Рішення № 53774099, 20.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/30134/13-ц Провадження № 22-ц/772/2684/2015Головуючий в суді першої інстанції Романчук Р. В.Категорія 27 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила:

В грудні 2013 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 22 лютого 2007 року між АТ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 50000 доларів США на строк до 20 лютого 2007 року зі сплатою 14% за користування кредитом.

Посилаючись на те, що за договором факторингу від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 і останній свої зобов'язання не виконує, позивач просив достроково стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, що утворилась станом на листопад 2013 року, у розмірі 66557,03 доларів США, з яких 33796,58 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 4782,82 доларів США - заборгованість за відсотками, та 27997,63 доларів США - пеня.

Рішенням Вінницького міського суду від 4 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням позивач ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, необ'єктивність, упередженість і ухвалення його з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача Степко Д.В. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 лютого 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0101/0207/88-014, відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 50000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування ним на строк до 20.02.2017 року.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору при порушенні його умов та/або у випадках, в яких чинним законодавством передбачено право дострокової вимоги виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, та/або якщо боржник порушує строки платежів, встановлені п. 3.1 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а боржник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом. Вимога про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування ним направляється боржнику у порядку, передбаченому п. 3.10 договору.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із недоведеності факту передачі ТОВ Факторингова компанія "Вектор Плюс" права вимоги за договором кредиту № 0101/0207/88-014, укладеним 22 лютого 2007 року між АТ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2, оскільки витяг з реєстру заборгованостей не свідчить про перехід права вимоги до фактора. Крім того, суд зазначив, що відповідач не був повідомлений про перехід права вимоги та матеріали справи не містять доказів того, що таке повідомлення він отримував.

Проте з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог лише з підстав недоведеності факту передачі ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права вимоги за кредитним договором не можна погодитися, так як він не відповідає дійсним обставинам справи й зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Із системного аналізу зазначених положень закону вбачається, що заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.

На підтвердження факту передання банком права вимоги фактору позивачем надано засвідчену копію договору факторингу, а також витяг з реєстру заборгованості боржників щодо ОСОБА_2

Разом з тим, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже для правильного вирішення справи має значення не лише факт передачі права вимоги від клієнта факторові, а й обсяг цих вимог, і докази на їх підтвердження.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу №15, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Термін документація для потреб договору означає документи, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог банку до боржників по заборгованостям (право вимоги яких відступаються згідно умов цього договору), а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, а саме: оригінали кредитних договорів; оригінали додаткових договорів до кредитних договорів за умови, що такі укладалися між банком та боржником; оригінали договорів забезпечення або їх дублікати; копії або оригінали кореспонденції, що велась з боржниками з доказами її направлення (надіслання); копії паспортів та ідентифікаційних номерів боржників; оригінали довідок з місця роботи; оригінали анкет-заяв боржників; оригінали або засвідчені банком копії меморіальних ордерів/оригінали або засвідчені банком копії заяв на видачу готівки за умови, що такі вимагатимуться в судовому порядку під час примусового стягнення заборгованості боржників за кредитами, за виключенням справ боржників, по яким є таке, що набрало законної сили, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом (у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно) та/або справа знаходиться на стадії примусового виконання рішення суду/виконавчого напису нотаріуса в органах державної виконавчої служби. (п. 1.1 договору).

Крім зазначених умов договору факторингу акти цивільного законодавства також встановлюють обов'язковість наявності доказів прав нового кредитора у зобов'язанні та вимоги до оформлення первинних документів підтверджуючих їх передачу від первісного кредитора до нового кредитора.

Відповідно до ч. 1-2, 6 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60, ст. 131 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вказаних вимог, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись вказаними нормами процесуального права апеляційний суд за клопотанням відповідача пропонував позивачу надати допустимі й належні докази на підтвердження своїх вимог, а також продовжував строк їх надання за клопотанням відповідача.

Крім договору факторингу позивачу було запропоновано надати документацію в розумінні п. 1.1 договору щодо боржника ОСОБА_2, виписку про рух коштів по позичковому рахунку, а також рахунку для зарахування відсотків, детальний розрахунок заборгованості по основній сумі кредиту, заборгованості за процентами, і нарахованій пені із зазначенням дат здійснення платежів і періодів нарахувань, підстави нарахувань і формули, за якою здійснено нарахування, підтверджуючих первинних документів.

Незважаючи на те, що позивачу було надано достатній строк для подання доказів, відповідні документи суду не надані, а наявні в матеріалах справи не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Так, додані до позовної заяви ксерокопії кредитного договору, заяви на видачу готівки, інших документів на виконання умов кредитного договору засвідчені не банком, як цього вимагає п. 1.1 договору факторингу, а представником фактора без зазначення прізвища, з прикладанням печатки ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» «для документів».

Надана позивачем довідка - розрахунок заборгованості за кредитним договором №0101/0207//88-014 від 22.07.2007 року (а.с. 18) є одностороннім документом і відповідними доказами не підтверджений. В розрахунку зазначені загальні суми заборгованості по основній сумі кредиту, процентах і нарахованій пені без вказівки періодів за які вони виникли, підстави і формули нарахування, посилання на первинні документи.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження дійсності переданого права вимоги за кредитним договором №0101/0207/88-014 від 22.02.2007 року, укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_2 У зв'язку з відсутністю оригіналів або належним чином засвідчених банком копій первинних бухгалтерських документів про видачу кредиту та його часткове погашення позивачем не доведений факт отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів відповідно до умов договору і виникнення заборгованості за ним. Матеріали справи не містять також належного розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором із зазначенням яким чином та за який період пораховані кожна із складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості (в тому числі пеня) станом на момент подання позовної заяви, з урахуванням валюти кредитного зобов'язання та курсу валюти до гривні, встановленого Національним банком України на відповідну дату.

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову лише з мотивів відсутності доказів передання права вимоги в той час, коли позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено власне наявність невиконаних зобов'язань боржника перед первісним кредитором.

Порушен ня або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення апеляційним судом про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.