Ухвала суду № 53774401, 17.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/5188/ 2015 року

Є.У.№33640//15-ц

Головуючий у 1 інстанції:Артемова Л.Г.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживача фінансових послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому зазначає, що 29.03.2013 року між ОСОБА_3 та КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № SAMDN01000734182538 ( вклад «Стандарт») відповідно до якого позивач розмістив на рахунках Банку 1000.00 грн. строком на 6 місяців з виплатою 17% річних.

За умовами, договір автоматично лонгувався на той же строк, кілька разів, оскільки він не витребовував кошти після закінчення строку їх дії.

У період дії договору позивач неодноразово здійснював поповнення вкладного рахунку № 26309611787580 шляхом внесення грошових коштів. На теперішній час загальний розмір грошових коштів, що належать позивачу та обліковується на рахунку у відповідача складає 36000.00 грн.

10 листопада 2014 року позивач своєю заявою від 10.11.2014 року повідомив відповідача про дострокове розірвання договору та видачі коштів за вкладом, однак відділення відповідача у Республіці Крим не працюють, у видачі коштів йому відмовлено.

Уточнивши позовні вимоги позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за вкладом - 36000,00 грн., заборгованість за відсотками - 5100.00 грн., три процента річних від прострочення суми 191.80 грн., інфляційні витрати 684.00 грн.., а також заборгованість по відсоткам, які нараховані за період з01 березня 2014 року по день, який буде передувати дню фактичного повернення вкладу відповідачем.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3, заборгованість за депозитним вкладом «Стандарт на 6 місяців», відкритим на підставі договору №SAMDN01000734182538, укладеного 29.03.2013 року, у розмірі 36000,00 грн., заборгованість за відсотками по вкладу у розмірі 5100,000 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 191,80 грн., інфляційні витрати у розмірі 684,00 грн., всього - суму у розмірі 41975,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що 29.03.2013 року між позивачем ОСОБА_3 та КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № SAMDN01000734182538 (вклад «Стандарт») відповідно до якого він розмістив на рахунках Банку 1000.00 грн. строком на 6 місяців з виплатою 17% річних. За умовами, договір автоматично лонгувався на той же строк, кілька разів, оскільки позивач не витребовував кошти після закінчення строку їх дії.

У період дії договору позивач неодноразово здійснював поповнення вкладного рахунку, станом на 12.01.2015 року загальний розмір коштів, що належить позивачу та обліковується на рахунку № 26309611787580 складає 30 000.00 грн.

10.11.2014 року . позивачем було подано заяву про видачу суми вкладу та нарахованих процентів.

Листом від 18.11.2014 року № 20.1.0.0.0\7-20141113\1899 відповідачем було відмовлено ОСОБА_3 у поверненні депозитного вкладу та нарахованих відсотків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів та дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми банківського вкладу за договором №SAMDN01000734182538 від 29 березн 2013 року,, тому суд вважав за можливе стягнути суму депозитного вклад в сумі 36000.00 грн. та відсотків за ним , а також 3 % річних та індекс інфляції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

При цьому, відповідно до п. 20.7 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" від 12 листопада 2003 року N 492 вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку зберігання вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч. 1 ст. 96 ЦК України), тому неможливість провадження діяльності філії юридичної особи не звільняють таку юридичну особу від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", банки, в тому числі ПАТ КБ "Приватбанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є громадянином України, його місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 ЦК України, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст.95,525,526,527,629,1058,1060,1074,1075 ЦК України, ЗУ України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", ЗУ України "Про банки і банківську діяльність" та прийшов до правильного висновку про доведеність заявлених вимог.

Посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", згідно якого відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, є безпідставні, оскільки позивач не заявляв вимоги про стягнення матеріальної чи моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не повинен повертати депозит, оскільки кошти вносились у відділення банку на території АРК Крим, яка на даний період часу є окупованою, не заслуговують на увагу, так як договір депозиту було укладено між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровськ.

Крім того, виходячи з положень ст. 96 ЦК України, відповідати за своїми зобов'язаннями за договором банківського вкладу має саме ПАТ КБ "ПриватБанк", як юридична особа, при цьому не має значення, якщо б навіть договір зі сторони банку був укладений його філією, тобто, згідно ч. 1 ст. 95 ЦК України, відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано документів про внесення коштів на депозитний рахунок на 1000.00 грн. та 36000.00 грн не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин.

Натомість, ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2015 року про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення доказів, якою суд зобов"язав відповідача надати виписки з певних рахунків, які підтверджують наявність та розмір грошових коштів, що належать позивачу на рахунках в установі відповідача ( а.с. 26-27), банком не була виконана., а в суді відповідач заявив, що відсутні відомості по рахунках позивача у зв"язку з окупацією АР Крим.

Водночас, згідно виписок по карт-рахунку НОМЕР_1 на ім."я ОСОБА_3, які були надані позивачу одним із відділень ПАТ КБ « ПриватБанк» у м. Запоріжжя відображені операції за період з 01.01.2014 року по 09.07.2015 року, за період з 01.06.2013 року по 31.12.2014 року. У виписці від 09.07.2015 року за період з 01.01.2014 року по 09.07.2015 року відображені операції з 31.12.2013 року по 02.11.2014 року. У виписці від 17.07.2015 року за період з 17.07.2015 року за період з 01.06.2013 по 31.12.2014 відображені операції з 20.06.2013 року по 02.11.2014 року ( а.с. 130-133). З цих виписок вбачається, що суми нарахованих відсотків пропорційні сумі вкладу та нараховані на основну суму, що свідчить про те, що сума вкладу складає 36000.00 грн. .

Таким чином, доводи відповідача про відсутність можливості надати виписки по рахунках ОСОБА_3 не заслуговують на увагу.

Крім того, посилання відповідача про втрати активів Банку у зв"язку із анексією АР Крим не є підставою для відмови у позові.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Рішення суду І інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 3123, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/5188/ 2015 року

Є.У.№33640//15-ц

Головуючий у 1 інстанції:Артемов Л.Г.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини)

17 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживача фінансових послуг,-

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 3123, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: