Рішення № 53775084, 18.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/23359/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київгаз»

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних збитків

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В. (за дов.)

від відповідача: Лебедєв Ю.В. (за дов.)

В судовому засіданні 18.11.2015р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (надалі ПАТ «Київгаз», відповідач) суми основного боргу за отриманий природний газ 67 246 327, 69 грн., пені у розмірі 23 131 987, 81 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 11 065 752, 94 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2 849 678, 86 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем, згідно укладеного договору № 13-325-Н, рахується заборгованість, яка з урахуванням положень договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, при допущеному простроченні в оплаті, заявлена до стягнення в судовому порядку разом із нарахованими сумами пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено про неврахування у заявленій до стягнення сумі основного боргу здійснених оплат у серпні 2015р. та проведеного за отриманою від позивача заявою зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого заборгованість за договором складає 51 019 259, 91 грн.. Окрім того, відповідач вважає невірними здійснені позивачем нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків, посилаючись на допущені помилки у визначенні періодів прострочення, без врахування визначення дати у яку настає прострочення оплати згідно умов договору, а також обставин підписання актів за січень, березень, листопад 2013р., за січень та березень 2014р..

До суду відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності у відношенні частини вимог про стягнення пені, а у відзиві на позов, поданих письмових поясненнях відповідач просив при стягненні пені врахувати виняткові обставини та зменшити суму стягнення пені до 7 000 грн.

Ухвалою суду від 03.09.2015 порушено провадження у справі № 910/23359/15, розгляд останньої призначено на 21.09.2015.

Позивач в судове засідання не з'явився, не виконав вимог ухвали суду від 03.09.2015 про порушення провадження у справі.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини та заяву про застосування строку позовної давності.

В зв'язку з неявкою позивача та необхідністю витребування доказів, суд відклав розгляд справи на 05.10.2015.

Представником відповідача подано клопотання про витребування доказів. Відповідач просив витребувати у позивача наступні документи: договір купівлі-продажу газу, акти приймання-передачі газу, податкові накладні, які підтверджують дати купівлі Позивачем обсягів природного газу, що був реалізований відповідачем побутовим споживачам м.Києва в січні 2013 року, березні 2013 року, листопаді 2013 року та січні 2014 року та проданий в подальшому відповідачу по договору №13-325-Н від 08.01.2013 року. Відповідач послався в обґрунтування заявленого клопотання на ті обставини, що акти приймання-передачі газу було підписано сторонами лише через декілька місяців після закінчення відповідного місяця поставки, а строк виконання зобов»язання та здійснення оплати залежить від строку оформлення актів. Поставка енергоносіїв населенню відбувається безперервно, однак відмінним може бути ресурс з якого походять обсяги и правова належність цього ресурсу. Відповідач вважає, що позивач не набув право власності на поставлений відповідачу газ і умисно не підписував акти приймання-передачі газу.

Представник позивача, заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, та на ті обставини, що відповідач не заперечує факт отримання газу, умовами договору визначений порядок оплати, а взаємовідносини позивача з третіми особами не впливають на наявність або відсутність боргу відповідача.

Суд відмовив в задоволенні даного клопотання на підставі ст..ст.32, 34, 38 ГПК України, оскільки відповідач не довів суду яке значення мають зазначені докази для справи, та які обставини справи вони можуть підтвердити або спростувати, враховуючи, що предметом розгляду в зазначеній справі є стягнення боргу, що виник внаслідок несвоєчасно оплати отриманого газу, та роз'яснив, що відповідач не позбавлений права заявити дане клопотання повторно після початку розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представником відповідача вручено копію пояснень представнику позивача.

Представником позивача подано документи на виконання ухвали суду.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 02.11.2015, в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, заяву про застосування строку давності та додаткові пояснення.

Представником відповідача подано клопотання про витребування доказів. Відповідач просив витребувати у позивача наступні документи: договір купівлі-продажу газу, акти приймання-передачі газу, податкові накладні, які підтверджують дати купівлі Позивачем обсягів природного газу, що був реалізований відповідачем побутовим споживачам м.Києва в січні 2013 року, березні 2013 року, листопаді 2013 року та січні 2014 року та проданий в подальшому відповідачу по договору №13-325-Н від 08.01.2013 року. Відповідач послався в обґрунтування заявленого клопотання на ті обставини, що акти приймання-передачі газу було підписано сторонами лише через декілька місяців після закінчення відповідного місяця поставки, а строк виконання зобов»язання та здійснення оплати залежить від строку оформлення актів. Поставка енергоносіїв населенню відбувається безперервно, однак відмінним може бути ресурс з якого походять обсяги и правова належність цього ресурсу. Відповідач вважає, що позивач не набув право власності на поставлений відповідачу газ і умисно не підписував акти приймання-передачі газу. Крім того відповідач вважає за необхідне ідентифікувати газ яких постачальників позивача був отриманий відповідачем і чи був цей газ власністю позивача. Крім того не маючи підписаних актів відповідач не мав змоги відобразити операції в бухгалтерському та податковому обліку за зменшити об»єкт оподаткування з податку на прибуток. Тобто позивач, не підписуючи акти приймання-передачі газу не підтверджував свої зобов»язання за договором, тому відповідач враховував, що в спірному місяці відносини постачання доведеться оформляти з іншим продавцем, а не з позивачем.

Представник позивача, заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, та на ті обставини, що відповідач не заперечує факт отримання газу, постачальник газу на користь відповідача є саме позивач, а не треті особи, ідентифікація газу не відноситься до предмету спору у цій справі, як і податковий облік не визначає наявність заборгованості, умовами договору визначений порядок оплати, а взаємовідносини позивача з третіми особами не впливають на наявність або відсутність боргу відповідача.

Суд відмовив в задоволенні даного клопотання на підставі ст..ст.32, 34, 38 ГПК України, оскільки відповідач не довів суду яке значення мають зазначені докази для справи, та які обставини справи вони можуть підтвердити або спростувати, враховуючи, що предметом розгляду в зазначеній справі є стягнення боргу, що виник внаслідок несвоєчасно оплати отриманого газу, постачальником газу є саме позивач, договір укладений між позивачем та відповідачем, обов»язковість ідентифікації газу не визначена договором і не впливає на наявність або відсутність заборгованості, відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку не впливає на вирішення спору в даній справі.

Сторонами подано заяву про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України задоволено клопотання та продовжений строк розгляду справи.

В судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2015.

Представником відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 року подано клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення.

Представником відповідача заявлено клопотання про витребування доказів. Відповідач просив витребувати у позивача наступні документи: договір купівлі-продажу газу, акти приймання-передачі газу, податкові накладні, які підтверджують дати купівлі Позивачем обсягів природного газу, що був реалізований відповідачем побутовим споживачам м.Києва в січні 2013 року, березні 2013 року, листопаді 2013 року та січні 2014 року та проданий в подальшому відповідачу по договору №13-325-Н від 08.01.2013 року. Відповідач послався в обґрунтування заявленого клопотання на ті обставини, що в газорозподільчу мережу газ потрапляє в режимі загального потоку, ідентифікувати газ за окремими договорами неможливо. За результатами періоду постачання обсяги газу можливо визначити та співвіднести з окремими договірними відносинами тільки після зняття показників лічильників, тому відповідачу не може бути відомо чий газ він саме реалізовував до моменту оформлення актів приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу було підписано сторонами лише через декілька місяців після закінчення відповідного місяця поставки, а строк виконання зобов»язання та здійснення оплати залежить від строку оформлення актів. Поставка енергоносіїв населенню відбувається безперервно, однак відмінним може бути ресурс з якого походять обсяги и правова належність цього ресурсу. Відповідач вважає, що позивач не набув право власності на поставлений відповідачу газ і умисно не підписував акти приймання-передачі газу, відповідно не підтверджував свої зобов»язання за договором, тому відповідач вважає, що позивач реалізовував газ відповідачу, який ще не був придбаний позивачем. Крім того відсутність підписаних своєчасно актів впливала на відображеннгя відповідачем затрат в бухгалтерському та податковому обліку.

Представник позивача, заперечував проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, та на ті обставини, що відповідач не заперечує факт укладання договору, факт отримання газу, умовами договору визначений порядок оплати, а взаємовідносини позивача з третіми особами не впливають на наявність або відсутність боргу відповідача.

Суд відмовив в задоволенні даного клопотання на підставі ст..ст.32, 34, 38 ГПК України, оскільки відповідач не обгрунтував суду яке значення мають зазначені докази для справи, та які обставини справи вони можуть підтвердити або спростувати, враховуючи, що предметом розгляду в зазначеній справі є стягнення боргу, ті обставини, що відповідач отримував газ саме від позивача справи відповідач не заперечує, своєчасність або прострочення підписання актів приймання-передачі газу оцінюється судом при прийнятті рішення, відповідач необгрунтував, яким чином ідентифікація постачальників газу позивачу, та набуття права власності позивачем на газ, поставлений відповідачу підтверджує або спростовує наявність боргу за договором.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2015, в зв'язку з необхідністю витребування доказів.

Представником позивача подано акт звірки розрахунків за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, які долучено до матеріалів справи.

Представником відповідача подано виписки по рахунками і акт звірки за період з 01.10.2015 по 16.11.2015.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За договором купівлі-продажу природного газу № 13-325-Н укладеним 08.01.2013р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем та ПАТ «Київгаз», як покупцем здійснювались поставки газу.

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором купівлі-продажу, регулювання якого на законодавчому рівні визначено главою 54 Цивільного кодексу України.

Про виконання договору свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу від 25.06.2014р., від 28.02.2013р., від 25.06.2014р., від 30.04.2013р., від 31.05.2013р., від 30.06.2013р., від 31.07.2013р., від 31.08.2013р., від 30.09.2013р., від 31.10.2013р., від 18.08.2014р., від 31.12.2013р., від 22.09.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., від 30.06.2014р., від 31.07.2014р., від 31.08.2014р., від 30.09.2014р., від 30.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., якими підтверджено прийняття відповідачем на умах договору № 13-325-Н у періоді з січня 2013р. по червень 2015р. включно, обсягу природного газу вартістю 602815761,47 грн..

Предметом заявленого позову у справі є вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за отриманий природний газ в розмірі 67246327,69 грн., нарахованих ним сум пені, 3% річних та втрат від інфляції за допущені відповідачем прострочення по оплаті вартості газу при врахуванні отриманих оплат.

Підставою виникнення обов'язку відповідача здійснити оплату за отриманий газ, є договір укладений з позивачем 08.01.2013р. (ст. 626 ЦК України), а зобов'язання провести оплату має виконуватись відповідно до погоджених таким договором умов та встановлених вимог чинного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Згідно вимог позивача про стягнення основного боргу за поданим розрахунком станом на 17.08.2015р. по договору № 13-325-Н існувала заборгованість в розмірі 67246327,69 грн. з урахуванням останнього погашення боргу 03.08.2015р. в сумі 435716,74 грн., тоді як поданими відповідачем до справи платіжними дорученнями № 719 від 21.08.2015р., № 28, № 29, № 30, № 31 від 26.08.2015р. та виписками по рахунках підтверджено проведення інших оплат за договором в загальній сумі 14733239,58 грн..

Вказані оплати не враховані при поданні позовної заяви, окрім того, до справи відповідачем надано отриману від позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 26-6277/1.2-15 від 10.09.2015р.) за якою відповідачем в обліку заборгованості по договору від 08.01.2013р. № 13-325-Н проведено погашення боргу по сумі 1493828,20 грн. за рахунок існуючої заборгованості перед ПАТ «Київгаз» за договором від 08.01.2013р. № 13-326-Б.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору (п. 22 розділу V Листа Вищого господарського суду від 12.03.2009р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

Зарахування зустрічних вимог за договором від 08.01.2013р. № 13-325-Н по сумі боргу - 1 493 828, 20 грн. здійснено на підставі заяви самого позивача, що відповідно свідчить про припинення провадження у справі в частині розгляду цих вимог внаслідок дій вчинених сторонами щодо погашення боргу після звернення з позовом до суду.

