Постанова № 53777770, 28.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року ( 18 год. 20 хв.)Справа № 808/5533/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.

та представників

від позивача: Ісаєва Н.В., довіреність від 10.09.2015 № 08-00-17-17/5791; Єзерницька Ю.К., довіреність від 05.01.2015 № 08-00-17-17/32

від відповідача: Фанін П.В., довіреність від 24.10.2014 № 151/01-01-10

від третіх осіб: Слєсарь О.В., від 11.09.2015; Тріль І.М., довіреність від 22.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консульт», м. Запоріжжя

Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради

про: стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Запорізькій області (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консульт» про стягнення коштів, в якому позивач просиd суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консульт» в дохід місцевого бюджету м. Запоріжжя 59 360,80 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят гривень 80 копійок).

В обґрунтування позову посилається на те, що за результатами ревізії, оформленої актом від 17.02.2015 № 06-21/1 встановлено, що внаслідок застосування при нарахуванні орендної плати ТОВ «Консульт» заниженої орендної ставки, яке не є архівною установою, не надавало такі послуги та, відповідно, не могло використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням «розміщення бібліотек, архівів, музеїв» місцевим бюджетом м. Запоріжжя за період з 01.05.2012 по 31.12.2014 недоотримано доходів в сумі 59 360,80 грн. Зазначає, що на адресу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради Держфінінспекцією в Запорізькій області було направлено лист «Щодо усунення порушень законодавства» від 26.03.2015 № 08-06-14-14/2021, в якому, зокрема, запропоновано стягнути з ТОВ «Консульт» збитки (донараховану орендну плату) по договору оренди від 20.12.2015 № 1746 в сумі 59 360,80 грн. Вказує, що оскільки інформація від Департаменту щодо виконання вимоги від 26.03.2015 в частині повернення недоотриманих коштів до місцевого бюджету м. Запоріжжя не надходила, Держфінінспекція в Запорізькій області набула правових підстав для звернення з позовом до суду про стягнення зазначених коштів у дохід місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору залучені Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (на стороні позивача) та Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (на стороні відповідача).

У судовому засіданні 23.09.2015 за ініціативою суду, на підставі ст. 52 КАС України, та з урахуванням згоди представника позивача було здійснено заміну неналежного відповідача - ТОВ «Консульт» на належного - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. В свою чергу ТОВ «Консульт» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради у письмових поясненнях від 23.09.2015 вх. № 42360 та письмових запереченнях від 25.09.2015 вх. № 42858 адміністративний позов не визнає. Зазначає, що висновок ревізійної групи про те, що за договором оренди від 20.12.2005 № 1746 департаментом було безпідставно застосовано орендну ставку, яка передбачена для архівів, є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Вказує, що із системного аналізу п.1.2 договору оренди, укладеного з ТОВ «Консульт», ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», ч. 1 ст. 64 ГК України слідує, що структурний підрозділ підприємства (а не лише окрема установа), що забезпечує облік і зберігання архівних документів в порядку приватного зберігання, є архівом. Вважає, що чинне законодавство також не встановлює обов'язку для суб'єктів зберігання для створення архіву приватного зберігання необхідність реєстрації відповідного виду економічної діяльності. Також зазначає, що під час проведення ревізії було здійснено виїзд на місце розташування об'єктів оренди, за результатами якого не встановлено нецільового використання майна. Не погоджується відповідач і з розміром визначених збитків, оскільки до теперішнього часу жодним нормативно-правовим актом, яким регулюється діяльність позивача, не врегульовано порядок визначення розміру збитків, які виявляються в результаті ревізії. Зауважує, що доходи від оренди об'єктів права комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Запоріжжя, є доходами міського бюджету. Тому, позивач, пред'явивши позов про стягнення коштів не у дохід держави, а в дохід м. Запоріжжя, діяв не у спосіб передбачений законом, а отже з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 28.09.2015 представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених вище, просить відмовити в його задоволенні.

ТОВ «Консульт» у письмових поясненнях від 28.09.2015 вх. № 43230 зазначає, що товариство використовує орендовані приміщення відповідно до умов договору, укладеного з Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, шляхом розміщення в них виробничого архіву товариства, який створено відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує, що жодних доказів того, що орендоване приміщення використовується не за призначенням, позивачем у справі не надано. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник ТОВ «Консульт» у судовому засіданні підтримав позицію, висловлену у письмових поясненнях.

