Рішення № 53791535, 17.11.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14127/15-ц

Провадження № 2/127/4585/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Куйдан Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Вінницької міської ради про повернення дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Служби у справах дітей Вінницької міської ради про повернення дитини.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-АМ №230757 від 5 жовтня 2004 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції, актовий запис №2933.

Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 5 квітня 2005 року у справі №2-237/05 прийнятого за позовом Відділу у справах неповнолітніх Вінницької міської ради у сторін було відібрано їхнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення батьківських прав.

На даний час син ОСОБА_3 знаходиться в Стрижавському дитячому будинку-інтернаті. Дитина має 1-шу групу інвалідності, погано ходить, практично не говорить та не адаптована до гігієнічних та соціальних навиків.

Позивачі відвідують сина, їх дуже непокоїть стан здоровя дитини та умови в яких він зараз перебуває, а тому вони прагнуть забрати його додому в сімю.

В сімї позивачів є ще двоє дітей, які проживають разом з ними : син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Службою у справах дітей Вінницької міської ради було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і комісією було зроблено висновок, що позивачі створюють дітям належні умови для проживання та розвитку у межах своїх можливостей, про що зазначено у акті від 15.10.2014 року.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала. Надала суду висновок про недоцільність повернення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Цей висновок представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради мотивувала тим, що позивачі у межах своїх можливостей турбуються про дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак їх батьківський виховний потенціал внаслідок хвороби самих батьків є обмеженим, тому діти іноді бувають недоглянутими, одягнутими у несвіжий одяг. Починаючи з початку навчального року та до цього часу син ОСОБА_7 не влаштований батьками на навчання до реабілітаційного центру «Промінь», що суперечить інтересам дитини, порушує його права на розвиток та лікування. Окрім того, не досить сприятливими є також житлові умови. Сімя ОСОБА_6 мешкає АДРЕСА_1 в однокімнатній квартирі з усіма зручностями. Житлова площа квартири 17,7 кв.м. У даний час в одній кімнаті проживають 5 чоловік, четверо з яких є інвалідами. Діти сплять на двоярусному ліжку. Розташувати у кімнаті ще одне спальне місце для зручного перебування дитини-інваліда ОСОБА_3, який має вади опорно-рухового апарату, немає можливості. При відвідуваннях житла громадян ОСОБА_3 неодноразово фіксувався неналежний санітарний стан приміщення. Тому, враховуючи вищезазначене та стан здоровя дитини-інваліда ОСОБА_3, фактичну неспроможність батьків забезпечити належний догляд, виховання та реабілітацію дитини-інваліда, відсутність належних житлово-побутових умов проживання сімї ОСОБА_3, інвалідність батьків, наявні проблеми виконання ними обовязків по вихованню двох молодших дітей, один з яких є також дитиною-інвалідом, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає недоцільним повернення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала суду показання про те, що вона призначена відповідальною по супроводу за сімєю ОСОБА_2. З 17.02.2014 року ця сімя перебуває під супроводом, який згідно із законодавством здійснюється не більше 1 року. Стан виховання дітей сімї ОСОБА_2 перевірявся, робились зауваження. Позивачі реагують на зауваження та намагаються виправити недоліки в облаштуванні побуту дітей. В сімї ОСОБА_2 панує нормальна атмосфера, завжди наявні продукти харчування, діти відвідують культорологічні заклади. Щодо повернення третьої дитини, то умови дуже складні, в квартирі загальною площею 17 кв.м. проживає лежачий дід, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_7 інвалід першої групи, часто лікується в лікарні ім. Ющенка. В квартирі зроблений косметичний ремонт, особиста гігієна дітей задовільна, діти охайні. Без допомоги держави сімя ОСОБА_2 не зможе утримувати дітей. В разі повернення сина ОСОБА_9 в сімю будуть порушені права інших двох дітей.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради ОСОБА_10 повідомила суду про те, що питання про доцільність повернення сина ОСОБА_9 батькам розглядались на засіданні комісії. Повернення дитини є недоцільним, про що зазначено у висновку від 23.10.2015 року за №01-00-011-31697 про недоцільність повернення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Дитина ОСОБА_3 в період з 2005 р. по 2012 р. перебував на вихованні в дитячому будинку в м.Вінниці. За віком хлопчик переведений в Стрижавський будинок дитини. ОСОБА_9 є дитиною-інвалідом, тому потребує спеціального догляду та спеціального утримання. Як повідомили працівники Стрижавського будинку-інтернату, протягом 2015 року батьки відвідали ОСОБА_3 всього три рази. Звісно, батьки зовсім не байдужі до своїх дітей, проте так склались обставини, що син ОСОБА_9 потребує належних умов проживання та догляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-АМ №230757 від 5 жовтня 2004 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції, актовий запис №2933.

Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 5 квітня 2005 року у справі №2-237/05 ухваленим в справі за позовом Відділу у справах неповнолітніх Вінницької міської ради у сторін було відібрано їхнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення відповідачів батьківських прав.

Нині ОСОБА_3 знаходиться в Стрижавському дитячому будинку-інтернаті. Дитина має 1-шу групу інвалідності, погано ходить, практично не говорить та не адаптована до гігієнічних та соціальних навиків.

Позивачі відвідували сина за поточний період 2015 року три рази, їх непокоїть стан здоровя дитини та умови, в яких він перебуває, а тому вони прагнуть забрати його додому в сімю.

В сімї позивачів є ще двоє дітей, які проживають разом з ними син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є дитиною-інвалідом, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Орган опіки і піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради надав висновок від 23.10.2015 року за №01-00-011-31697 про недоцільність повернення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно з цим висновком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження I-AM №230757, виданим відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції. В 2005 році Відділ у справах неповнолітніх Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом про відібрання у громадян ОСОБА_3 їх малолітнього сина ОСОБА_3 в звязку з тим, що батьки не здійснювали належного догляду за новонародженою дитиною та існуванням реальної загрози життю та здоровю малолітньої дитини.

05.04.2005 року Ленінський районний суд м. Вінниці ухвалив рішення, яким у громадян ОСОБА_3 відібрано дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, без позбавлення їх батьківських прав.

З 2005 року по теперішній час дитина ОСОБА_3 перебуває на вихованні та повному утриманні у дитячих інтернатних закладах Вінницької області : з 2005 року по 2012 рік у Вінницькому обласному спеціалізованому будинку дитини з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки, а з вересня 2012 року по теперішній час у Стрижавському дитячому будинку-інтернаті.

ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом, має діагноз: дитячий церебральний параліч, нижній спастичний парапарез, важка розумова відсталість, затримка фізичного розвитку тощо.

ОСОБА_3 є важко хворою дитиною, потребує спеціального медичного догляду та реабілітації, покращеного харчування та належних побутових умов перебування, які він отримує у спеціалізованому дитячому закладі, де виховується у даний час.

ОСОБА_10 сина ОСОБА_9 позивачі мають на вихованні ще двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, дитину-інваліда, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Ці діти народились в батьків після ухвалення судового рішення про відібрання сина ОСОБА_9.

Обоє батьків є інвалідами загального захворювання. Інвалідом першої групи А є їх малолітній син ОСОБА_5, який має затримку розумового розвитку, майже не розмовляє, має вроджені вади опорно-рухового апарату. Спільно з батьками-позивачами ОСОБА_2 та їх дітьми мешкає престарілий батько ОСОБА_1 ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є інвалідом першої А групи, пересувається на візку.

Сімя ОСОБА_11 мешкає АДРЕСА_2 в однокімнатній квартирі з усіма зручностями. Житлова площа квартири складає 17,7 кв.м. Відтак в одній кімнаті проживають 5 осіб, четверо з яких є інвалідами. Діти : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сплять на двоярусному ліжку. Розташувати у кімнаті ще одне спальне місце для зручного перебування дитини-інваліда ОСОБА_3, який має вади опорно-рухового апарату, немає можливості. При відвідуваннях житла громадян ОСОБА_3 неодноразово фіксувався неналежний санітарний стан приміщення.

Батьки у межах своїх можливостей турбуються про своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак їх батьківський виховний потенціал внаслідок хвороби самих батьків є обмеженим, тому діти іноді бувають недоглянутими, одягнутими у несвіжий одяг. Починаючи з початку 2015 навчального року і до нині син ОСОБА_5 не влаштований батьками на навчання до реабілітаційного центру «Промінь», що суперечить інтересам дитини, порушує його право на розвиток та лікування.

Громадяни ОСОБА_5 нерегулярно відвідують свого сина ОСОБА_3 у Стрижавському дитячому будинку-інтернаті. Відповідно до довідки, наданої закладом, протягом 2015 року батьки відвідали сина ОСОБА_9 лише тричі, хоча Стрижавський будинок-інтренат розташований поряд з містом Вінницею, що створює для батьків можливість відвідувати свою дитину систематично.

Питання надання висновку про доцільність чи недоцільність повернення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглядалось на комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Вінницької міської ради 06.10.2015 року та 20.10.2015 року. На цих засіданнях були заслухані пояснення громадян ОСОБА_2, розглянуто документи, що стосуються справи.

Громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на поверненні ОСОБА_3 на виховання батькам, повідомили, що люблять свого сина та бажають його виховувати, зазначили, що планують після повернення сина ОСОБА_9 зі Стрижавського будинку-інтернату влаштувати його разом з сином ОСОБА_7 до іншого інтернатного закладу, де, зі слів батьків, вони зможуть контролювати перебування дітей.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновок органу опіки і піклування про недоцільність повернення сина ОСОБА_9 батькам позивачі суду не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

На переконання суду, майновий стан сімї ОСОБА_3 в порівнянні з 2005 роком покращився. Їх дохід складається з отриманих позивачами пенсії, заробітку батька ОСОБА_1, пенсії на сина ОСОБА_7, пенсії діда ОСОБА_11, соціальної допомоги по догляду за ОСОБА_11 Але житлові умови сімї ОСОБА_11 не покращились, навпаки після ухвалення судового рішення від 05.04.2005 р. в їх сімї народилось ще двоє дітей : ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Проте дотриматись необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав дітей, які мешкають в квартирі, та прав сина ОСОБА_9, який мешкає в будинку-інтернаті, на переконання суду неможливо. З огляду на викладене, враховуючи стан здоровя дитини-інваліда ОСОБА_3, фактичну неспроможність батьків забезпечити належний догляд, виховання та реабілітацію дитини-інваліда, відсутність належних житлово-побутових умов проживання сімї ОСОБА_3, інвалідність батьків, наявні проблеми виконання ними обовязків по вихованню двох молодших дітей, один з яких є також дитиною-інвалідом, суд не вбачає доцільним повернення дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виховання батькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 19, 170 СК України, ст.ст. 10. 60, 88, 212- 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, відсутніми в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя