Ухвала суду № 53792619, 02.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/6972/13-ц Провадження № 22-ц/772/472/2015 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 48Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання будинку об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділення частки із спільного майна, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2014 року,

встановила:

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2014 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 02.03.2015 року, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2014 року змінено.

Виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення, посилання суду на поновлення ОСОБА_2 строку для звернення до суду. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на будинок №76, по вул. Зарічній в смт. Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

При розгляді справи апеляційною інстанцією були встановленні порушення суддею Тульчинського районного суду Робак С.О. норм цивільного процесуального законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, навів доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: справа за аналогічним позовом між тими сторонами і про той самий предмет, з тих самих підстав, слухалась, по справі було прийнято судове рішення, відповідно до ст..205 ЦПК України підлягає закриттю. Крім того, якщо цивільна справа за 2005 рік була знищена, спалена, викрадена, справа повинна бути розглянута, відповідно до Розділу IX ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не були спростовані висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

За змістом ст. 402 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 403 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Відповідно до ст..404 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 зверталась в Тульчинський районний суд Вінницької області з позовною заявою про визнання будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, однак в результаті пожежі в суді справа була знищена, а тому повторно звернулась до суду (а.с.2).

Згідно довідки голови Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 від 20.11.2013 року №4971/13, а також відповідей від 11.02.2015р. №01-04/1079/15, від 24.02.2015р. № 01-04-1442/2015р., вбачається, що в книзі вхідної кореспонденції Тульчинського районного суду за 2005 рік за № 8640 від 22.12.2005 року значиться лише реєстраційний запис про те, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовною заявою про поділ майна і зазначено, що дана позовна заява була передана на розгляд судді Люльку В.В.. Запису про надходження до суду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя в книзі вхідної кореспонденції за 2005 рік немає. В алфавітних покажчиках, реєстраційних журналах цивільних справ, обліково статистичних картках за 2005-2006 роки цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя не значиться, встановити чи перебувала дана справа в провадженні суддів Тульчинського районного суду немає можливості через відсутність даних. Інформації про те, що вказана справа знищена і чи відновлювалось по ній втрачене провадження в Тульчинському районному суді немає.

Таким чином, на момент відкриття провадження у справі Тульчинському районному суду було відомо, що позивач зверталась до суду в 2005 році з аналогічним позовом, а тому суд повинен був виконати вимоги викладені у Розділі IX ЦПК України (відновлення втраченого судового провадження), а саме повідомити, що позивач має право звернутись до суду з заявою про відновлення втраченого провадження з наданням відповідних доказів передбачених ст..405 ЦПК України або відновити втрачене провадження з власної ініціативи суду (ст..403 ЦПК України).

Частиною 3 статті 406 ЦПК України передбачено, що судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов'язково зазначено.

Оскільки відомості, про те, що судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, а також те, що по даній справі було постановлене судове рішення, як у сторін так і в суді відсутні, то сторона вправі звернутись до суду з новим позовом. Що по суті і мало місце в даному випадку. Позивач, ОСОБА_2 реалізувала своє право.

Однак, відкриваючи провадження у даній справі Тульчинський районний суд не виконав вимоги ч.3 ст.406 ЦПК України, а саме, в ухвалі Тульчинського районного суду про відкриття провадження від 31.12.2013 року не зазначив обставину про втрату незакінченого судового провадження. Тим більше, що Тульчинський районний суд в складі головуючої по справі, 13 березня 2006 року, виносив ухвалу про забезпечення позову.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовною заявою про поділ майна і зазначено, що дана позовна заява була передана на розгляд судді Люльку В.В.. Що стосується позовної заяви про визнання будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ то по ній було відкрито провадження в справі і виносились процесуальні рішення суддею Робак С.О.. Докази про те, що цивільна справа за 2005 рік була знищена, спалена, викрадена, або передана за вказівкою голови суду ОСОБА_7 судді Люлько В.В. відсутні. ( суддя Носов В.К. помер, суддя Люлько В.В. відбуває міру покарання) Таким чином, повну відповідальність за відсутність цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ за 2005 рік, в Тульчинському районному суді повинна нести суддя Робак С.О..

Це свідчить про незнання суддею елементарних положень чинного законодавства України, або те, що вона свідомо ігноруює його.

Вказані дії судді Робак С.О. підривають авторитет та повагу до суду, а відтак не можуть бути залишеними без відповідного реагування.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 211, 320 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Про вищенаведені порушення норм цивільного процесуального законодавства суддею Робак Світланою Олексіївною довести до відома голову Тульчинського районного суду Вінницької області для відповідного реагування.

Про прийнятті міри повідомити Апеляційний суд Вінницької області в місячний строк.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена особою, інтересів яких вона стосується, в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: підпис ОСОБА_8

Судді: підписи ОСОБА_9

ОСОБА_10

З оригіналом вірно: ОСОБА_8