Рішення № 53783734, 19.11.2015, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13336/15-ц

2/357/4136/15

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Подрєзова Г. О. ,

при секретарі Александрова А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 надав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 10.09.2014 року між сторонами був укладений договір позики грошових коштів на суму 362500грн., які відповідач отримав та зобов»язувався повернути не пізніше 10.06.2015року. В установлений строк відповідач борг не повернув, від виконання свого обовязку відмовляється, від зустрічей з позивачем ухиляється, а тому виникла необхідність для стягнення заборгованості у судовому порядку. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд позов задовольнити та стягнути заборгованість за договором позики з врахуванням 3-х відсотків річних від суми заборгованості.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував що особисто уклав договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, але грошові кошти він не отримував, а вважав, що кошти були передані його сину ОСОБА_3, який здійснював підприємницьку діяльність разом з позивачем. А тому, просив відмовити у позовних вимогах про стягнення з нього суми боргу.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення

Так, в судовому засіданні було встановлено, що між сторонами 10.09.2014року було укладено договір позики грошей на суму 362500 грн. строком до 10.06.2015р., договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 310. Грошові кошти були передані відповідачу у приміщенні приватного нотаріуса. Договір був підписаний особисто відповідачем, що він не заперечував у судовому засіданні.

Відповідно до п.1 договору позики в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 362500грн. готівкою в день підписання цього договору.

Відповідно до п.2 позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві в строк та на умовах, передбачених цим договором, суму коштів, отриману відповідно до п.1 цього договору.

Відповідно до п.3 сторони домовилися що позичальник зобов»язаний погасити всю суму позики до 10.06.2015р.

Відповідно до п.9 у випадку порушення своїх зобов»язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що він є сином відповідача, разом з позивачем здійснював підприємницьку діяльність для цілей якої позичав у нього грошові кошти.

Але, суд ці покази до уваги не приймає, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, на які послався свідок суду не надано, також відсутні докази звернення до правоохоронних органів, суду тощо про визнання недійсним укладеного договору позики грошових коштів.

Крім цього, свідок повністю підтвердив, що він особисто разом з батьком відповідачем по справі, 10.09.2014року перебував в приміщенні приватного нотаріуса в м. Києві, по вул.. Сагайдачного, де позивач та відповідач підписали договір позики, а йому були передані грошові кошти всього 360000грн. Строк повернення грошових коштів був визначений до червня 2015року, але при настанні строку повернення грошових коштів у червні 2015року він особисто просив позивача продовжити строк дії договору позики, але йому було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш, як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Також, згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь суми позики в розмірі 362500грн., підлягають до задоволення в повному обсязі.

Також, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України відповідач на вимогу позивача зобов»язаний сплатити 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення зобов»язання, а згідно з розрахунком наданим позивачем сума 3-х% річних за період з 11.06.2015р. по 28.08.2015р. становить : 362500 х 79днів х 3 :100 = 2353,76грн., а всього до стягнення підлягає сума заборгованості разом з 3-% річних, що становить 362500 + 2353,76 = 364853,76грн.

Також відповідно до вимоги ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з наведеного до стягнення на користь позивача підлягають судові витрати 3648,54грн., а всього 364853,76 + 3648,54 = 368502,30 грн.

Керуючись ст.ст.15,60,88,212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 526, 509, 625, 1046,1047, 1049 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 368502,3грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_4