Представник Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради у судовому засіданні підтримав позицію позивача, зазначивши про те, що ТОВ «Консульт» не має статусу архівної установи, а відтак, надані в оренду нежитлові приміщенні використовувались не за призначенням і із застосуванням заниженого коефіцієнту орендної плати. З огляду на це, вважає вимоги Держфінінспекції в Запорізькій області обґрунтованими.

У судовому засіданні 28.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що на виконання п. 1.2.4.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на 1 квартал 2015 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 по 31.12.2015 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2011 по 31.12.2014.

Результати ревізії оформлені актом від 17.02.2015 № 06-21/1, який підписано посадовими особами Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради із запереченнями. Висновки на заперечення надані листом від 26.03.2015 № 08-06-14-14/2014.

Проведеною ревізією, зокрема, встановлено, що в порушення ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 24 Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та п. 5.1 Договорів оренди від 27.07.2006 № 2066, від 31.03.2004 № 1074, від 28.10.2006 № 1981, від 29.04.2010 № 2116/9, від 29.09.2006 № 1749/13, від 20.12.2005 № 1746, від 03.10.2001 № 410/12, від 27.11.2006 № 1889/13 та від 01.08.2006 № 1697/13 нарахування орендної плати 9-ти орендарям здійснювалось із застосуванням заниженої орендної ставки (в розмірах, передбачених для розміщення бібліотек, архівів, музеїв, тоді як згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за цими суб'єктами господарювання діяльність за кодом КВЕД 91.01 «Функціонування бібліотек і архівів» не зареєстрована, під час фактичного огляду приміщень здійснення вказаної діяльності не підтверджено), внаслідок чого місцевим бюджетом за період з 01.05.2012 по 31.12.2014 недоотримано доходів по орендній платі на загальну суму 384 316,06 грн.

Орендну плату занижено по наступним орендарям: ТОВ «Зеніт-3» - 94 698,86 грн.; ПАТ «Кредобанк» - 87 222,52 грн.; ТОВ «Капітал-Гранд» - 71 358,69 грн.; ТОВ «Консульт» - 59 360,80 грн.; ПП «Дельта консалтинг» - 33 897,12 грн.; ТОВ «АПА» - 14 517,67 грн.; ДП «Пересувна механізована колона № 120» ВАТ «Запоріжсульбуд» - 10 266,16 грн.; ТОВ «Привоз Принт» - 8 860,48 грн.; ТОВ «Дніпровське комерційне агенство» - 4 133,76 грн. Внаслідок допущеного порушення місцевому бюджету завдано збитків на загальну суму 384 316,06 грн.

26.03.2015 директору Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради Стецюку С.В. направлено лист «Щодо усунення порушень законодавства» № 08-06-14-14/2021 (вимога), в якому для усунення зазначених вище порушень законодавства Держфінінспекція в Запорізькій області пропонувала стягнути, зокрема, з ТОВ «Консульт» збитки (донараховану орендну плату) по договору оренди від 20.12.2005 № 1746 в сумі 59 360,80 грн.

В листі зазначено про необхідність надати до Держфінінспекції в Запорізькій області вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів до 15.05.2015.

Посилаючись на те, що до вказаного терміну від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не надходила інформація про результати виконання листа від 26.03.2015 № 08-06-14-14/2021, зокрема, в частині стягнення з ТОВ «Консульт» донарахованої орендної плати, Держфінінспекція в Запорізькій області звернулась із вказаним адміністративним позовом про стягнення 59 360,80 грн. збитків.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ від 26.01.1993 (далі Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-ХІІ (у редакції, чинний на час проведення ревізії та пред'явлення вимог), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення), визначено, що Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначені права органу державного фінансового контролю.

Зокрема, пунктом 7 вказаної статті органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 цієї ж статті, органу державного фінансового контролю надається право, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Статтею 15 Закону № 2939-ХІІ визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства має пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України в постановах від 15.04.2014 у справі № 21-40а14, від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, від 18.09.2014 у справі №21-332а14, від 25.11.2014 у справі №21-461а14, яка, з огляду на приписи статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою та суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи норми Закону № 2939-ХІІ, Положення про Державну фінансову інспекцію України та правову позицію Верховного Суду України суд прийшов до висновку, що із вимогою про стягнення коштів (збитків) позивач має право звернутись саме до підконтрольної установи, а не до її контрагента. У зв'язку із чим, судом було здійснено заміну відповідача у справі на належного, про що зазначено вище.

По суті виявлених ревізією порушень, судом з'ясовано, що між Фондом державного майна України по Запорізькій області, як орендодавцем та ТОВ «Консульт» (орендар) укладено договір оренди від 20.12.2005 № 1746, відповідно до умов якого в оренду передані вбудовані в перший поверх будівлі гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею 106,65 кв.м.

Згідно з п. 1.2 договору оренди № 1746 майно передається в оренду з метою використання під побутові послуги (ремонт побутової техніки); згідно п. 10.1 договір діє з 20.12.2005 по 15.12.2006 та в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах ,які були передбачені цим договором (п. 10.6).

Згідно додаткової угоди від 03.03.2010, орендодавцем визначено Управління житлового господарства Запорізької міської ради, балансоутримувачем - КП «Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків».

Згідно додаткової угоди № 5 від 01.11.2010, змінено п. 1.2 договору № 1746 - призначення приміщення з «побутових послуг» на «виробничий архів», у зв'язку із чим ставка орендної плати встановлена у розмірі 5%. Згідно п. 5.1 договору оренди № 1746 орендар зобов'язаний використовувати майно у відповідності з його призначенням, визначеним у п 1.2 та умовами договору.

Згідно додаткової угоди від 01.06.2011 орендодавцем виступає Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

За додатковою угодою № 7 від 01.03.2013 балансоутримувачем визначено МКП «Основаніє», ставку орендної плати встановлено в розмірі 2 % починаючи з березня 2013 року.

Держфінінспекція в Запорізькій області обґрунтовуючи наявність завданих місцевому бюджету збитків у вигляді недоотриманого розміру орендної плати посилається на те, що ТОВ «Консульт» не належить до приватних архівних установ, за КВЕДами діяльності не передбачено надання архівних послуг, отже приміщення не могли бути передані в оренду із призначенням для «виробничого архіву».

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача та зазначає наступне.

Відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи регулюються Законом України від 24.12.1993 № 3814-ХІІ «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (далі - Закон № 3814-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 3814-ХІІ визначено, що архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства;

державна архівна установа - архівна установа, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів Державного бюджету України;

приватне архівне зібрання - зібрання архівних документів, що є власністю однієї або кількох осіб.

Статтею 22 Закону № 3814-ХІІ передбачено, що архівні установи можуть засновуватися на будь-якій формі власності. Засновниками архівних установ можуть бути державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи. Діяльність архівних установ здійснюється у порядку, визначеному цим Законом, правилами, положеннями, інструкціями, затвердженими Міністерством юстиції України, державними стандартами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 23 Закону № 3814-ХІІ систему архівних установ України становлять: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства; центральні державні архіви України; галузеві державні архіви; Державний архів в Автономній Республіці Крим; місцеві державні архівні установи; архівні установи органів місцевого самоврядування; архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек; архівні підрозділи державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій; архівні підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності; архівні установи, засновані фізичними особами та/або юридичними особами приватного права; науково-дослідні установи, а також підприємства та організації у сфері архівної справи і діловодства.

Частинами 1, 4 ст. 33 Закону № 3814-ХІІ передбачено, що об'єднання громадян і релігійні організації, а також підприємства, установи та організації, засновані на приватній формі власності, мають право створювати архівні підрозділи для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі, територіальним громадам, передавати документи Національного архівного фонду на зберігання до державних та інших архівних установ. Зазначені юридичні особи зобов'язані забезпечити збереженість документів, що нагромадилися за час їх діяльності, до проведення експертизи їх цінності в порядку, встановленому цим Законом, та протягом року з дня реєстрації цих юридичних осіб в установленому законодавством порядку погодити свою номенклатуру справ з однією з державних архівних установ або архівним відділом міської ради. Положення про архівні підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності, затверджуються їх засновниками з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.

Наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16 було затверджено Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.05.2001 № 407/5598 (були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила).

Пунктами 2.1, 2.2 Правил визначено, що установи створюють архіви для зберігання документів, закінчених у діловодстві, користування ними із службовою, виробничою, науковою та іншою метою, а також для захисту законних прав та інтересів громадян. Керівництво установи забезпечує архів необхідним приміщенням, обладнанням і кадрами. Архів є самостійною структурною частиною установи або входить до складу служби діловодства установи (управління справами, загального відділу, канцелярії тощо). Положення про архів, що є самостійним структурним підрозділом або входить до складу служби діловодства, затверджується керівником установи.

Тобто, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави стверджувати про те, що в розумінні законодавця архівом є як установа, так і структурний підрозділ підприємства, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться.

Отже, установи (організації, структурні підрозділи) що займаються архівною справою різняться за правовим статусом (юридичні особи чи структурні підрозділи останніх), за метою та цілями створення (для обслуговування невизначеного кола осіб з надання архівних послуг чи для забезпечення зберігання документів щодо діяльності конкретного підприємства тощо).

Тому, структурний підрозділ підприємства, що займається зберіганням документів не повинен мати статус архівної установи та надавати послуги зі зберігання документації, але є архівом.

У зв'язку із цим, посилання Держфінінспекції в Запорізькій області на те, що згідно відомостей з ЄДР ТОВ «Консульт» відсутній такий вид діяльності як надання архівних послуг, суд вважає безпідставними, оскільки вказане товариство дійсно не надає архівні послуги, але це не позбавляє його права створити архівний підрозділ для забезпечення зберігання документації товариства.

Крім того, згідно Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, розмір ставки орендної плати у відсотковому відношенні встановлюється в залежності від цільового використання нерухомого майна, а не від діяльності орендаря згідно реєстру КВЕД.

Під час розгляду справи представником ТОВ «Консульт» надано суду Положення про виробничий архів Товариства з обмеженою відповідальністю «Консульт», затверджене наказом товариства від 14.09.2010 № 14/9/10. Відповідно до п. 1, 2 вказаного Положення у ТОВ «Консульт» створено архівний підрозділ для постійного або тимчасового зберігання документів, що належить товариству. Архів є структурним підрозділом товариства.

Згідно п. 24 Додатку 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна України, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (використовується згідно рішення Запорізької міської ради від 04.06.2011 № 47), для розміщення бібліотек, архівів, музеїв застосується ставка орендної плати в розмірі 2 %.

У зв'язку із викладеним, розміщення в орендованому приміщенні ТОВ «Консульт» виробничого архіву підпадає під дію п. 24 Додатку 2 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна України, а відтак і сплата орендної плати в розмірі 2 % не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також, суд звертає увагу на те, що за результатами перевірки фактичного використання ТОВ «Консульт» орендованих приміщень станом на 04.02.2015 встановлено, що частина приміщень використовується для зберігання документів товариства, а частина приміщень не використовується. Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджується актом від 04.02.2015, долученим до матеріалів справи.

Тобто, актом фактичного використання підтверджується розміщення в орендованих приміщеннях архівного підрозділу ТОВ «Консульт» (виробничого архіву), а тому висновок про нецільове використання приміщень, всупереч умовам договору є безпідставним.

У зв'язку із цим, суд вважає необґрунтованим посилання Держфінінспекції в Запорізькій області на роз'яснення і рекомендації до Методики № 786, надані Фондом Державного майна України наказом від 22.08.2000 № 1765, щодо використання орендарем майна за різними цільовими призначеннями, оскільки такої обставини за результатами ревізії встановлено не було.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, під час розгляду справи по суті, не знайшли свого підтвердження посилання Держфінінспекції в Запорізькій області на існування порушення вимог ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 24 Додатку 2 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та п. 5.1 Договору оренди від 20.12.2005 № 1746.

На думку суду, долученими до справи доказами спростовуються висновки контролюючого органу про необґрунтованість визначення в договорі оренди приміщень орендної ставки, передбаченої для використання орендуємих приміщень під архів у розмірі 2 %.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду із вимогою про стягнення 59 360,80 грн. зазначає, що саме в такому розмірі місцевому бюджету м. Запоріжжя завдано збитків.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку, різниця між розмірами орендної ставки, визначеної сторонами у договорі та розміром, обрахованим Держфінінспекцією в Запорізькій області, не може вважатися збитками (упущеною вигодою), оскільки будь-яких порушень прав Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з боку його контрагента допущено не було.

Крім того, позивач не обґрунтував розрахований розмір заподіяних збитків, оскільки при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, останній мав визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку. Судом з'ясовано, що наразі відсутній нормативно-врегульований порядок (методика) визначення таких збитків. Як пояснили представники позивача, розмір збитків, вирахуваний Держфінінспекцією в Запорізькій області шляхом різниці між визначеною у договорі ставкою орендної плати та ставкою, яка на думку позивача, в даному випадку мала бути застосована.

Таким чином, розраховуючи розмір збитків, позивач діяв не у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консульт» та Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради про стягнення коштів, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко