Рішення № 53783674, 19.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2372/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1081/2015

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Косівської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и л а :

В жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 23.01.2010 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі записів актів громадського стану Міського уряду НОВА ПАКА, область Йічин, Чеської Республіки, актовий запис № 1. В фактичних шлюбних відносинах вони перебували до 2012 року. Від даного шлюбу у них є неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звертався до суду і рішенням обласного суду в Йічні вирішено, що неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 після того, як це рішення набере юридичну силу після розірвання шлюбу, довіряється під опіку батькові. Мати повинна виплачувати на утримання неповнолітнього сина аліменти з 01.04.2014 після того як рішення про розлучення шлюбу набере юридичну силу і тим подружжя буде розведене. Судом вирішено, що проживати неповнолітній син після того, як це рішення набере юридичну силу по розлученні шлюбу, буде в Україні, Косівський район, с. Кобаки.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про залишення позову в частині розірвання шлюбу без розгляду. Решту позовних вимог просить задовольнити.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 в частині розірвання шлюбу залишено без розгляду (а.с. 99).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Косівської районної державної адміністрації про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Позивач ОСОБА_3 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку. Зі слів апелянта, відповідно до ст. 19 Гаазької Конвенції ніяке рішення, прийняте відповідно до Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування. А тому, на думку ОСОБА_3, суд першої інстанції не мав право брати до уваги рішення Івано-Франківського міського суду від 20.10.2010 та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.03.2015 винесене на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980. Крім того, апелянт вважає, судом не надано належної оцінки доказам по справі, зокрема, судом залишено поза увагою той факт, що на території України проживає рідна сестра ОСОБА_6 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 Апелянт зазначає, що в матеріалах справи є достатньо доказів, що відповідач не здійснювала фактичного піклування про дитину, зокрема в рішенні обласного суду в Йічіні (Чеська Республіка) від 14.04.2014, де представником служби опіки і піклування рекомендовано дитину довірити на виховання батькові. Судом, на думку позивача, проігноровано той факт, що ОСОБА_6 основну частину свого життя проживав в Україні і не вміє говорити чеською, а розмовляє лише українською мовою.

Просить скасувати рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити: визначити місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Йічин, район передмістя Валдіцкі, 512 за адресою проживання батька ОСОБА_3 АДРЕСА_1

В судовому апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини суд не повідомила, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялась належно. Представник органу опіки та піклування вказав, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги, з огляду на те, що дитина живе в Україні, відвідує дитячий садок, чеської мови не знає та не розуміє. Мати дитиною не цікавиться.

Заслухавши апелянта та його представника, представника органу опіки та піклування, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону рішення суду в повному обсязі не відповідає.

Згідно матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який укладено 23.01.2010 відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу в книзі запису актів про укладення шлюбу відділу запису актів громадського стану Нова Пака, область Йічин, Чеська Республіка запис за № 1 перекладеного з чеської мови (а.с. 42).

В шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_6 30.05.2010 відповідно до копії Свідоцтва про народження в книзі запису актів про народження відділу запису актів цивільного стану в Йічині за № 362 перекладеного з чеської мови (а.с. 46).

На а.с. 50-51 міститься копія Заяви на встановлення реєстрації неповнолітнього ОСОБА_6 від 19.02.2013 подано відповідачем до Обласного суду в Йічіні.

З копії перекладу рішення Обласного суду в Йічіні Чеська Республіка від 14.04.2014 вбачається, що судом після з'ясування всіх необхідних обставин (а.с.55) визначено місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_6 Україну, а відповідача зобов'язано виплачувати аліменти на утримання сина щомісяця 1200 Кс (а.с. 52-57).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2014 року зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити повернення громадянина Чеської Республіки дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 до місця його постійного проживання в Чеській Республіці (а.с. 90-92).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2015 року вищевказане рішення залишено без зміни (а.с. 93-95).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року шлюб між сторонами розірвано, в частині визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 залишено без розгляду (а.с. 141-142).

Апелянт відмовився від апеляції в частині стягнення з відповідачки аліментів, така відмова прийнята судом і апеляційне провадження в цій частині закрито.

Перед апеляційним судом стоїть питання визначення місця проживання малолітньої дитини сторін.

В основу рішення суду першої інстанції з цього приводу покладено заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 20.10.2014 (а.с. 90- 94), а також висновок суду про те, що позивач не довів підставу позову. Інших мотивів судом не наведено, приписи п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України не виконано. Колегія суддів знаходить, що висновок суду не відповідає обставинам справи і не містить мотивів прийняття рішення, якими є обґрунтування застосування норм матеріального та процесуального права до певних фактичних обставин. Ні самих норм, ні їх зв'язку із фактами в судовому рішенні не наведено, а тому рішення належить скасувати на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

У розпорядженні суду достатньо матеріалів, які дозволяють здійснити належний аналіз фактів і доказів і прийняти рішення відповідно до обставин справи та закону.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Як передбачено ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

За принципами, передбаченими ст.6 «Декларації прав дитини», малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, а відповідно до ст. 12 Конвенції про цивільно-правові аспекти викрадення дітей судовий орган видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки нема даних про те, що дитина прижилась у своєму новому середовищі.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку мають місце саме такі виняткові обставини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 прижився у новому середовищі і місце його проживання доцільно визначити на момент вирішення справи з батьком, а не з матір'ю. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України у справі № 6-1598цс15 про наявність того, що дитина прижилась у новому середовищі можуть свідчити наступні факти: що відвідує дошкільний навчальний заклад-садок, відвідує різноманітні гуртки, за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв'язки, зміна мови спілкування та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місце проживання своєї родини, тощо.

Батько дитини характеризується виключно позитивно (а.с. 64, 120), а орган опіки та піклування не вбачає підстав для заборони проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_3 на території України (а.с. 65-66).

У рішенні Обласного суду в Йічіні Чеська Республіка від 14.04.2014 місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_6 визначено Україну, а відповідачку зобов'язано виплачувати аліменти на утримання сина щомісяця 1200 Кс (а.с. 52-57). Рішення не набрало законної сили, але чеський компетентний суд, розглянувши аналогічні обставини вважав доцільним залишити дитину з батьком.

Згідно з матеріалами справи дитина живе з батьком у житловому будинку, 2/5 частини якого належать позивачеві (а.с. 58-64).

На а.с. 124-125 міститься копія спільного звернення жителів с. Кобаки з проханням залишити сина ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_3

Отже, батько дитини має всі можливості забезпечити синові нормальні умови для розвитку і виховання, малолітній ОСОБА_6 прижився в Україні, чеської мови не знає, велика кількість його родичів, друзі, захоплення знаходяться в Україні. Недалеко, в сусідньому селі Кути живе і його сестра (а.с.53) - донька відповідачки від попереднього шлюбу. Брат і сестра знають одне одного і спілкуються між собою. Все життя малолітнього ОСОБА_6 протікає в Україні, а тому визначення місця проживання у незнайомому середовищі не буде відповідати дійсним інтересам дитини. При цьому апеляційний суд приймає до уваги те, що рішення суду, яким, відповідно до правил Конвенції, постановлено повернути дитину в Чехію, скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Усе це, на думку колегії суддів, свідчить про те, що є всі підстави для ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини з батьком.

Рішення суду у частині стягнення аліментів апеляційним судом не переглядалось, у зв'язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року у частині визначення місця проживання дитини скасувати та ухвалити нове рішення. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою проживання батька ОСОБА_3 АДРЕСА_1

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А.Девляшевський

О.Є. Меленко