Постанова № 53778548, 24.11.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 803/3718/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Копетюк Аліни Сергіївни про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Копетюк Аліни Сергіївни (далі - державний реєстратор, відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора №24605432 від 21.19.2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень і зобов'язати державного реєстратора вчинити дії прийняти рішення про державну реєстрацію іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046 за Державним територіальним-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Копетюк А.С. №24605432 від.21.09.2015 року позивачу відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046.

Вважає, дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з одночасним зобов'язанням відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, оскільки жодних правових підстав для відмови у державній реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою у державного реєстратора не було.

Вказує на те, що частина 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями ст. 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Крім того стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №24605432 від 21.09.2015 року та зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького МУЮ Копетюк Аліну Сергіївну ухвалити рішення про державну реєстрацію іншого речового права право постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046 за Державним територіальним-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця».

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач на розгляд справи не прибув звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутності. В наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов посилається на те, що в поданих позивачем документах були виявленні розбіжності щодо форми власності земельної ділянки, отже здійснити реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою неможливо. З наведених підстав просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог (а.с.28-30).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною першою статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 КАС України та у зв'язку із надходженням до судового засідання клопотань про розгляд справи за відсутності представників сторін, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 15.09.2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» звернулося до Реєстраційної служби Луцького міськрайонного управління юстиції у Волинській області з заявою про надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, що розташована Волинська область м. Луцьк, вул. Шопена, земельна ділянка 14а, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046 (а.с.31).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Луцького МУЮ Копетюк А.С. від 21.19.2015 року № 24605432 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказану земельну ділянку з тих підстав, що подані для проведення державної реєстрації прав, та встановив подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки в поданих документах виявленні розбіжності щодо форми власності земельної ділянки (а.с.8).

Надаючи правову оцінку вищезазначеному рішенню державного реєстратора суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли стосовно проведення державної реєстрації права власності на будівлю, а відтак врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон України № 1952-IV) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України № 1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 1952-IV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України № 1952-IV).

Частиною першою статті 15 Закону України № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку Державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви для проведення державної реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена, земельна ділянка 14а, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:020:0046 представником позивача надано наступні документи: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №030637 від 18.01.2010 року (а.с.13); копію рішення Луцької міської ради №47/79 від 30.09.2009 року (а.с.9); витяг з Державного земельного кадастру №НВ-0701612192015 від 04.09.2015 року (а.с.10-12); виписка з ЄДР від 07.08.2014 року; копія статуту ДТГО «Львівська залізниця» (а.с.14-15); довідка серії АА №719628 з ЄДРПОУ від 12.11.2014 року (а.с.19); свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, та документи про сплату необхідних зборів (мита) за проведення державної реєстрації.

Відповідно до підпункту 15 пункту 37 Порядку № 868 документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Позивачем державному реєстратору було надано рішення Луцької міської ради №47/79 від 30.09.2009 року про надання в постійне користування ДТГО «Львівська залізниця» земельної ділянки для обслуговування Луцької дитячої залізниці, та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №030637 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, позивачем на виконання вимог вищевказаної норми подано державному реєстратору всі необхідні документи для проведення державної реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною.

Щодо твердження відповідача про те, що в наданих документах виявлені розбіжності щодо форми власності земельної ділянки - у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначена форма власності - державна, а у рішення Луцької міської ради - комунальна, а отже здійснити реєстрацію права власності та права постійного користування земельною ділянкою неможливо, то суд вважає дані твердження помилковими та такими, шо не заслуговують на увагу, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Згідно з статтями 80,83,122 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою передається відповідними органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади, які реалізують законні повноваження, щодо передачі земельної ділянки комунальної чи державної власності.

Стаття 122 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік органів місцевого самоврядування або виконавчої влади, які передають земельні ділянки відповідної форми власності у постійне користування, а також чітке розмежування повноважень цих органів щодо передачі земельних ділянок у постійне користування. З рішення Луцької міської ради №47/79 від 30.09.2009 року вбачається, що земельну ділянку, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена, земельна ділянка 14а, кадастровий номер 110200046, загальною площею 2,6452 га., надано в постійне користування ДТГО «Львівська залізниця» для обслуговування Луцької дитячої залізниці та зобов'язано ДТГО «Львівська залізниця» зареєструвати земельну ділянку в державному земельному кадастру.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.09.2015 року вбачається, що державна реєстрація вищевказаної земельної ділянки проведена 18.01.2010 року, та даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0710100000:11:020:0046, форма власності - державна.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що на період прийняття рішення Луцької міської ради №47/79 від 30.09.2009 року, землі державної та комунальної власності підлягали розмежуванню в порядку передбаченому Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 року № 1457 - IV. До проведення такого розмежування розпорядження землями в Україні, крім земель приватної власності, здійснювалося в порядку, передбаченому пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу, а саме: «до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні; підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки, об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади».

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Системний аналіз наведених норм дозволяє суду дійти висновку, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

В рішенні про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24924476 від 01.10.2015 року державним реєстратором зроблено висновок, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суд звертає увагу на те, що пункт 4 частини першої статті 24 Закону України №1952-IV містить дві самостійні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а тому за наявності однієї з таких підстав державний реєстратор прав на нерухоме майно повинен чітко зазначати одну з них, що державним реєстратором зроблено не було.

Суд також вважає, що відмовляючи позивачу в державній реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046, державний реєстратор приймав рішення не на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 868 від 17.10.2013 року.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України №1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 21.09.2015 року №24605432 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесене не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

За таких обставин суд вважає, що рішення державного реєстратора №24605432 від 21.09.2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень ДТГО «Львівська залізниця» у державній реєстрації іншого речового права право постійного користування земельною ділянкою, є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи ту обставину, що судом встановлено протиправність рішення відповідача, то суд вважає в такому випадку підставною вимогу позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Позивач просить суд зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Копетюк А.С. ухвалити рішення про державну реєстрацію іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046 за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця».

Вирішуючи дану частину позовних вимог суд зазначає, що порядок здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюється відповідними структурними підрозділами відповідача та є їх виключною компетенцією. Тобто, суд не вправі, вирішуючи спір по суті, підміняти та виконувати функції інших органів. Однак суд з врахуванням вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України обирає спосіб захисту в цій частині позовних вимог, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача у спірних правовідносинах, а саме шляхом зобов'язання державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Копетюк А.С. повторно розглянути питання щодо державної реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена, земельна ділянка 14а, кадастровий номер земельної ділянки 0710100000:11:020:0046 за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», відповідно до поданих 15.09.2015 року документів згідно з описом від 15.09.2015 року.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області підлягає до стягнення на користь позивача 2436,10 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову платіжним дорученням №1525 від 30 жовтня 2015 року (а.с.2).

Керуючись статями 2,41,71,94,122,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 868 від 17.10.2013 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Копетюк Аліни Сергіївни № 24605432 від 21.19.2015 року про відмову Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» у державній реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий номер 0710100000:11:020:0046.

Зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Копетюк Аліну Сергіївну повторно розглянути питання щодо проведення державної реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою, що розташована Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена 14А, кадастровий №0710100000:11:020:0046 за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», відповідно до поданих ним 15.09.2015 року державному реєстратору Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Копетюк А.С. документів, згідно з описом від 15.09.2015 року.

Стягнути на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, Львівська область, м. Львів, вулиця Гоголя 1, ідентифікаційний код 01059900) за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (43008, Волинська область, м. Луцьк, вул. Січова, 22а, ЄДРПОУ 34827061) судовий збір у сумі 2436,10 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень десять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський