Ухвала суду № 53775445, 24.11.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/7925/15-к

Провадження № 1-кп/520/414/15

УХВАЛА

24.11.2015 року м.Одеса

Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді Тоноконженка М.М., судді Галія С.П., судді Іванчука В.М.

з участю прокурора Донченко О.М.

захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2

представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012170110000504 від 28.12.2012 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч.2, 190 ч.3, 209 ч.1, 279 ч.3 КК України та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 27 ч.5, 192 ч.2, 27 ч.5, 190 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИЛА

04.06.2015 року до Київського районного суду, після зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області підсудності, надійшло кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч.2, 190 ч.3, 209 ч.1, 279 ч.3 КК України та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 27 ч.5, 192 ч.2, 27 ч.5, 190 ч.3 КК України.

18.06.2015 року, згідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2015 року, вказане кримінальне провадження направлялось до апеляційного суду Одеської області для прийняття рішення по апеляційній скарзі від 02.06.2015 року (вх.№22817 від 08.06.2015 року) на рішення колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 25.05.2015 року про зміну підсудності.

16.07.2015 року вказане провадження повернуто до Київського районного суду м. Одеси, але, оскільки в матеріалах провадження були відсутні дані щодо розгляду апеляційним судом Одеської області вказаної в ухвалі Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги від 02.06.2015 року, що унеможливлює подальший розгляд кримінального провадження в Київському районному суді м. Одеси, вказане провадження було повторно направлено до апеляційного суду Одеської області.

27.07.2015 року апеляційним судом м. Одеси постановлена ухвала про відмову в задоволенні клопотання обвинувачених про зміну підсудності, згідно до якої вирішена ухвала Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2015 року, яка фактично була залишена без розгляду.

07.08.2015 року, після повторного надходження провадження до Київського районного суду м. Одеси. до по кримінальному провадженню, відповідно до ч.1 ст. 314 КПК України, було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор вважав можливим призначити справу до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України,

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з якими погодились захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_1, представники потерпілих ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору і вважали можливим призначити справу до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом та з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому йдеться про право особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). -

Обвинувальний акт і додані до нього обов'язкові документи повинні відповідати вимогам КПК України, оскільки, за змістом процесуального закону, це сприяє розгляду кримінального провадження протягом розумного строку та виконанню завдань процесуального кодексу, встановлених ст. 2 КПК України, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Досудовим слідством ОСОБА_5 обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого ст.192 ч.2 КК України - завданні майнової шкоди у великому розмірі, скоєному за попередньою змовою групою осіб шляхом обману за відсутності ознак шахрайства. Іншім обвинуваченим ОСОБА_11, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 інкримінується пособництво в скоєні вказаного злочину.

Як вказано в вказаному обвинувачені ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, шляхом незаконного збору грошових коштів з власників торгових павільйонів в рахунок оплати оренди та за надані підприємцям послуги: охорону, прибирання території ринку, незаконно заволоділи грошовими коштами ТОВ «Авторинок «Куяльник» в великих розмірах та використали їх на власні потреби. При цьому в обвинувачені відсутні дані про безпосередні суми збираємих коштів.

Тобто в обвинувачені об'єктивною стороною вказаного злочину вказано незаконне заволодіння грошовими коштами, що взагалі не передбачене диспозицією ст.192 КК України.

В тексті обвинувачення є посилання на експертний висновок про недоотримання ТОВ «Авторинок «Куяльник» за період січня 2011 року по березень 2013 року доходів в розмірі 19 731 719 гривень.

При цьому в обвинуваченні, крім загального посилання про те, що скоєння вказаного злочину ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8 здійснювали шляхом збирання грошових коштів у розмірі від 5 до 20 грн. за квадратний метр займаної площі з кожного торгівельного місця у перших числах наступного місяця, інших даних про обставини скоєння обвинуваченими цього злочину не вказано. Так відсутні дані про те, яким саме чином вказана юридична особа недоотримала вказані грошові кошти. Відсутні дані про конкретні дії обвинувачених в конкретний період часу направлені на спричинення вказаної шкоди, та дані про причинний зв'язок таких дій з спричиненням шкоди. В обвинувальному акті відсутні дані про те, в який саме спосіб обвинувачені вчинили, на думку досудового слідства, вказаний злочин, тобто в обвинувачені відсутні дані про об'єктивну сторону скоєння вказаного злочину.

Таким чином обвинувальний акт в частині скоєння вказаного злочину не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.192 ч.2 КК України, які прокурор вважає доведеними, в зв'язку з чим складений в порушення вимог п.5 ч.2. ст.291 КПК України.

Також, згідно до обвинувального акту ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 звинувачуються в скоєнні шахрайства вчиненого за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах. Обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується скоєння злочину, передбаченого ст.190 ч.3 КК України. Іншим обвинуваченим ОСОБА_11, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 інкримінується пособництво в скоєні вказаного злочину.

Згідно до обвинувачення вказаний злочин обвинувачені скоїли теж шляхом збирання грошових коштів з конкретних власників торгових павільйонів ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24на загальну сумму 197 072 гривень.

Тобто згідно до обвинувачення, тими самими діями, обвинувачені скоїли як злочин, передбачений ст.192 КК України, який не передбачає ознак шахрайства, так і скоїли шахрайство, тобто злочин, передбачений ст.190 КК України.

Також, крім загального посилання про те, що скоєння вказаного злочину ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 здійснювали шляхом збирання грошових коштів у розмірі від 5 до 20 грн. за квадратний метр займаної площі з кожного торгівельного місця у перших числах наступного місяця, інші дані, які б свідчили про об'єктивну сторону скоєння обвинуваченими цього злочину в обвинуваченні відсутні.

В обґрунтування шахрайських дій обвинувачених досудове слідство посилається на створення ОСОБА_5, двох споживчих кооперативів «ТЗК Куяльник» та «Вікторія», при чому останній, на думку слідства, створений для звернень до судів про скасування рішень Біляївської РДА та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, а також слідство посилається на відсутність в подальшому судових рішень на користь СК «Вікторія». Інших даних, які б свідчили про шахрайські дії обвинувачених в обвинувальному акті не наведено.

Разом з тим, диспозиція ст.190 КК України чітко передбачає можливість скоєння вказаного злочину тільки шляхом обману, або зловживання довірою.

В обвинувальному акті такі дані взагалі відсутні.

Тобто в обвинувачені вказано, що своїми діями, що виразились в заволодінні чужим майном, обвинувачені скоїли злочин, передбачений ст.190 КК України, тобто шахрайство. Обвинувачення не містить даних в який саме спосіб, чи шляхом обману, і тоді в чому він виразився і по відношенню до кого, чи шляхом зловживання довірою, тоді по відношенню до кого і в який спосіб, обвинувачені скоїли вказаний злочин.

Таким чином обвинувальний акт в частині скоєння цього злочину не містить не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України, які прокурор вважає доведеними, а крім того не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Тобто обвинувальний акт в цій частині також складений в порушення вимог п.5 ч.2. ст.291 КПК України.

Також, згідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в вчинені правочину - купівлі автомобілю, з грошовими коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного противоправного діяння, тобто злочину, передбаченому ч.1 ст.209 КК України.

Разом з тим, в обвинуваченні вказано тільки про купівлю і реєстрацію обвинуваченим автомобілю «ТOYOTA CAMRY» і взагалі відсутні дані про те, за які саме конкретні гроші обвинувачений скоїв вказаний правочин, чому саме слідство вважає, що правочин здійснений за гроші, отримані внаслідок вчинення злочину, якого саме злочину, і взагалі, чому обвинувачення прийшло до висновку про скоєння обвинуваченим легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Тобто і в цій частині обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 ч.1 КК України, які прокурор вважає доведеними і складений в порушення вимог п.5 ч.2. ст.291 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в блокуванні транспортних комунікацій, шляхом влаштування перешкод, що спричинили загибель людини, тобто в скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст.279 КК України.

Згідно з диспозицією вказаної статті, предметом цього злочину є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв'язку та сигналізації, інші устрої та елементи залізничного, водного, повітряного, автомобільного, міського електротранспорту або магістрального трубопровідного транспорту.

Об'єктивною стороною злочину є блокування транспортних комунікацій, що не дає можливості рухатися транспортним засобам.

Обов'язковою ознакою передбаченою диспозицією вказаною статті є те, що наслідками блокування є порушення нормальної роботи транспорту, а також створення небезпеки для життя людей, або настання інших тяжких наслідків.

Суб'єктивною стороною злочину є прямий умисел особи щодо вказаних дій, в тому числі щодо настання таких наслідків.

Проте, в обвинуваченні відсутні дані про те, чи є виїзд зі стоянки автомобільного ринку «Куяльник» транспортною комунікацією і якою саме і на підставі яких даних досудове слідство прийшло до висновку про те, що вказаний виїзд є предметом скоєння злочину, передбаченого ст.279 КК України.

В обвинувачені вказано, що обвинувачений після 27.03.2010 року дав вказівку натягнути трос з металевими стовпами, яким закривали виїзд зі стоянки після 16-ї години, але відсутні дані про те, кому саме обвинувачений ОСОБА_5 дав таку вказівку. Також згідно до обвинувального акту в ньому відсутні дані про особу яка 05.07.2012 року, натягнула тросу в період часу з 15 годин 00 хвилин до 15 годин 40 хвилин, в результаті чого сталася ДТП. Тобто, виходячи з обвинувального акту, в обвинуваченні відсутні дані про безпосереднього виконавця злочину, скоєного, згідно обвинувального акту, за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_5

Проте, в якості підстави для притягнення обвинуваченого до відповідальності і обґрунтування скоєння вказаного злочину саме обвинуваченим ОСОБА_5 в обвинуваченні вказано на те, що постановою апеляційного суду Одеської області від 07.11.2012 року встановлена достатність доказів для притягнення його до відповідальності за даним фактом.

Тобто, згідно до тексту обвинувачення, об'єктивною стороною скоєння вказаного злочину обвинуваченим ОСОБА_5 є дання ним вказівки про натягнення тросу з металевими стовпами, яким закривали виїзд зі стоянки, не вказаній в обвинуваченні особі, в не вказаний в обвинуваченні час і при не вказаних в обвинуваченні обставинах.

