вважає загиблого своїм батьком. Позивач є інвалідом 2-ї групи та фактично перебував на утриманні ОСОБА_5, оскільки його заробіток був основним джерелом доходів їхньої сім'ї, тому в позові ставиться питання про встановлення юридичного факту, що позивач є членом родини ОСОБА_5, у звязку з чим просить зобовязати відповідача призвести нарахування та виплату щомісячних страхових платежів, одноразової страхової виплати у звязку зі смертю ОСОБА_5 в розмірі пятирічного заробітку яка складає 438372,60 грн., одноразову допомогу як особі, яка перебувала на утриманні загиблого в сумі 21460 грн.; зобовязати відповідача провести індексацію щомісячних сум відшкодування шкоди, стягнути суму компенсації у звязку з несвоєчасною виплатою сум відшкодування шкоди, та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю підтримали вимоги позивача, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Уточнили, що збільшують позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_4 одноразової страхової допомоги, та наполягають на її стягненні в сумі 87674,52 грн. у звязку із наданням відповідачем по справі розрахунку виплат виходячи із середньомісячного заробітку загиблого в розмірі 7306,21 грн.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дзержинську Донецької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що судом не встановлений факт проживання однією сімєю матері позивача ОСОБА_6 та загиблого ОСОБА_5, тому в даному випадку сімї батьків немає, що виключає можливість визнати позивача та загиблого ОСОБА_5 членами однієї родини згідно вимог ст. 3 СК України, яка передбачає належність дитини до сімї своїх батьків при її наявності.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що знає позивача та померлого ОСОБА_5 більш 10 років, оскільки її чоловік працював у одній бригаді з ним. Часто були у гостях у ОСОБА_8 та ОСОБА_5, який мешкав разом з нею та її сином ОСОБА_4, та був зареєстрований за адресою їх реєстрації, а саме: місто Дзержинськ Донецької області, селище Кірове, АДРЕСА_2. ОСОБА_5 мешкають разом з ОСОБА_1 у фактичному шлюбі, оскільки у них були прекрасні взаємовідносини, вони разом із сином ОСОБА_1, позивачем по справі, відпочивали за путівками, які ОСОБА_5 отримував на шахті, разом відмічали свята. ОСОБА_5 був годувальником ОСОБА_8 та її сина, власноруч робив у квартирі за вказаною вище адресою ремонт, повністю забезпечував матеріально позивача, виховував його, сприяв матеріальному забезпеченню останнього під час навчання у вищому навчальному закладі.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що знає позивача, його матір та ОСОБА_5 майже вісім років. З ОСОБА_5 у нього завжди були спільні інтереси. Знає, що ОСОБА_1А, її син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сумісно завжди відпочивали. ОСОБА_5 завжди вважав ОСОБА_1 своєю дружиною, а її сина, тобто позивача по справі, своїм сином. Тільки нещодавно узнав, що шлюб між ними зареєстровано не було.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач є племінником її чоловіка, тому їй відомо, що ОСОБА_1 мати позивача, та ОСОБА_5 проживали однією сімєю в квартирі АДРЕСА_1, вели сумісний побут та господарство. ОСОБА_5 приймав участь у вихованні ОСОБА_4, ніс матеріальні витрати щодо його навчання у вищому навчальному закладі, відпочинку в Криму, оскільки вважав його своїм сином. Зазначила, що біологічного батька позивача вона не знає.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 3 ч.2 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законом передбачено, що згідно ст.260 СК України вітчим, який проживає однією сім'єю з малолітнім, неповнолітнім пасинком, має право брати участь у їхньому вихованні.

В судовому засіданні позивачем доведено той факт, що на день смерті ОСОБА_5 позивач входив до складу його сім'ї. Про це свідчить довідка ДКП «Дзержинськжитлосервіс» від 16.02.2012 року (а.с. 45), акти, складені головою вуличного комітету, в яких зазначено, що з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_5 мешкав з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю (а.с.18,19,20).

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 брав участь у вихованні ОСОБА_4 та повністю утримував його з 12 років по день загибелі. Даний факт підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Про це також свідчить наявність в матеріалах справи довідки, затвердженої головою ППО ВП «Шахта «Північна», в якій вказано, що забійнику ВП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» ОСОБА_5 видавалися сімені путівки на відпочинок на 3-х осіб : ОСОБА_5; ОСОБА_1; ОСОБА_4 (а.с. 40; 43-44).

З огляду на викладене суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_4 був членом родини ОСОБА_5, зазначена обставина є доведеною у судовому засіданні, адже підтверджена доказами, які мають значення для справи, показаннями свідків, що не викликають сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із Відокремленим підрозділом «Шахта «Північна» Державного підприємства «Дзержинськвугілля».

06.02.2012 року з ОСОБА_5 стався нещасний випадок на виробництві, у результаті якого 10.02.2012 року він помер.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» № 2694 від 14.10.1992 року станом на 25.06.2011 року відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втратл працездатності».

Згідно із п.2 ст. 43 Закону № 1105-XIV від 23.09.2009 року у разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадки страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у в'язку із втратою годувальника) та послуг пов'язаних з похованням померлого.

Ст. 33 Закону № 1105-XIV від 23.09.2009 року визначено коло осіб, які мають право на отримання щомісячних страхових виплат воно виникає у недієздатних осіб , які перебували на утриманні померлого. Такими недієздатними особами є в т.ч. інваліди члени родини постраждалого на час інвалідності.

Згідно із п.7 ст. 34 Закону № 1105-XIV від 23.09.2009 року у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого на виробництві, і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на виробництві на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого на виробництві.

Відповідно до рішення комісії з приймання сім'ї загиблого ОСОБА_5 від 14.02.2012 року призначено виплату одноразової допомоги у зв'язку зі смертю постраждалого його сім'ї у розмірі п'ятирічного заробітку, яка складає 438372,60 гривень. Виплату провести після встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю в судовому порядку (а.с. 37-39).

Крім цього виплаті позивачу підлягає додатково одноразова допомога як особі, яка перебувала на утриманні померлого, яка згідно розрахунку страхових виплат виходячи із середньомісячного заробітку загиблого складає 87674,52 грн. (7306,21 * 12) (а.с.137).

На підставі ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з несвоєчасністю строків їх сплати» від 19.10.2000 року №2050 позивач має право на відшкодування компенсації відповідачем.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 є інвалідом дитинства, а з 16 років є інвалідом 2-ї групри (а.с.14), тому суд приходить до висновку про необхідність встановлення за ОСОБА_4 права на отримання щомісячних страхових виплат, як недієздатній особі, яка перебувала на утриманні загиблого. Розмір щомісячної страхової виплати в даному випадку складає 2739,83 грн. ( 7306,21-1826,55=5479,66/2=2739,83).

В добровільному порядку на підставі довідок про склад родини відповідач відмовлявся сплачувати ОСОБА_11 страхові виплати як члену сім'ї загиблого в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втратл працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (зі змінами 2014 року), що спричинило тривале порушення прав позивача в частині відсутності отримання відшкодування шкоди.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що порушення прав ОСОБА_4 на отримання ним страхових виплат у звязку із втратою годувальника, спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя.

Внаслідок порушення відповідачем права позивача на отримання виплат, останній став людиною замкнутою, перестав спілкуватися з матірю та іншими близькими людьми, перестав вірити у справедливість дії Законів відносно себе. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбуватипозивача, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошової компенсації суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 1000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевказане, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними в судовому засіданні, а також такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.43 Конституції України, Законом України «Про загальнобов*язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України»,Законом України »Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв*язку з не своєчасністю строків їх виплати», Сімейним кодексом України, ст.ст. 10, 60, 88, 212,217-218 ЦПК України-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Дзержинську «Про встановлення факту члена сім'ї, котрий перебував на утриманні померлого та стягнення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди» - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_4 був членом сім'ї ОСОБА_5, загиблого 10 лютого 2012 року та перебував на утриманні останнього у період з 2000 року по 10 лютого 2012 року.

Зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Дзержинську провести відшкодування шкоди у звязку із втратою годувальника на користь ОСОБА_4 одноразову страхову виплату в розмірі пятирічного заробітку 438372 грн. 60 коп., одноразову допомогу у розмірі річної заробітної плати 87674 грн. 52 коп., щомісячні страхові платежі у розмірі 2739 грн. 83 коп.

Зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Дзержинську провести індексацію щомісячних платежів у відшкодування шкоди на користь ОСОБА_4, починаючи з 10 лютого 2012 року.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.Дзержинську на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди одну тисячу гривень.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинській міський суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного рішення, тобто 20 листопада 2015 року.

Суддя: