Ухвала суду № 53783055, 17.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8598/15 Справа № 202/2162/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Добролюбовій І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк»про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «А-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 12.11.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір, згідно умов якого - позивач надав ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 4.508,39 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.11.2009 року зі сплатою щомісячного платежу в сумі 180,28 грн. У порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. Станом на 25.10.2013 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 47.102,70 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 4.073,88 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 16.204,83 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання 24.104,81 грн.; штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (процентна складова) 2.219,18 грн. Зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою в розмірі 10.000,00 грн., згідно договору укладеного 20.10.2010 року між позивачем та відповідачем ПАТ "А-Банк". На даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена, вимога до поручителя залишена без задоволення. Позивач просив суд: стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 37.102,70 грн.; стягнути солідарно із усіх відповідачів 10.000,00 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3.200,00 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір (а.с.2-3).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором: заборгованість за кредитом 4.073,88 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 16.204,83 грн.; судовий збір 243,00 грн., в іншій частині в позові банку до ОСОБА_2 та в позові до ПАТ "А-Банк" відмовлено (а.с.52-54).

В апеляційній скарзі (а.с.57-59) ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення суду в частині відмови в позові до ОСОБА_2 про стягнення пені та штрафів, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позовні вимоги в цій частині, оскільки у суду були відсутні підстави для застосування ч.3 ст.551 ЦК України в такий спосіб.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, виконання якого забезпечено договором поруки, укладеного з відповідачем ПАТ «А-Банк»; внаслідок порушення умов кредитного договору з боку позичальника виникла заборгованість, яка підлягає стягнення за винятком неустойки, розрахунок якої здійснено позивачем необґрунтовано.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом подання відповідачем заяви від 12.11.2006 року про 4508,40 грн. строком по 12.11.2009 року під 2,09 % на місяць зі сплатою щомісячних платежів в розмірі 180,28 грн. (а.с.8).

Інші умови надання кредитної картки визначені в «Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»)» (а.с.9-10), в той час як в заяві про видачу кредиту відповідачем зазначено, що він ознайомлений з «Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам».

В пунктах 6.1. та 6.3. наданих банком «Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»)» передбачено відповідальність відповідача у вигладяі пені та штрафів.

На думку колегії суддів, наявні у справі «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»)» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вказані «Умови…» не містять підпису позичальника, та банком не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці «Умови…» розумів позичальник, підписуючи заяву про видачу кредиту, в якій зазначено, що він ознайомлений та згодний з іншими умовами - «Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам», які банком до позовної заяви не долучені.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15.

За таких обставин апеляційний суд виходить з наявних в заяві про видачу кредиту умов кредитування, а саме: розміру кредитування, розміру процентної ставки та розміру щомісячних платежів, щодо яких між банком та позичальником досягнуто домовленості в заяві про надання кредиту.

За відсутності домовленості сторін в цій заяві про встановлення розміру пені та штрафів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову банку в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому помилкове обгрунтування судом першої інстанції мотивів відмови у задоволенні позову про стягнення пені та штрафів не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 року у справі № 6-33цс15.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення пені та штрафів.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: