Рішення № 53787840, 19.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/1629/15-ц

Провадження № 22-ц-/790/5534/15 Головуючий І інстанції: Іванова І.В.

Категорія: страхові Доповідач: Івах А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Кокоші В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України МТСБУ на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року МТСБУ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 11906,80 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27.05.2011 року о 13 год. 30 хв. в Харківській області ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Scania 113 Н» державний номер НОМЕР_3 допустив зіткнення з автомобілем «ВМW -730» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2.

На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у ДТП.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «ВМW -730» з державним номерним знаком НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2.

Згідно висновку №148 від 03.06.2001 року розмір завданих збитків власнику транспортного засобу марки «ВМW -730» з державним номерним знаком НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 27.05.2011 року становить 11906,80 грн.

Зазначена шкода особисто ОСОБА_1 не була відшкодована потерпілій особі.

ОСОБА_2 як власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2973684 (термін дії з 17.05.2011 року по 16.05.2012 року).

Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.

21 лютого 2012 року МТСБУ на виконання вимог п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 11906, 80 грн..

Таким чином вважає, що МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому просив задовольнити позов.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року у задоволенні позову МТСБУ відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 липня 2015 року виправлено описку в рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року в частині «прізвища ім'я по батькові відповідача ОСОБА_1».

В апеляційній скарзі Моторно (транспортне) страхове бюро України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд безпідставно застосував строки позовної давності.

Представник особи, що подала апеляційну скаргу, 23 вересня 2015 року звернувся до Апеляційного суду Харківської області з клопотанням розглядати справу без його участі (а.с.115).

ОСОБА_1 на виклики суду не з'являється, повістки, що направляються за адресою: АДРЕСА_1 місцем його реєстрації, повертаються без вручення за закінченням терміну зберігання.

Листом від 06 листопада 2015 року останнього попереджено про наслідки неявки його в судове засідання (а.с.126).

Виходячи із положень ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання своїми процесуальними правами, положень ст. 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду скарги та ст. 67 ЦПК України щодо строків процесуальних дій судова колегія визнаючи неявку відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядає справу за відсутності ОСОБА_1.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наявні матеріали справи свідчать, що 27 травня 2011 року мала місце дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_1, в результаті якої автомобіль «BMW» - 730, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 зазнав пошкоджень.

За висновком експертного авто-товарознавчого дослідження №148, від 03 червня 2011 року (а.с.7-31) вартість поновлювального ремонту - розмір завданих збитків внаслідок ДТП від 27 травня 2011 року складає 11906 грн. 80 коп..

Факт вини ОСОБА_1 в скоєнні ДТП, що мала місце 27 травня 2011 року підтверджується постановою Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2011 року, із якої вбачається, що в діях останнього міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КпАП України, тобто порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

У зв'язку з тим, що на день розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення, закінчився строк накладення адміністративного стягнення, що передбачається ст. 38 КпАП України, провадження у справі про вказане адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного правопорушення (а.с.6).

На підставі наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України №595 від 17 лютого 2012 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» позивачем було прийнято рішення відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та довідки №1 від 10 лютого 2012 року про розмір шкоди, сплатити на рахунок ОСОБА_2 суму 110906 грн. 80 коп. (а.с.30-31).

21 лютого 2012 року вказана сума страхового відшкодування згідно наказу №595 від 17 лютого 2012 року на підставі платіжного доручення №835 від 20 лютого 2012 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій стороні (а.с.32).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ґрунтується на суброгації, а при суброгації перебіг строку позовної давності починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову в т.ч. щодо часу виникнення права на позов, - з моменту ДТП, в результаті якого заподіяно шкоду. При цьому суд виходив із того, що страховий випадок а саме, дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль , що належить ОСОБА_2, мала місце 27 травня 2011 року , тобто за три роки та 9 місяців до подачі позову.

Про страховий випадок МТСБ дізналося 26 січня 2012 року, а позов до суду було спрямовано через три роки та 1 місяці з моменту прийняття заяви.

Проте з висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно з вимогами п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її

заподіяння у тому числі:

а)транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі:

Отже, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_1, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Перехід права вимоги від страхувальника до страховика називається суброгацією.

Право вимоги, що переходить до страховика, здійснюється відповідно до правил, які регулюють відносини між страхувальником та особою, яка є відповідальною за шкоду.

Отже, у випадку суброгації відбувається лише заміна особи у вже наявному зобов'язанні, зі збереженням зобов'язання.

У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

При регресу одне зобов'язання змінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Наявні матеріали справи свідчать про той факт, що договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, як і між позивачем МТСБУ та потерпілою особою не існувало.

На зазначені обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За вимогами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи із розуміння зазначених норм матеріального права, судова колегія вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково застосував норми ст. 993 ЦК України, та вказав, що відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Неправильне застосування норм матеріального права потягло за собою застосування строку позовної давності.

Вказані обставини у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити, як такі, що є обґрунтованими та підтвердженні належними доказами.

Перебіг позовної давності для звернення до суду МТСБУ з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу з ОСОБА_1 починається з дня сплати страхового відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені МТСБУ витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовом та оскарженні рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (а.с.51-101).

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 червня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу суму виплаченого відшкодування у розмірі 11906 гривень 80 копійок та 365 гривень 40 копійок - судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -