Рішення № 5378895, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/17601.06.09

За позовомБоярського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль»

доАкціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 5487957,95 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Іванюта Н.Т., представник за дов. №1 від 26.05.2009;

від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Боярське відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль»(далі Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі Відповідач) 5487957,95 грн. в рахунок виплати депозитного вкладу та нарахованих відсотків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору про депозитний вклад №4 від 12.03.2003 (далі Договір) та додаткових угод до нього Позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 2810000 грн.

У відповідності з додатковими угодами №4 від 29.05.2004, №6 від 01.09.2003, №9 від 29.04.2005, №10 від 29.12.2006, №22 від 01.02.2008 до Договору відсотки по депозиту зменшувались відповідно до 19, 18, 17, 16.5, 16% річних, а додатковою угодою №24 від 03.09.2008 були збільшені до 18% річних.

В звязку з реорганізацією Голосіївської філії АКБ «Київ»у Голосіївське відділення АКБ «Київ»01.02.2009 між АКБ «Київ»та Позивачем була укладена додаткова угода №26 до Договору, згідно якої Банк закриває депозитний рахунок №26155750001601 та перераховує кошти у сумі 5487957,95 грн. на рахунок №26157162030001, відкрий на імя Позивача у АКБ «Київ».

Відтак, Позивач просив стягнути з Відповідача 5478957,95 грн., в т.ч. 2810000 грн. депозитного вкладу, 2677957,95 грн. нараховані проценти.

Що ж стосується введеного у Відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів, Позивач зазначив, що зобовязання за Договором було порушено Відповідачем до введення мораторію.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, відзиву в порядку, ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не подав, хоча про дату та час проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №07389829.

Ухвали суду надсилались Відповідачу за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22.

Юридична адреса Відповідача підтверджується наданою Позивачем довідкою з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за №21-10/3079-1 від 07.05.2009.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2003 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно до п.1.1 Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок на строк до 14 березня 2004 року.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Вкладник розміщує вільні грошові кошти в сумі 750000 (сімсот пятдесят тисяч) грн. на депозитний рахунок у банку на строк до 14 березня 2004 року.

07.04..2003 між сторонами було укладена додаткова угода №1 до Договору, згідно якої сума депозитного вкладу збільшилась на 500 000,00 грн.

Згідно додаткової угоди №3 від 14.05.2003 до Договору, сума депозитного вкладу збільшилась на 300 000,00 грн.

Додатковою угодою №5 від 17.07.2003 до Договору сума депозитного вкладу збільшилась на 200 000,00 грн.

14.03.2004 між сторонами була укладена додаткова угода №7 до Договору, згідно якої термін дії Договору був пролонгований по 15 березня 2005 року.

Додатковою угодою №8 від 15 березня 2005 року сторони погодили пролонгувати строк дії Договору до 16.03.2006.

Додатковими угодами №11 від 15.03.2007 та №23 від 17.03.2008 дія Договору продовжена до 16 березня 2008 року та до 17 березня 2009 року відповідно.

Згідно додаткової угоди №13 від 13.09.2007 до Договору, сума депозитного вкладу збільшилась на 1 060 000,00 грн.

У відповідності з додатковими угодами №4 від 29.05.2003, №6 від 01.09.2003, №9 від 29.04.2005, №10 від 29.12.2006, №22 від 01.02.2008 до Договору відсотки по депозиту зменшувались відповідно до 19, 18, 17, 16.5, 16% річних, а додатковою угодою №24 від 03.09.2008 були збільшені до 18% річних.

Взв'язку з реорганізацією Голосіївської філії АКБ «Київ»у Голосіївське відділення АКБ «Київ»01.02.2009 між АКБ «Київ»та Позивачем була укладена додаткова угода №26 до Договору, згідно якої Банк закриває депозитний рахунок №№26155750001601, відкритий на ім'я Позивача у Голосіївської філії АКБ «Київ»та перераховує кошти у сумі 5 487 957,95 грн., розміщених згідно Договору на рахунок №26157162030001, відкритий на ім'я Позивача у АКБ «Київ».

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 2810000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №313 від 12.03.2003, №507 від 15.05.2003, №665 від 17.07.2003, а також банківськими виписками від 08.04.2008 та від 14.09.2007.

Згідно з п.2.1 Договору Вкладник має право розпоряджатися вкладом: пролонгувати договір, вимагати дострокового повернення всієї суми депозиту (п.п.2.1.1), одержувати по вкладу доход у вигляді відсотків за фактичний термін знаходження грошових коштів на депозитному рахунку, згідно умов, вказаних в п.3.2.3 та п.4 Договорі (п.п.2.1.2).

Пунктом 3.2.4 Договору передбачено, що Банк зобовязаний після закінчення терміну дії Договору, вказаного у п.1.2 повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані відсотки не пізніше наступного банківського дня на його поточний рахунок по реквізитах, вказаних у п.7 цього Договору.

Згідно п.4.1 Договору відсотки по депозиту нараховуються щомісячно із розрахунку відсотків річних.

24.11.2008 Позивач звернувся до Відповідача з заявою за №237 та просив достроково повернути кошти у розмірі 5487957,95 грн. з депозитного рахунку №26155750001601 згідно Договору.

У відповідь на лист Позивача, Відповідач листом за вих. №5-10/4501 від 02.12.2008, зазначив, що у звязку з вступом в дію постанови Національного банку України №319 від 11.10.2008 та листа Національного банку України №18-311/3496-14715 від 28.10.2008 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»неможливо задовольнити прохання Позивача про дострокове повернення депозитного вкладу, так як обмеження п.2.4 розповсюджується на благодійні фонди. Банк виконає свої зобовязання лише в разі настання строку завершення.

Позивач листом від 05.12.2008 за вих. №238 звернувся до Голови Національного банку України з проханням про дострокове повернення депозитного вкладу.

На даний лист була отримана відповідь від 12.01.2009 за №47-313/710, в якій зазначив, що Національний банк України не має повноважень втручатись у господарську діяльність банків, в тому числі і у відносини між банком та його клієнтами.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору та додаткових угод до нього, свої зобовязання не виконав, депозитний вклад в сумі 2810000 грн. та нараховані проценти в сумі 2677957,95 грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого на депозитному рахунку №2615716203001 згідно Договору обліковуються грошові кошти в сумі 5487957,95 грн.

Матеріали справи також містять довідку за підписом Голови Ради відділення та бухгалтера за вих. №253 від 12.05.2009 відповідно до якої залишкова сума боргу АКБ «Київ2 по депозитному рахунку №26157162030001 станом на 20.03.2009 становить 5487957,95 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 5487957,95 грн., в т.ч. 2810000 грн. депозитного вкладу та 2677957,95 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 №53 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобовязань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобовязання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобовязання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, з вкладного (депозитного) рахунку №26157162030001) на користь Боярського відділення благодійного фонду «Блакитна магістраль» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, 49, ідентифікаційний код 23241841, п/р 26006661119291 в Київській регіональній дирекції «Райффайзен банк «Аваль», МФО 322904) 2810000 (два мільйони вісімсот десять тисяч) грн. депозитного вкладу, 2677957 (два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч девятсот пятдесят сім) грн. 95 коп. нарахованих відсотків, а також 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 09.06.2009