У вересні 2015р. відповідачем проведено оплату в загальній сумі 4143686,03 грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 43 від 30.09.2015р. на суму 2632661,75 грн., № 1580 від 23.09.2015р. на суму 74116,73 грн., № 1581 від 23.09.2015р. на суму 1320322,97 грн., № 1579 від 23.09.2015р. на суму 116584,58 грн. (з відміткою про проведення платежів 28.09.2015р.). У жовтні 2015 відповідачем проведено оплату в сумі 282775,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2015 № 2442. Відповідно станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (4426461,74 грн.) не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

В свою чергу по сумі сплачених коштів 14733239,58 грн., що мало місце ще до звернення позивача до суду (підтверджено платіжними дорученнями від 21.08.2015р., від 26.08.2015р.), провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 14 733 239, 58 грн. права позивача не були порушені станом на 31.08.2015р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 910/23359/15) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

Сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову складає 46592798,17 грн. (67246327,69 грн. - 14733239,58 грн. (проведені оплати 21.08.2015р. та 26.08.2015р.) - 1493828,20 грн. (погашення боргу шляхом зарахування зустрічних вимог за заявою позивача від 10.09.2015р.) - 4426461,74 грн. (проведені оплати у вересні та жовтні 2015)).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Доводи відповідача з приводу підписання актів за січень, березень 2013р. - 25.06.2014р., акту за листопад 2013р. - 18.08.2014р., акту за січень 2014р. - 22.09.2014р. підтверджені датами проставленими на цих актах, однак такі не свідчать про ненастання строку їх оплати згідно умов договору (п. 6.1) та не є підставою вважати відсутньою заборгованість у періоді прострочення з 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, виходячи з наступного.

Порядок та умови передачі газу визначені у розділі 3 договору, де у п. 3.4 передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Додатковими угодами № 2 від 31.12.2013р. та № 3 від 28.04.2014р. п. 6.1 викладено у наступних редакціях:

- «оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу»;

- «оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць».

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Виходячи з умов договору, строк платежу за отриманий протягом місяця поставки газ визначений відповідним днем, такий строк настає 19 числа відповідного місяця (до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки (реалізації)), і його настання не залежить від документального оформлення сторонами факту передачі газу згідно встановленого договором порядку.

При цьому, судом враховуються посилання відповідача на відповідну судову практику Вищого господарського суду України - постанову у справі 904/8410/14, що розглядалась згідно аналогічних умов в договорі, однак у іншій справі Вищий господарський суд України (постанова від 02.12.2014р. у справі № 5021/1407/12) зазначив, що затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням; наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Заперечення відповідача з приводу невірного визначення позивачем дати виникнення зобов'язання по оплаті при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних збитків, а саме: з 20 числа місяця, який слідує за місяцем поставки газу, судом відхиляються, з огляду на погоджені умови договору (п. 6.1), якими передбачено здійснення остаточного розрахунку між сторонами саме «до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу», а не по 20 число включно.

Зазначене узгоджується з приписами п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» де вказується, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Визначення відповідачем періоду прострочення з 21 числа не відповідає умовам договору, а відповідач є таким, що прострочив в оплаті починаючи з 20.02.2013р. за отриманий газ у січні 2013р., з 20.03.2013р. за отриманий газ у лютому, з 20.04.2013р. за отриманий газ у березні 2013р., і т.д..

Здійснений відповідачем контррозрахунок сум 3% річних, інфляційних збитків, пені не враховує умов договору, зокрема п. 6.5 у якому сторони погодились, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

В свою чергу, з урахуванням проведених оплат, що підтверджені наданими до матеріалів справи виписками, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, суд визнає обгрунтованими заперечення відповідача щодо невірного включення позивачем у період прострочення днів у які було здійснено погашення боргу.

Розбіжність щодо дати врахування оплати в загальній сумі 1764916,33 грн. згідно платіжних доручень № 491, 493 від 21.01.2014р. підтверджує лише проведення платежу 27.01.2014р. у понеділок, оскільки прийняття вказаних платіжних доручень 24.01.2014р. підтверджено випискою з рахунку на вказану дату, яка припадала на п'ятницю 24.01.2014р..

При проведенні перерахунку 3% річних судом враховується зменшення заборгованості на суму проведених платежів (1764916,33 грн.) при визначенні періоду прострочення за зобов'язаннями квітня 2013р. (врахування оплати у відповідності з порядком погодженим у п. 6.5 договору).

Таким чином, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2806124,97 грн. 3% річних та 11065752,94 грн. втрат від інфляції, в іншій частині проведені позивачем нарахування є невірними, при здійсненні розрахунку судом враховані приписи п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені; і якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Правова позиція відносно застосування ст. 625 ЦК України в частині розрахунку суми боргу з урахуванням інфляції відображена у п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», де містяться посилання на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р., а також викладені у листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Сума інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання у спірних періодах станом на 17.08.2015р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) є більшою, аніж сума розрахована позивачем та заявлена до стягнення в межах поданого позову, відповідно вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 11065752,94 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В редакції п. 7.2 договору за додатковою угодою № 2 від 31.12.2013р. у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

До розділу ХІ договору (ст. 11) сторонами вносились зміни, зокрема додатковими угодами № 2 від 31.12.2013р., № 6 від 22.12.2014р., № 7 від 20.03.2015р., № 8 від 19.06.2015р., згідно з останньою редакцією ст. 11 «Строк дії договору»:

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

В силу наведених умов договору (п. 7.2 в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013р., ст. 11 в редакції додаткової угоди № 8 від 19.06.2015р.), враховуючи, що на 20.07.2015р. відповідачем не здійснено повної оплати фактично отриманого за договором природного газу, для останнього виникає обов'язок сплати пені, як штрафної санкції за порушення виконання грошового зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору, зокрема п. 7.2 визначено розмір пені, який за кожний день прострочення платежу визначається подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, однак при укладенні договору не погоджено було строку нарахування пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України.

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши розрахунок пені в загальному розмірі 23131987,81 грн. позивач виходив з умов договору визначених п. 9.2 договору, за яким: строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Натомість, на момент вирішення спору в судовому порядку, п.9.2 договору викладено в іншій редакції, яка за додатковою угодою № 3 від 28.04.2014р. не містить погодження щодо строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (02.09.2015р.) закінчився строк позовної давності у відношенні заявлених вимог про стягнення нарахованої пені по періоду прострочення до 02.09.2014р., заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в цій частині.

Правомірними є вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 11640837,78 грн. за розрахунком проведеним по строку в межах якого можуть бути заявлені вимоги про стягнення пені (один рік з 31.08.2014р.), з урахуванням діючих в періоді прострочення облікових ставок, встановлених Постановами НБУ від 15.07.2014р. № 417 - 12, 5%, від 12.11.2014р. № 719 - 14%, від 04.02.2015р. № 81 - 19,5%, від 02.03.2015р. № 154 - 30% та без перевищення шестимісячного строку нарахування пені.

При вирішенні спору в частині заявлених вимог про стягнення суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання судом частково задовольняється клопотання відповідача викладене у відзиві на позов про зменшення суми стягнення пені до 7000 грн., у зв'язку з чим відзначається наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що заборгованість по якій виник спір у справі виникає та залежить від проведення поточних оплат спожитого газу населенням, а також те, що відповідач не є умисним неплатником, здійснював проведення платежів за договором, добровільно погасив частину основної заборгованості до винесення судом рішення по суті, клопотання відповідача викладене у відзиві та надані додатково документи про викладені обставини підтверджуючі майновий стан підприємства (бухгалтерські довідки, які свідчать про наявність збитків), відсутність доказів що допущені прострочення оплат відповідачем завдали збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 ГК України та п. 3. ст. 83 ГПК України, сума пені може бути зменшена на 50% до 5820418,89 грн.

Факт прострочення сплати заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-325-Н від 08.01.2013р. підтверджений наданими до справи документами, відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 50595,26 грн.

Згідно п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» боргу в сумі 5920289,94 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 4Б, ідентифікаційний код 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 46592798 (сорок шість мільйонів п'ятсот дев'яносто дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 17 коп. основного боргу, 2806124 (два мільйони вісімсот шість тисяч сто двадцять чотири) грн.. 97 коп. 3% річних, 11065752 (одинадцять мільйонів шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн.. 94 коп. втрат від інфляції, 5820418 (п'ять мільйонів вісімсот двадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн.. 89 коп. пені, 50595 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн.. 26 коп. судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2015

Суддя І.В. Усатенко