Постанова № 53778272, 18.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 листопада 2015 року Справа № 814/2579/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Князєва В.С. розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрия» (вул. Новозаводська, 2/1, м. Миколаїв, 54056)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

про: визнання незаконною і скасування податкової вимоги від 29.07.2015 № 1997-25; визнання незаконними і скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 29.07.2015 № 48/14-02-23-44,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрия», звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області (далі – відповідач, ДПІ), в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати податкової вимоги ДПІ № 1997-25 від 29.07.2015 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ про опис майна у податкову заставу № 48/14-02-23-44 від 29.07.2015 року.

В обґрунтування позову ТОВ «Стройиндустрия» зазначає, що за даними податкового обліку, борг по сплаті податку на додану вартість (далі - ПДВ) у нього відсутній, а навпаки є право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, яким позивач скористався при подачі податкової декларації. Отже податкову вимогу позивач вважає незаконною та таким, що підлягає скасуванню як і рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки останнє приймається у разі наявності у платника податків податкового боргу, а податковий борг у ТОВ «Стройиндустрия» відсутній.

Відповідач проти позову заперечував. У письмових заперечення ДПІ зазначило, що ТОВ «Стройиндустрия» на момент розгляду справи не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, має податковий борг, отже податкова вимога № 1997-25 від 29.07.2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 48/14-02-23-44 від 29.07.2015 року прийняті відповідно до норм діючого законодавства та скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем 29.07.2015 року було виставлено позивачу податкову вимогу № 1997-25 на загальну суму боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями 6023,54 грн., з яких 5885,29 грн. – основний платіж, 138,25 грн. – нарахована пеня (арк. спр. 8).

29.07.2015 року, відповідно дос. 89 Податкового кодексу України (далі – ПК України) начальником ДПІ було прийнято рішення про опис майна ТОВ «Стройиндустрия» у податкову заставу № 48/14-02-23-44 (арк. спр. 10).

Із матеріалів справи вбачається, що 19.01.2015 року ТОВ «Стройиндустрия» подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, в якій задекларовано до сплати 507,00 грн. (арк. спр. 54 - 55).

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно наданого платіжного доручення № 87 від 23.01.2015 року позивачем суму податку сплачено в повному обсязі (арк. спр. 57).

23.02.2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2014 року, в якій у графі 20.2 просить зарахувати від’ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 8232,00 грн. до скалу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (арк. спр. 60 зв.).

20.02.2015 року ТОВ «Стройиндустрия» подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, в якій задекларовано до сплати суму ПДВ вже з відрахуванням від’ємного значення різниці ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, оскільки позивач вважав, що своїм правом вже скористався.

Відповідно до п. 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками і податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від’ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

При розрахуванні суми боргу, що пред’явлена до сплати у оскаржуваній вимозі № 1997-15 від 29.07.2015 року, відповідачем враховані суми боргу за березень – вересень 2015 року, при цьому посилаючись на те, що правом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 8232,00 грн. позивач у 2015 році не скористався.

Одночасно з цим позивачем надана уточнююча декларація, у якій зазначена сума від’ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яку він просив зарахувати до скалу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, суд приходить до висновку, що підстав для прийняття вимоги № 1997-15 від 29.07.2015 року у відповідача не було, отже зазначена вимога підлягає скасуванню.

Що стосується вимог позивача про визнати незаконним та скасування рішення ДПІ про опис майна у податкову заставу № 48/14-02-23-44 від 29.07.2015 року.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області про опис майна у податкову заставу № 48/14-02-23-44 від 29.07.2015 року було винесено на підставі вимоги № 1997-15 від 29.07.2015 року у зв’язку з несплатою у строк суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом.

Оскільки судом вимога № 1997-15 від 29.07.2015 року визнано незаконною та скасовано, то й прийняте на її підставі рішення № 48/14-02-23-44 від 29.07.2015 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятих рішень. Натомість позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування його позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та скасувати податкової вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області № 1997-25 від 29.07.2015 року.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївської області про опис майна у податкову заставу № 48/14-02-23-44 від 29.07.2015 року.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройиндустрия» (код ЄДРПОУ 31706320) понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182,70 грн., що був сплачений по платіжному дорученню № 60 від 07.08.2015 року з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови..

Суддя Князєв В.С.