Постанова № 53778003, 02.03.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р. Справа № 2a-150/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря Хоми О.В.,

представника позивача: закритого акціонерного товариства «Лукор»ОСОБА_1

представника відповідача: Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Лукор»до Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Долинська районна державна адміністрація Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0006221503/0, 0006231503/0 від 14.12.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2011 року закрите акціонерне товариство «Лукор»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі відповідач), визначило як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Долинську районну державну адміністрація Івано-Франківської області (далі третя особа) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0006221503/0, 0006231503/0 від 14.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч положенням статті 17 Закону України «Про плату за землю», пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, безпідставно актом за №3945/1503/331256759 від 14.12.2010 року визначив порушення строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності за період з червня 2009 року до жовтня 2010 року та протиправно застосував штраф.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві.

Відповідач позову не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених вимог мотивоване тим, що застосування штрафу до позивача, здійснено оскаржуваними рішеннями правомірно, у звязку із невчасною сплатою позивачем податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, яка виникла у звязку з тим, що по-перше, у позивача був наявний податковий борг з сплати даного виду платежу в сумі 170 гривень, який погашено в рахунок отриманих коштів за сплату поточних платежів даного виду; по-друге між сторонами договорів оренди земельних ділянок невірно вказані реквізити рахунку, на які підлягала сплата орендної плати, а тому поступлення коштів на такі рахунки не може вважатись вчасним виконанням податкових зобовязань позивачем.

Представник третьої особи в судові засідання не зявився, хоча про дату час та місце судового засідання кожного разу був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.

14.05.2009 року Долинським районним відділом Івано-Франківської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомзем України»в Державному реєстрі земель за №040930300002 та за №040930300001 вчинено запис про укладення позивачем з Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області за №66 та за №65 договорів оренди земельних ділянок за межами населених пунктів на території Оболонської та Старомізунської сільських рад, площею 0,7725 га та 0,4178 га, відповідно.

Зазначені земельні ділянки комунальної форми власності передані позивачу в оренду з метою обслуговування наземних споруд етиленопроводу Калуш-держкордон. Умовами укладених договорів сторонами встановлено, що оренда плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі грошової орендної плати, що у 12 раз перевищує розмір земельного податку, який справляється з розрахунку 5 % грошової оцінки площі ріллі по області та становить 4 129, 06 гривень на рік за договором №66 та 2 233, 17 гривень на рік за договором №65. Крім того, вказаними договорами сторонами передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 1/12 річної суми протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду шляхом перерахування коштів в місцевий бюджет на рахунок Оболонської сільської ради р/р 33219815700173, код платежу 13050200 МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 04356030 (а.с. 16-23).

17.06.2009 року позивач подав відповідачу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з травня до грудня 2009 рік, якою нараховано орендної плати 4 630, 06 гривень. Подану декларацію відповідачем зареєстровано 23.06.2009 року за номером 16425 (а.с.27-29).

15.01.2010 року позивач подав відповідачу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, якою нараховано орендної плати 7 761, 72 гривень. Подану декларацію відповідачем зареєстровано 26.01.2010 року за номером 464 (а.с.24-26).

Як встановлено судом та визнається сторонами, позивачем рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в період з червня 2009 року до листопада 2010 року здійснено сплату нарахованої орендної плати за орендовані земельні ділянки комунальної власності до місцевого бюджету за місцем знаходження цих ділянок на розрахункові рахунки вказані в договорах оренди земельних ділянок (а.с.30-46, 51-53,85-87).

13.12.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати до бюджету орендної плати позивачем. В ході якої, встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податковими деклараціями за № 16425 від 23.06.2009 року та за №464 від 26.01.2010 року податкові зобовязання з орендної плати за землі комунальної власності.

За результатами вказаної перевірки складено акт за №3945/1503/31256759 від 14.12.2010 року (а.с.12-13).

За наслідками розгляду даного акту відповідачем 14.12.2010 року податковим повідомленням-рішенням за №0006231503/0 за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання в розмірі 3 539, 25 гривень зобовязано позивача сплатити штраф в розмірі 353, 92 гривень, а також податковим повідомленням-рішенням за №0006221503/0 за затримку на 79 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання в розмірі 965, 40 гривень зобовязано позивача сплатити штраф в розмірі 193,08 гривень (а.с.14-15).

Суд у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Законом України «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Стаття 5 Закону України «Про плату за землю»визначає, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України «Про оренду землі»орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою статті 17 цього ж Закону визначалось, що податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як наслідок, суд прийшов до висновку, що позивачем було виконано обовязки орендаря землі комунальної власності та здійснено сплату орендної плати за земельні ділянки за межами населених пунктів на території Оболонської та Старомізунської сільських рад, площею 0,7725 га та 0,4178 га, що перебували в його користуванні за договорами оренди землі №66 та №65, укладеними із Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області та не було допущено порушення статті 17 Закону України «Про плату за землю».

З огляду на вищевказані обставин застосування відповідачем до позивача штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб є протиправним.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що затримка граничного строку сплати орендної плати в 2009 та 2010 роках за користування земельними ділянками за межами населених пунктів на території Оболонської та Старомізунської сільських рад, площею 0,7725 га та 0,4178 га виникла внаслідок здійснення відповідачем Долинською обєднаною державною податковою інспекцією зарахування отриманих поточних платежів з орендної плати в 2009 та 2010 роках в рахунок погашення податкового боргу позивача не може обґрунтовувати заперечень проти позову та не спростовує факту своєчасної сплати позивачем орендної плати.

Здійснення відповідачем погашення раніше виниклого податкового боргу з орендної плати за рахунок поточних платежів орендної плати є недопустимим та не може утворювати затримки граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, виходячи з наступного.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Як встановлено судом, закрите акціонерне товариство «Лукор»по кожному випадку зазначалось призначення платежу по сплаті орендної плати за кожний податковий (звітний) період (а.с. 30-46, 51-53).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також не утворює затримки граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки за межами населених пунктів на території Оболонської та Старомізунської сільських рад, площею 0,7725 га та 0,4178 га на невірні розрахункові рахунки, на що посилається відповідач в своїх запереченнях.

Судом встановлено, що позивачем в період 2009 та 2010 років здійснено сплату орендної плати за вказані земельні ділянки, шляхом перерахування коштів в місцевий бюджет на рахунок Оболонської сільської ради р/р 33219815700173, код платежу 13050200 МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 04356030, реквізити якого визначені договорами оренди земельних ділянок за №66 та №65, укладених між позивачем та третьою особою (а.с. 16-23).

Визначені в договорах оренди земельних ділянок реквізити рахунку місцевого бюджету є платіжними реквізитами орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з фізичних осіб, платіжні реквізити такої плати з юридичних осіб інші (а.с.99).

У відповідності до частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

Враховуючи, що позивачем здійснено сплату орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на рахунок вказаний орендодавцем в договорах оренди, а також те, що сплачені кошти у встановлений законом строк поступили на рахунок місцевого бюджету, то позивачем не було допущено затримки граничного строку сплати податкових зобовязань.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що виконання позивачем умов договору оренди землі комунальної власності, в тому числі здійснення орендної плати на рахунки згідно визначених договором платіжних реквізитів, не може бути підставою для застосування до платника податку штрафу.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, застосування до закритого акціонерного товариства «Лукор»за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб штрафу в розмірі 193, 0 гривень та 353, 92 гривень є протиправними, податкові повідомлення-рішення за №0006221503/0 та за №0006231503/0 від 14.12.2010 року підлягають скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0006221503/0 від 14.12.2010 року про застосування до закритого акціонерного товариства «Лукор» 193 (сто девяносто трьох) гривень 08 копійок штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.03.2011 року.