Постанова № 53778594, 19.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року 11 год. 46 хв. Справа № 813/3763/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша М.В.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Шимборської О.А.,

представника відповідача - Попадюк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000512200, №0000612200, №0000572200, №0000602200 від 06.07.2015 року.

У позовних вимогах позивач просить суд визнати протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення, обґрунтовуючи це безпідставністю їх прийняття. Позивач наголошує на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Не зважаючи на це відповідач безпідставно стверджував про ліквідацію контрагента ґрунтуючись на припущеннях та довільному тлумаченні норм права іншої держави.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяв та наданих суду поясненнях, просить позов задовільнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що компанія «ZortexbusinessLLP» не може виступати належним одержувачем товару позивача, оскільки з 15.07.14 року виключена з реєстру компаній, які здійснюють діяльність, відтак відомості про одержувача товару, що зазначені у митних деклараціях не відповідають дійсності, а самі митні декларації не слід вважати належним чином оформленими документами. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Самбірською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливськегосподарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт №310/22-00/00992421 від 19 червня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливськегосподарство», код ЄДРПО України 00992421 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року».

Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 213 611 грн.; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року№138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», що спричинило заниження частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету за 2014 рік в сумі 145967 грн.; статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 207 Цивільного кодексу України - по проведених взаєморозрахунках із фірмою-нерезидентом «ZORTEXBUSINESSLLP», UNITEDKINGDOM; ст. 1 Закону України «Про розрахунки в іноземній валюті» по проведених взаєморозрахунках із фірмою-нерезидентом «ZORTEXBUSINESSLLP», UNITEDKINGDOM.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення №0000512200 від 06 липня 2015 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 243147,01 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000612200 від 06 липня 2015 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 170 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000572200 від 06 липня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 320416,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 213611,00 грн. та штрафними санкціями - 106805,5 грн.); податкове повідомлення-рішення №0000602200 від 06 липня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 182458,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 145967 грн. та штрафними санкціями - 36491,75 грн.).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, формування витрат, відрахування частини чистого прибутку, що відраховується державними підприємствами до державного бюджету, сплати податку за придбаними товарами (послугами) між оподаткованими та не оподаткованими операціями.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та компанією «ZortexbusinessLLP» було укладено контракт №804/00992421/10-2013/09 від 16 жовтня 2013 року, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує (згідно Правил ИНКОТЕРМС в редакції 2010 р.) пиловник буковий (далі «товар») в кількості 1000 м.куб. Згідно умов контракту платіж за реалізовану партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок Продавця, поставка товару здійснюється на умовах СРТ, м.Одеса. Умовами контракту визначено, що зміни та доповнення до контракту дійсні тільки в тому випадку, якщо вони зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання даного контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення передані засобами факсимільного зв'язку дійсні при наявності одної оригінальної печатки. До умов вище вказаного контракту вносились зміни та доповнення відповідно до умов додаткових угод №1 від 01.11.2013 року, №2 від 27.12.2013 року; №3 від 03.01.2014 року; №5 від 17.02.2014 року; №6 від 26.02.2014 року; №7 від 28.02.2014 року; №8 від 28.03.2014 року; №9 від 31.03.2014 року; №10 від 31.03.2014 року; №11 від 02.06.2014 року; №12 від 10.06.2014 року; №13 від 01.07.2014 року; №14 від 07.08.2014 року; №15 від 13.08.2014 року; №16 від 07.10.2014 року; №17 від 28.10.2014 року; №18 від 28.12.2014 року; №19 від 14.01.2015 року; №20 від 28.02.2015 року; №21 від 30.12.2014 року; угода №22, від 23.03.2015 року, №23 від 24.03.2015 року.

На виконання умов контракту на кожну партію товару Продавець надав Покупцю пакет супроводжуючих документів, що підтверджується долученими до матеріалів справи специфікаціями та рахунками-фактурами. Здійснення експорту лісоматеріалів підтверджуєтьсямитними деклараціями з відбитками печаток митного органу На підтвердження проведених взаєморозрахунків ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» та ZORTEX BUSINESS LLP (Великобританія) позивачем представлено меморіальні ордери.

При цьому, як вбачається в акту перевірки у відповідача відсутні зауваження щодо первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинах ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» з вказаним вище нерезидентом, як щодо їх форми та змісту, так і щодо їх наявності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Як вбачається з акту перевірки єдиною обставиною, на яку посилався відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як доказ ліквідації фірми ZORTEX BUSINESS LLP (Великобританія), є інформація на сайті, розміщеному за адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, а також лист Міністерства закордонних справ України щодо перевірки компанії ZORTEX BUSINESS LLP від 24.02.2015 р. №630/17-200-490.

При цьому, інших доказів які відповідно до ст.83 Податкового Кодексу України, є підставами для висновків під час проведення перевірок, Відповідачем в акті перевірки не наведено.

Підпунктом (i) пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.93р. визначено, що термін "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до п.6 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, Позивачем долучено до матеріалів справи, та досліджено судом первинні фінансово-господарські документи по господарських операціях ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» з вказаним вище нерезидентом, які підтверджують здійснення поставки товару та проведення оплати вартості товару, що в свою чергу підтверджує виконання сторонами договірних зобовязань.

Згідно підпункту 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

У відповідності до статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Приписами частини 1 статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Пунктом 206.4 статті 206 Податкового кодексу України передбачено, що операції з вивезення товарів у митному режимі експорту оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу. Згідно із абз. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Абзацом «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Зі змісту наведеного законодавства випливає, що операції з поставки товару вважаються експортними, якщо вони відбуваються між українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземним суб'єктам господарської діяльності. При цьому в цілях оподаткування за правилами, визначеними абз. «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, має відбутися факт перетинання митного кордону України, яке має бути засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684) затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа. Отже, матеріалами справи підтверджується факт поставки товарів за зовнішньоекономічними контрактами, належним чином оформленими митними деклараціями форми МД2 із відмітками митного органу про оформлення митних декларацій та фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України.

Окрім того, Відповідачем не надано доказів визнання недійсним контракту укладеного між Позивачем та вказаною вище компанією нерезидентом відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, помилковими є доводи відповідача щодо наявності порушення Позивача у вигляді заниження доходу на суму безповоротної фінансової допомоги внаслідок фінансово-господарських правовідносин з вказаним вище нерезидентом у зв'язку із наступним.

Відповідно до п. 14.1.56 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 135.1 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Таким чином, нормами п. 14.1.257 ст. 14 ПК України та матеріалами справи спростовуються вказані доводи Відповідача стосовно заниження Позивачем доходу на суму безповоротної фінансової допомоги внаслідок фінансово-господарських правовідносин з вказаним вище нерезидентом, оскільки отримані кошти від вказаної вище компанії нерезидента сплачені Позивачу - ДП «Старосамбірське лісомисливське господарство» в якості оплати за поставку товару за умовами вказаного вище контракту.

Таким чином, доводи Відповідача про заниження доходу на суму безповоротної фінансової допомоги, є необґрунтованими та спростовуються положенням п. 14.1.257 ст. 14 ПК України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» 510,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000512200, №0000612200, №0000572200, №0000602200 від 06.07.2015 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство» 510,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2015 року.

Суддя Сакалош В.М.