Рішення № 53776698, 06.11.2015, Нетішинський міський суд Хмельницької області

№ 2/679/480/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 року Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі: головуючої судді Фурсевич О.В.,

при секретарі Плазій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог та пояснень представника позивача в судовому засіданні, 17 жовтня 2014 року між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір - заява №300131/120558/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 7 місяців в іноземній валюті (далі - Договір № 1). Відповідно до п.1 договору, позивач вніс на вкладний рахунок, а банк прийняв вклад в сумі 230 доларів США на строк з 17.10.2014 року по 17.05.2015 року з нарахуванням процентів за користування вказаними коштами.

Протягом строку дії Договору № 1 вкладний рахунок на підставі п.4 Договору № 1 поповнювався позивачем на різні суми. Відповідно до виписки по особовому рахунку від 18.05.2015 року на день закінчення строку дії Договору № 1 сума вкладу на вкладному рахунку складала 1475,71 доларів США, сума нарахованих процентів - 37,51 доларів США, а всього: 1513,22 доларів США. 18.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою видати йому депозитний вклад та нараховані на нього проценти готівкою, однак вона була залишена без виконання. В той же день відповідач без згоди позивача перерахував вказану суму коштів на його поточний рахунок. Зняти вказані кошти готівкою з поточного рахунку позивач не зміг.

Крім того, між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 18 листопада 2014 року був укладений договір - заява №300131/133789/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 7 місяців в іноземній валюті (далі - Договір № 2). Відповідно до п.1 договору, позивач вніс на вкладний рахунок, а банк прийняв вклад в сумі 199 доларів США на строк з 18.11.2014 року по 18.06.2015 року з нарахуванням процентів за користування вказаними коштами.

Протягом строку дії Договору № 2 вкладний рахунок на підставі п.4 Договору № 2 поповнювався позивачем на різні суми. Відповідно до виписки по особовому рахунку від 19.06.2015 року на день закінчення строку дії Договору № 2 сума вкладу на вкладному рахунку складала 1189,32 доларів США, сума нарахованих процентів - 39,10 доларів США, а всього: 1228,42 доларів США. 19.06.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою видати йому депозитний вклад та нараховані на нього проценти готівкою, однак вона була залишена без виконання. В той же день відповідач без згоди позивача перерахував вказану суму коштів на його поточний рахунок. Зняти вказані кошти готівкою з поточного рахунку позивач не зміг.

На даний час вищевказані суми вкладів та нарахованих процентів на загальну суму 2741,64 доларів США банк позивачу не повернув, чим порушив умови договорів та його права. Крім того, позивач вважає, що відповідач, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, повинен сплатити йому 3% річних від простроченої суми боргу за Договором № 1 за період з 18.05 по 23.09.2015 року в розмірі 15,92 доларів США, за Договором № 2 за період з 19.06 по 23.09.2015 року в розмірі 9,69 доларів США, а всього: 25,61 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2015 року складає 556,72 грн. Посилаючись на вимоги ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", позивач також вважає. що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення за Договором № 1 за період з 18.05 по 23.09.2015 року в розмірі 53,07 доларів США, за Договором № 2 за період з 19.06 по 23.09.2015 року в розмірі 32,31 доларів США, а всього: 85,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2015 року складає 1856,03 грн.

На підставі наведеного, представник позивача просить стягнути з відповідача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 2741,64 доларів США неповернутих за договорами банківського вкладу (депозиту) №300131/120558/7-14 від 17.10.2014 року, №300131/133789/7-14 від 18.11.2014 року, 3% річних в сумі 556,72 грн. та пеню в сумі 1856,03 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надіслав на адресу суду заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що на підставі Постанови Національного банку України від 17.09.2015 року № 612 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням в АТ "Банк Фінанси та Кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно. Правові засади та порядок здійснення тимчасової адміністрації банку визнаяені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Даним законом визначено, що при запровадженні у банку тимчасової адміністрації не здійснюється відшкодування вкладникам сум вкладів у судовому порядку та шляхом примусового стягнення коштів, а виплата сум вкладів таким вкладникам проводиться за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, у зв'язку з чим його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити чатково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 7 місяців в іноземній валюті №300131/120558/7-14 (Договір № 1), згідно умов якого позивач вніс, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті в сумі 230 доларів США на строк з 17.10.2014 року по 17.05.2015 року. За час користування коштами вкладу протягом зазначеного строку банк нараховує і виплачує вкладнику проценти за ставкою 11,10 % річних.

Протягом строку дії Договору № 1 вкладний рахунок на підставі п.4 договору поповнювався позивачем на різні суми.

Відповідно до п.6 Договору № 1 після закінчення строку, на який розміщено строковий вклад, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п.5.2 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит».

18.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою видати йому депозитний вклад та нараховані на нього проценти згідно Договору № 1, однак вказані кошти йому не повернули.

Відповідно до виписок по особовому рахунку від 18.05.2015 року, від 09.09.2015 року, станом на 09.09.2015 року залишок коштів позивача на рахунку за Договором № 1 становить 1513,22 доларів США, з яких сума вкладу - 1475,71 доларів США, сума нарахованих процентів - 37,51 доларів США.

Станом на день розгляду справи відповідач свої зобов'язання за Договором № 1 не виконав та не повернув позивачу вищевказану суму коштів.

Крім того, 18 листопада 2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 7 місяців в іноземній валюті №300131/133789/7-14 (Договір № 2), згідно умов якого позивач вніс, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті в сумі 199 доларів США на строк з 18.11.2014 року по 18.06.2015 року. За час користування коштами вкладу протягом зазначеного строку банк нараховує і виплачує вкладнику проценти за ставкою 11,00 % річних.

Протягом строку дії Договору № 1 вкладний рахунок на підставі п.4 договору поповнювався позивачем на різні суми.

19.06.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою видати йому депозитний вклад та нараховані на нього проценти згідно Договору № 2, однак вказані кошти йому не повернули.

Відповідно до виписок по особовому рахунку від 19.06.2015 року, від 09.09.2015 року, станом на 09.09.2015 року залишок коштів позивача на рахунку за Договором № 2 становить 1228,42 доларів США, з яких сума вкладу - 1189,32 доларів США, сума нарахованих процентів - 39,10 доларів США.

Станом на день розгляду справи відповідач свої зобов'язання за Договором № 2 не виконав та не повернув позивачу вищевказану суму коштів.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" № 171 від 17.09.2015 року, у публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно.

Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банк; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Водночас, згідно п.1 ч.6 ст.36 вказаного Закону, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, оскільки вони спростосуються вищевказаними нормами Закону.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» не виконало свої зобов'язання за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» №300131/120558/7-14 від 17.10.2014 року, за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 300131/133789/7-14 від 18.11.2014 року та не повернуло позивачу суми вкладів та нарахованих процентів в розмірі 1513,22 доларів США та 1228,42 доларів США відповідно, тому вказані суми коштів підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас, враховуючи зазначені вище вимоги п.3 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних слід відмовити. Крім того, суд вважає, що вимоги ст.32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", яка встановлює обов'язок банку сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення у разі порушення банком, що обслуговує платника, строків завершення переказу, не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Згідно ст.79, ч.ч.1, 3 ст.88 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На день подання позову позивач був звільнений від сплати судового збору, згідно п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з роз'яснень викладених в п.11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17.10.2014 року, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір". У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Таким чином, враховуючи те, що позов задоволено частково, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Розмір судового збору визначається від суми позовних вимог обрахованої відповідно до офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Так, Національним банком України на 07.07.2015 року встановлено офіційний курс долара до гривні: 1 долар США = 21,265897 грн.

Ціна позову становить 58303, 43 грн. (2741,64 доларів США х 21,265897 грн.)

Отже, згідно вимог пп.1.п.1.ст.4 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що позовні вимоги задоволено на 96 %, розмір судового збору, що підлягає стягнення з відповідача, становить 559 гривень 71 копійка (58303,43 грн. х1%) х 96%).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 612, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст.3, 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суми вкладів та нарахованих процентів в розмірі 1513,22 доларів США, згідно договору про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 300131/120558/7-14 від 17.10.2014 року, та в розмірі 1228,42 доларів США, згідно договору про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» № 300131/133789/7-14 від 18.11.2014 року, а всього: 2741,64 доларів США.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави судовий збір в розмірі 559 гривень 71 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: