Постанова № 53777508, 24.11.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/3669/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Гончарука В.В.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кава Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кава Груп» (далі - позивач, ТзОВ «Кава Груп», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2015 року №0002922201, №0002932201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 06 травня 2015 року по 28 травня 2015 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кава Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 2011 по 2013 роки, за результатом якої складений акт від 05 червня 2015 року №2232/22.01/33820793.

У вказаному акті встановлено порушення підпункті 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України чим занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті за І півріччя 2012 року в сумі 6 124,94 грн, а також статті 198 Податкового кодексу України чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «Нестле Україна» на суму 2 916,64 грн за травень 2012 року.

Цей висновок мотивований тим, що у період з серпня по травень 2012 року позивач не використовував у своїй господарській діяльності 53 кавових автомати, які були орендовані у ТзОВ «Нестле Україна». Натомість, вказані автомати у цей період були у використанні іншого суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_3 Первинних документів, які підтверджують факт господарських взаємовідносин між ТзОВ «Кава Груп» та вказаним підприємцем позивачем не надано.

З наведених мотивів податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2015 року №0002922201, яким нараховане основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6 125,00 грн за основним платежем, а також 1 531,25 грн за штрафними санкціями; від 17 червня 2015 року №0002932201 яким нараховане основне зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 917,00 грн та штрафні санкції у розмірі 729,25 грн (а.с.11-12).

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки помилковими, оскільки вказані кавові автомати були використані в господарській діяльності підприємства.

З наведених підстав просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2015 року №0002922201, №0002932201.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Додатково, наполягав на тому, що податкова перевірка проведена без дослідження первинних документів, які були вилучені слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, у запереченнях від 10 листопада 2015 року та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з тих підстав, що під час перевірки встановлено факт невикористання відповідачем у господарській діяльності 53 кавових апаратів, тому підприємство не вправі формувати валові витрати на податковий кредит за оренду цих автоматів у ТзОВ «Нестле Україна». Просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.30-31).

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кава Груп» 20 вересня 2005 року зареєстроване як юридична особа. З 17 жовтня 2010 року позивач є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства згідно КВЕД-2010 є 46.37 «Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами». Вказані обставини підтверджуються вступною частиною акту перевірки податкового органу (а.с.6 зворот).

Судом встановлено, що у період з 06 травня 2015 року по 28 травня 2015 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кава Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 2011 по 2013 роки, за результатом якої складений акт від 05 червня 2015 року №2232/22.01/33820793 (а.с.6-10).

У вказаному акті встановлено порушення підпункті 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України чим занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті за І півріччя 2012 року в сумі 6 124,94 грн, а також статті 198 Податкового кодексу України чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ТзОВ «Нестле Україна» на суму 2 916,64 грн за травень 2012 року (а.с.9 зворот).

Цей висновок мотивований тим, що у період з серпня 2011 року по травень 2012 року позивач не використовував у своїй господарській діяльності 53 кавових автомати, які були орендовані у ТзОВ «Нестле Україна». Натомість, вказані автомати у цей період були у використанні іншого суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_3 Первинних документів, які підтверджують факт господарських взаємовідносин між ТзОВ «Кава Груп» та вказаним підприємцем позивачем не надано (а.с.9).

Вказані обставини підтверджуються актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Кава Груп» за період з 01 серпня 2011 року по 31 травня 2012 року (а.с.15-23).

З наведених мотивів податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2015 року №0002922201, яким нараховане основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6 125,00 грн за основним платежем, а також 1 531,25 грн за штрафними санкціями; від 17 червня 2015 року №0002932201 яким нараховане основне зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 917,00 грн та штрафні санкції у розмірі 729,25 грн (а.с.11-12).

Рішенням ДФС України від 24 вересня 2015 року №20231/6/99-99-10-01-01-25 адміністративну скаргу позивача на зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення (а.с.13-14).

Надаючи правову оцінку вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

У підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, у підпункті 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Аналогічно, у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А у пункті 198.4 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

З аналізу вищенаведених норм законодавства можливо дійти висновку, що платник податків має право віднести до складу валових витрат та податкового кредиту лише ті витрати, які здійснені ним для ведення своєї господарської діяльності.

У розглядуваному випадку, як встановлено судом, підтверджується ТзОВ «Кава Груп» у позовній заяві, актом перевірки податкового органу та актом ревізії фінансової інспекції, протягом серпня 2011 року - травня 2012 року взяті позивачем в оренду 53 кавових автомата не використовувалися в його господарській діяльності.

Натомість, вказані кавові автомати фактично використовувалися іншим суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Первинних документів, які б підтверджували факт передачі в суборенду цих автоматів підприємство не надало.

Тобто, ТзОВ «Кава Груп» не мало права відносити витрати по сплаті орендної плати за вказані кавові автомати до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки воно фактично не використовувало їх в своїй господарській діяльності.

Суд не приймає до уваги доводи представника підприємства, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно заволодів кавовими автоматами, оскільки визначальним при правильному визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (в частині валових витрат) та податку на додану вартість (в частині податкового кредиту) є саме факт використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності платника податку, в незалежності від причин, які спричинили невикористання товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Це означає, що позивач в будь-якому випадку не має права відносити до складу валових витрат та податкового кредиту товари та послуги, які не використовувалися ним в господарській діяльності, наприклад, у зв'язку з викраденням або неправомірним заволодінням.

Надані позивачем письмові докази, зокрема виписки з банківських рахунків (а.с.50-74), жодним чином не підтверджують факт господарських відносин ТзОВ «Кава Груп» з ФОП ОСОБА_3, оскільки стосуються господарських операцій з ТзОВ «Нестле Україна». Ці документи навпаки підтверджують той факт, що підприємство сплатило на користь свого контрагента кошти за оренду 53 кавових автоматів, які воно фактично не використовувало в свої господарській діяльності.

Крім того, суд вважає помилковими доводи представника підприємства, що податкова перевірка проведена без дослідження первинних документів, оскільки, в даному випадку, позивач сам визнає, що будь-яких первинних документів на суборенду 53 кавових автоматів з ФОП ОСОБА_3 немає. Власне ці обставини стали підставою для звернення підприємства з заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів. Первинні документи щодо інших кавових автоматів ніяким чином не можуть впливати на результати перевірки, оскільки претензій щодо формування валових витрат та податкового кредиту по іншим автоматам контролюючий орган не заявляв.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт невикористання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кава Груп» протягом серпня 2011 року - травня 2012 року у своїй господарській діяльності 53 орендованих кавових автоматів, враховуючи, що вказані автомати використовувалися в цей період іншим суб'єктом господарювання, тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17 червня 2015 року №0002922201, №0002932201 є обґрунтованими та правомірними, а у задоволенні позову слід відмовити.

При прийнятті рішення суд також здійснив перевірку строків нарахування грошового зобов'язання, які визначені у статті 102 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В розглядуваному випадку податкові зобов'язання з податку на додану вартість нараховані позивачу за травень 2012 року, а з податку на прибуток підприємств - за І півріччя 2012 року. Останні дні подачі податкових декларацій за ці періоди є 20 червня та 20 липня 2012 року відповідно. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені 17 червня 2015 року, тобто в межах 1 095 денного строку, визначено статтею 102 Податкового кодексу України.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, тому судові витрати на користь позивача на стягуються.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кава Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2015 року.