Ухвала суду № 53783245, 24.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3260/14-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином. В обґрунтування позову зазначало, що в провадженні Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться кримінальна справа № 0616/4766/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.4 ст.190, ч.3 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст.364, ч.3 ст.362, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст.366 КК України. 29.02.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 117749 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 28.02.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (після перейменування АДРЕСА_1). Внаслідок злочинних дій відповідачів предмет іпотеки без відома банку був реалізований двічі. Оскільки дії відповідачів призвели до збитків у вигляді неповернення виданих банком коштів і станом на 27.07.2012 року заборгованість по кредитному договору становить 182968,12 доларів США, внаслідок відсутності заставного майна Банк не має можливості задовольнити свої вимоги за кредитним договором. Під час розгляду справи залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 Враховуючи вищевикладене та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4 953 530 грн. 92 коп. (еквівалент 314 122,98 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 19.12.2014 року) та з ОСОБА_1 - 3 342 901 грн. 91 коп. (еквівалент 211 987,03 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 19.12.2014 року).

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підляга задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2, будучи зобов'язаним, згідно банківських правил та кредитних процедур, здійснювати обслуговування та моніторинг кредиту ОСОБА_1, достовірно знаючи, що наказ на його звільнення із ПАТ КБ «ПриватБанк» буде підписано за кілька днів, умисно, з метою досягнення спільного з ОСОБА_1 злочинного замислу по протиправному зняттю заборони із заставного майна банку та надання йому неправомірної вигоди, незаконно, всупереч вимогам наказу голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № С-92 від 01.08.2004 року «Керівництво по кредитним процедурам (фізичні особи)», ст.З Закону України «Про іпотеку» та п. 5 Договору іпотеки ВКІ №856886-856887 від 27.03.2008 року, достовірно знаючи, що вартості заставного майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 для забезпечення виконання кредиту недостатньо та при цьому достовірно знаючи про значну заборгованість ОСОБА_1 по основному зобов'язанню, забезпеченому цією іпотекою, а саме грошовому зобов'язанню по кредитному договору М2НУРОА00290208 від 29.02.2008 року, зловживаючи своїми повноваженнями, зняв заборону на відчуження предмету іпотеки за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами банку, прикриття своєї злочинної діяльності, діючи в межах розробленого злочинного плану, на початку березня 2008 року звернувся до свого товариша ОСОБА_4 з пропозицією отримати під заставу гуртожитку (АДРЕСА_2), яким вони володіли спільно, кредитні кошти на ведення спільного бізнесу. При цьому, ОСОБА_1 не повідомив та не мав наміру повідомляти ОСОБА_4, що ним вже отримано від ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США та те, що він вже передав в заставу банку приміщення квартири.

ОСОБА_4, який не був обізнаний зі злочинними намірами ОСОБА_1, будучи впевненим, що він звертається до банку в законному порядку, на вказану пропозицію погодився та разом з останнім звернувся до начальника Новоград-Волинського відділення ОСОБА_2 для оформлення відповідних документів.

При цьому, ОСОБА_2 попередньо повідомив ОСОБА_1, що керівництво Житомирської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» висунуло вимогу щодо дострокового погашення частини боргу по кредиту № ZHVРGА00290208 від 29.02.2008 року в розмірі 20 000 доларів США та передачі додаткового заставного майна, оскільки вказаний кредит для банку є невигідним і проблемним через штучне завищення вартості заставного майна.

Відтак, ОСОБА_2, який попередньо сприяв отриманню ОСОБА_1 кредитних коштів банку в розмірі 100 000 доларів США, достовірно знаючи, що вартості приміщення квартири для забезпечення кредиту не вистачає, знаючи, що для прикриття його злочинної діяльності необхідно збільшити суму заставного майна, уклав тристоронній договір іпотеки приміщення гуртожитку, в якому зазначив, що вказане майно виступає забезпеченням по непоновлюваному кредитному договору № ZHVРGА00290208 від 29.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 кредитні кошти вже отримав.

Натомість, ОСОБА_2, вже після укладення договору іпотеки на приміщення гуртожитку, повідомив ОСОБА_4, що банк не може надати кредитні кошти, оскільки вартості заставного майна не вистачає, що не відповідало дійсності, оскільки кредитні кошти вже були передані ОСОБА_1 та достовірно знаючи, що за своєю природою кредит № ZHVРGА00290208 від 29.02.2008 року є непоновлюваним та збільшений бути не може.

Вподальшому, ОСОБА_2, діючи всупереч інтересам ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме діючи в інтересах ОСОБА_1, з метою надання йому неправомірної вигоди, 08.04.2008 року, в приміщенні свого службового кабінету, розташованого в Новоград-Волинському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», будучи службовою особою та виконуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, перебуваючи на посаді начальника Новоград-Волинсього відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк», зловживаючи своїми повноваженнями, склав та виготовив на службовому персональному комп'ютері завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує конкретні факти й події, що мають юридичне значення - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 року щодо виключення реєстраційного запису № 6882886 відповідного реєстру, який відповідає встановленню обтяження на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки ВКІ № 856886-856887 від 27.03.2008 року, а саме встановленню відповідного обтяження та спеціального правового статусу нерухомості - будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В графу «Підстава зняття заборони» повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 року. ОСОБА_2 умисно вніс завідомо неправдиві дані, що документом, на підставі якого знімається обтяження, є первинний договір іпотеки, що не відповідає дійсності, оскільки умови цього договору виконані не були та згідно п. 5 Договору не дозволяли знімати заборону до погашення кредиту в повному обсязі, що було достовірно відомо ОСОБА_2, аналогічно як і той факт, що знімаючи заборону на відчуження приміщення гуртожитку, зважаючи на занижену вартість приміщення квартири, він залишає кредит незабезпеченим.

Крім цього, з метою досягнення свого злочинного замислу ОСОБА_2 використав вказаний підроблений документ шляхом передачі ОСОБА_4, який повинен був передати цей підроблений документ нотаріусу.

Вподальшому, ОСОБА_4, який не був обізнаний зі злочинними замислами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передав цей фіктивний офіційний документ приватному нотаріусу Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О.

На підставі поданого ОСОБА_4 завідомо фіктивного офіційного документу - повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек № 854 від 08.04.2008 року приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Качан В.О., яка не була обізнана зі злочинними замислами ОСОБА_6 та ОСОБА_1, не будучи зобов'язаною перевіряти виконання основного зобов'язання за кредитним договором №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 року та не усвідомлюючи, що вчиняє нотаріальні дії на підставі завідомо фіктивного документу, виготовленого всупереч вимогам закону, зняла заборону, направлену на забезпечення виконання договору іпотеки від 27.03.2008 року та кредитного договору №ZHVPGA00290208 від 29.02.2008 року, а саме зняла заборону на відчуження будівлі гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року засуджено ОСОБА_1 за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, за ч.3 ст.358 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна. ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.364-1 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 127 500 грн., без позбавлення права обіймати керівні посади в установах всіх форм власності, за ч.2 ст.366 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати керівні посади в установах всіх форм власності.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2013 року змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.4 ст.190 КК України на ч.2 ст. 192 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі. На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання із застосувнням ст.69 КК України у виді 2 роки обмеження волі, без позбавлення права обіймати керівні посади в установах всіх форм власності. На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до ст.130 КЗпП України, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Пленум Верховного Суду України в постанові №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснив, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду розмірі 314 122, 98 доларів США ( що екв. 4 953 530 грн. 92 коп.), яка складається із заборгованості за кредитом - 77 470, 04 доларів США, заборгованості за відсотками - 25 234, 24 доларів США, заборгованості з комісії - 860,04 доларів США, заборгованості з пені - 210 558,66 доларів США.

Тобто, до розміру матеріальної шкоди входить як заборгованість за кредитом, за відсотками, так і заборгованість з комісії та пені, які є заходами цивільно-правової відповідальності за невиконання боржником грошового зобов'язання.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.09.2010 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк», стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агенство «Верус», ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 29.02.2008 року в сумі 874 095 грн. 34 коп.

Встановлено та не заперечується сторонами, що на час розгляду справи виконавче провадження за вказаним рішенням не завершено.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що можливість стягнення коштів з боржника не втрачена, а тому розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором не можна вважати прямою дійсною шкодою, завданою ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, посилання апелянта на те, що розмір шкоди встановлений постановою суду, не грунтується на законі є безпідставним.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог до ОСОБА_2 за безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставами позову є не саме по собі посилання на норму матеріального права, а обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Зі змісту позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що пред'являючи позов банк посилався на ст.1166 ЦК України і просив стягнути з ОСОБА_1, саме матеріальну шкоду з врахуванням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2010 року в розмірі 211 987, 03 доларів США, яка складається з заборгованості за відсотками в сумі 11 125,67 доларів США, заборгованості з комісії в сумі 464, 37 доларів США, заборгованості з пені в сумі 200 396,99 доларів США.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що розмір заборгованості за кредитним договором, яка утворилася після ухвалення судового рішення, не є матеріальною шкодою в розумінні ст.1166 ЦК України, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог до ОСОБА_1

Судом повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді