Постанова № 53779993, 26.11.2015, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

180/2880/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді БЕСПАЛЬОК О.А.

при секретарі - ШЕМЕТІ Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Марганці справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до виконавчого комітету Марганецької міської ради, Марганецької міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року його поновлено на посаді першого заступника міського голови Марганецької міської ради, однак така відповідачами не виконана. Враховуючи дану постанову та те, що його було незаконно звільнено з вказаної посади, він не отримував заробітної плати, у звязку з чим просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 94.908 грн. 80 коп.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, востаннє 16 листопада 2015 року, просить стягнути з виконавчого комітету Марганецької міської ради 220.686 грн. 64 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач та її представник уточнений позов підтримали, дали аналогічні пояснення. Просять позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов заперечив, з підстав, викладених у запереченні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку про наступне.

Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника міського голови Марганецької міської ради (а.с.33-39). Постанова, після апеляційного оскарження, вступила в законну силу.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.2 ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачем при розгляді його позову про поновлення на роботі не заявлялась вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не позбавляє його права на звернення до суду з окремим позовом.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Як вбачається з довідки, виданої виконавчим комітетом Марганецької міської ради № 110/15 від 07 вересня 2015 року середня заробітна плата за один робочий день у ОСОБА_1 складає у розмірі 568 грн. 78 коп. Відповідачем на вимогу суду надано аналогічну довідку.

В судовому засіданні встановлено, що довідка видана саме за червень, липень 2014 року, оскільки у серпні та вересні 2014 року позивач перебував на лікарняному.

У копії трудової книжки ОСОБА_1, заповненої 23 березня 1983 року під п.19 міститься запис про звільнення такого з посади першого заступника міського голови Марганецької міської ради з 22 вересня 2014 року.

Як вбачається з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року у справі N 6-435цс15, відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина 5 статті 235 КЗпП України).

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з 23 вересня 2014 року по 05 грудня 2014 року.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 23 вересня 2015 року по 05 грудня 2014 року, що становить (з 23 вересня 2014 року 6 днів, жовтень 23 дні, листопад 20 днів, грудень 5 днів) 54 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, становить 30.714 грн. 12 коп., з відрахуванням всіх обовязкових платежів та зборів, тому, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 14, 367 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження»).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п'ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

У відповідності до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, являється ознакою складу злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 2 ст. 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

В пунктах 46, 48, 51, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю.

Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вищевказана стаття передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Таким чином, з урахуванням всіх вищенаведених обставин та норм чинного законодавства, суд дійшов безспірного висновку про право ОСОБА_1 на середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Однак, станом на момент ухвалення даної постанови, постанова суду від 05 грудня 2015 року про поновлення на роботі є невиконаною, тому суд проводить обрахунок до дня ухвалення постанови у даній справі, а саме з 06 грудня 2014 року по 26 листопада 2015 року.

Відтак, виходячи з наведеного, враховуючи кількість робочих днів, середній заробіток з врахуванням всіх обов'язкових платежів за період з 05 грудня 2014 року по 26 листопада 2015 року (грудень 2014 року - 17 днів, січень 20, лютий 20, березень 21, квітень 21, травень 18, червень 20, липень 23, серпень 20, вересень 22, жовтень 21, листопад 2015 року 19 днів, всього 242 дні) становить 137.644 грн. 76 коп.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про підставність вимог адміністративного позову, тому позов підлягає до часткового задоволення, у розрахунках, що наведені вище, а не як просить позивач.

Крім того, суд вважає, що стягнення вищезазначених грошових коштів підлягає з виконавчого комітету Марганецької міської ради, а не Марганецької міської ради, як просить представник відповідачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядником коштів, з яких проводиться виплата заробітної плати за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети є виконавчі органи та апарати місцевих рад, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

З вищенаведеного слідує, що саме виконавчий комітет є розпорядником коштів, саме з останнього проводяться виплати заробітної плати.

Представника відповідачів покликається на те, що Марганецька міська рада затвердила структуру та штатний розпис апарату міської ради та її виконавчих органів, на підставі якого виплачується заробітна плата. Сторонами не заперечується та обставина, що саме штатний розпис є підставою для виплати заробітної плати, однак останні проводяться з виконавчого комітету.

Суд не враховує покликання представника відповідачів, щодо перевірки того, чи позивач не отримував з 01 квітня 2015 року пенсію, оскільки відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України не виплачуються, оскільки предметом дослідження обставин справи є середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду, а не пенсійні виплати.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалення на користь сторони, яке не субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з виконавчого комітету підлягає стягненню 1.683 грн. 59 коп. несплаченого судового збору, що відповідає 1% ціни позову.

Керуючись ст. ст. 7-12, 72, 86, 94, 160, 161, 162, 167, 255-257 КАС України, на підставі Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, Конституції України, ст. ст. 235, 236 КЗпПУ, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відрахуванням всіх обовязкових платежів та зборів у розмірі 30.714 грн. 12 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 137.644 грн. 76 коп.

Стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради в користь держави 1.683 грн. 59 коп. несплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ О.А.БЕСПАЛЬОК

Оригінал постанови.