Інших даних, зокрема, посилання на мотив скоєння злочину, даних, які б свідчили про умисний характер дій обвинуваченого, бажання наступу вказаних наслідків, скоєння обвинуваченим ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.3 ст.279 КК України, обвинувальний акт не містить.

Таким чином в обвинувальному акті не міститься викладення фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Крім того, в обвинувальному акті вказано про скоєння злочинів ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 і ОСОБА_7

По даному кримінальному провадженню обвинувачення пред'явлено ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, а ОСОБА_25, ОСОБА_26 і ОСОБА_27 обвинувачення не пред'явлено. Проте всі їх спільні дії досудовим слідством кваліфіковані в даному кримінальному провадженні, як вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Тобто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обвинувачується в злочині, який скоєний разом з особами відносно яких відсутні дані про притягнення їх до кримінальної відповідальності, і що відносно дій яких прокурором надана належна правова оцінка.

В реєстрі матеріалів даного кримінального провадження, в порушення вимог ст. 109 КПК України, про те, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити, зокрема, номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, не має письмової інформації про прийняття прокурором процесуальних рішень стосовно ОСОБА_25 ,ОСОБА_26 і ОСОБА_27

Згідно реєстру матеріалів кримінального провадження, по даній справі, відсутні також дані (вирок суду який набрав чинності) про встановлення досудовим слідством ролі ОСОБА_25, ОСОБА_26 і ОСОБА_27, прізвища яких як співвиконавців злочинів вказані слідчим в обвинувальному акті, в скоєнні злочинів разом з обвинуваченими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Проте, згідно до до вимог ч.4 ст.217 КПК України заборонено виділяти в окреме провадження і проводити досудове слідство в окремому провадженні, стосовно встановлених досудовим слідством осіб які скоїли противоправні дії разом з особою яку досудове слідство обвинувачує, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судовий розгляд.

Згідно ч.5 ст.217 КПК України рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

Викладене свідчить про те, що органом досудового розслідування допущено порушення вимог ст.291 КПК України відносно обвинувального акта і вимог ст.109 КПК України відносно реєстру матеріалів досудового розслідування, що унеможливлює, при викладених обставинах, призначення кримінального провадження до розгляду судом по суті.

При вказаних обставинах органу досудового розслідування потрібно обвинувальний акт, з доданими до нього матеріалами стосовно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 привести у відповідність з чинним законодавством України. Крім того, необхідно також перевірити отримані судом дані про смерть ОСОБА_17, якого, згідно до обвинувального акту, визнано потерпілим, а також дати оцінку заяві потерпілого ОСОБА_10 про не спричинення йому шкоди діями обвинувачених, привівши обвинувальний акт у відповідність з отриманими даними.

Отже, обвинувальний акт не відповідає вимогам пунктів 4 та 5 частини 2 статті 291 КПК України, оскільки в ньому викладений лише зміст підозри, і відсутні фактичні відомості про конкретні обставини скоєння кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюються обвинувачені.

Разом з цим, такі відомості, у відповідності до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, і ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за цим процесуальним рішенням, мають статус підозрюваних.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. З КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

При цьому суд з цих же підстав позбавлений можливості розглянути обвинувальний акт за яким фактично не було висунуте обвинувачення відповідно до вимог чинного законодавства та ухвалити судове рішення в порядку ст.ст.370, 373 і 374 КПК України, оскільки ненадання до суду обвинувального акту в якому вичерпно викладені всі дані про кваліфікацію дій обвинувачених, позбавляє суд можливості усвідомити обсяг доказів, зробити певне уявлення у справі та спланувати час її розгляду з урахуванням вимог безперервності судового розгляду, встановлених ст. 322 КПК України, а також унеможливлює правильне застосування закону при прийнятті рішення по справі.

Тобто вказані порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, взагалі перешкоджають розгляду обвинувального акту відносно обвинувачених по суті та унеможливлюють за результатами такого судового розгляду ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

В зв'язку з викладеним, обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами підлягають поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам цього Кодексу.

В зв'язку викладеним клопотання обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_29 про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню.

Клопотання обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо зміни раніше обраного відносно них запобіжного заходу в вигляді застави задоволенню не підлягають, оскільки суду не було надано даних про зміну чи відсутність ризиків, які були прийняті до уваги і були підставою для обрання запобіжного заходу відносно вказаних обвинувачених.

Враховуючі, що строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання закінчився, під час підготовчого судового засідання від прокурора клопотання щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не надходило, запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов'язання вважається таким строк дії якого закінчився.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням: ОСОБА_5 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 192 ч.2, 190 ч.3, 209 ч.1, 279 ч.3 КК України та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 27 ч.5, 192 ч.2, 27 ч.5, 190 ч.3 КК України, повернути прокурору м. Одеси, як такий, що не відповідає вимогам цього Кодексу для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині ухвали.

Запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у вигляді застави вважати продовженим.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 вважати таким, строк дії якого закінчився.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Тонконоженко М. М.

Суддя Галій С.П.

Суддя Іванчук В.М.