Постанова № 53778274, 30.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2015 р. Справа № 814/3556/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВознесенського міськрайонного центру зайнятості в Миколаївській області, до за участю: представника позивача: Морозов О.О.; представника відповідача: ОСОБА_2ОСОБА_3, простягнення коштів в сумі 5607,87 грн., В С Т А Н О В И В:

Вознесенський міськрайонний центр зайнятості звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення ОСОБА_3 5607,87 гривень коштів, отриманих нею як допомогу по безробіттю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що під час перебування на обліку у Вознесенському МРЦЗ, ОСОБА_3 отримала допомогу на дитину в сумі 1232,90, а тому відповідно до абз.16 п.п.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідачка позов не визнала, надала суду заперечення, в яких пояснила, що вона припинила отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ще 12.08.14, тобто до звернення до Вознесенського МРЦЗ. 15.01.15 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень соціальної політики» і управлінням соціального захисту населення Вознесенської РДА було самостійно зроблено перерахунок належній їй допомоги, яка була виплачена одноразовим платежем в сумі 1232,90 07.05.15.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 13.08.12 по 11.08.14 ОСОБА_3 перебувала на обліку у управління соціального захисту населення Вознесенської райдержадміністрації та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (арк.спр.42).

З 12.08.14 виплата допомоги управління соціального захисту була припинена (арк.спр.42).

18.08.14 ОСОБА_3 звернулась до Вознесенського МРЦЗ з заявою про надання статусу безробітного. В заяві відповідачка повідомила, що не отримує допомоги по догляду за дитиною (арк.спр.18).

21.08.14 наказом директора Вознесенського МРЦЗ ОСОБА_3 було призначено виплату допомоги по безробіттю протягом 360 календарних днів з 21.08.14 по 15.08.15 (арк.спр.30).

Протягом серпня 2014 р. - червня 2015 р. ОСОБА_3 отримала в якості допомоги по безробіттю 4843,36 гривень (арк.спр.23).

Крім того, за направленням Вознесенського МРЦЗ ОСОБА_3 двічі приймала участь у оплачуваних громадських роботах та отримала за це 764,51 гривні (арк.спр.22).

Всього відповідачка отримала від Вознесенського МРЦЗ 5607,87 гривень.

15.01.15 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень соціальної політики», яким внесено зміни до ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме передбачено, що після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень

В травні 2015 року Управлінням соціального захисту населення Вознесенської РДА здійснено перерахунок допомоги на користь ОСОБА_3 та донараховано їй 1232,90 гривень.

07.05.15 Управлінням здійснено переказ коштів в сумі 1232,90 гривень на картковий рахунок ОСОБА_3 (арк.спр.41).

Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивачу надано право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону сума вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У цьому ж випадку з боку ОСОБА_3 не було жодної зловживання, обману або надання неправомірних відомостей. На час звернення до центру зайнятості відповідачка не отримувала допомогу по догляду за дитиною, та не могла знати, що в майбутньому державою будуть переглянути соціальні стандарти з цього приводу та збільшені строки отримання цієї допомоги. Отримані ОСОБА_3 1232,90 гривень у травні 2015 року є результатом самостійно перерахунку управлінням соціального захисту населення Вознесенської РДА, у зв'язку з прийняттям Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень соціальної політики», якого на час призначення відповідачки допомоги по безробіттю ще не було.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Враховуючи обставини справи, суд не вбачає в діях ОСОБА_3 недобросовісності під час отримання допомоги по безробіттю та вважає, що стягнення з неї зворотньо цієї допомоги буде не лише необґрунтованим, незаконним, а і несправедливим.

Крім того, щодо стягнення коштів в сумі 764,51 необхідно зауважити окремо.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про зайнятість населення» громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. Частиною 5 ст.31 Закону передбачено, що оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.

Тобто, законодавство не дає право позивачу вимагати від застрахованої особи повернення коштів, отриманих в якості заробітної плати, за умови виконання робітником роботи.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, вимоги Вознесенського МРЦЗ про повернення ОСОБА_3 764,51 гривень суперечать ст.43 Конституції України, оскільки за таких обставин, виходило б, що в період з 21.05.15 по 29.05.15, з 05.05.15 по 15.05.15 вона працювала безоплатно.

Отримані ОСОБА_3 кошти в якості заробітної плати ніяким чином не можуть бути збитками або шкодою, оскільки замість грошей вона надала Таборівської сільської раді свою працю у еквівалентному співвідношенні.

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 05.10.15

Суддя В.В. Біоносенко