Ухвала суду № 53770029, 24.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Апаллонова Ю.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 336/9958/14-ц

24 листопада 2015 року Справа № 22ц/778/6218/15

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.10.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"(далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що за кредитним договором 25.11.2013 року відповідач отримав в Банку 5000 грн. з можливістю зміни розміру кредитного ліміту зі сплатою 30% річних. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконував. У зв'язку з цим станом на 18.11.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 69276 грн. 11 коп., із яких: 55 547 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом, 9953 грн. 17 коп. - несплачені проценти, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3275 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова). Тому Банк просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.10.2015 року заявлені вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач прохав скасувати ухвалене рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з розгляду цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що за кредитним договором 25.11.2013 року відповідач отримав в Банку 5000 грн. з можливістю зміни розміру кредитного ліміту зі сплатою 30% річних (а.с.7,8,10).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Позичальник не сумлінно виконував прийняті зобов'язання й на 18.11.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 69276 грн. 11 коп., із яких: 55 547 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом, 9953 грн. 17 коп. - несплачені проценти, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3275 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.5,105-114).

Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний мав би сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Свою позицію у апеляційній скарзі відповідач обстоює тим, що він виконав свої зобов'язання за спірним договором, а саме, в період з 25.11.2013 року по 18.11.2014 року сплатив на погашення заборгованості 27 827 грн. 53 коп., й, окрім того, розрахунок боргу за заявленими вимогами не підтверджений документально, нарахування штрафних санкцій суперечить ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", а інформація про умови кредитування йому не була надана.

Розрахунок кредитного боргу виконаний банківською установою з наведенням окремих елементів заборгованості і із якого слідує, що за період з 25.11.2013 року по 20.05.2015 року позичальник мав несплачені суми за кредитними зобов'язаннями у розмірі 116 531 грн. 25 коп..

У розрахунку деталізовано, що грошові кошти у сумі 27 827 грн. 53 коп. про які згадує відповідач зараховані, а залишок боргу на той час становив 88 683 грн. 45 коп. (а.с.107).

В такому разі, доводи скарги боржника з приводу виконання зобов'язання за кредитним договором, шляхом сплати 27 827 грн. 53 коп. не є прийнятними.

Укладаючи кредитний договір відповідач надав згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитний договір, засвідчивши її своїм підписом.

Відповідно до п.2.1.12.3, п.2.1.1.2.4 Умов надання банківських послуг Банк мав право на зміну кредитного ліміту (збільшення), а позичальник зобов'язаний прийняти визначений (змінений) розмір кредиту (а.с.26-б).

У п.2.1.1.5.5 та п.2.1.1.5.6 є застереження про те, що між сторонами була укладена угода про Овердраф (а.с.76-б).

Таким чином, сторони у письмовій формі домовились, в тому числі, про можливість збільшення розміру кредитного ліміту на умовах овердрафу.

За Овердрафом надійному клієнту надається суму що перевищує його залишок на поточному рахунку в банку.

При овердрафу на погашення заборгованості направляються всі суми, які зараховуються на поточний рахунок клієнта.

На умовах овердрафу Банк не тільки надає клієнту картку але й кредитну суму, якою можна користуватись при недостатності чи відсутності на поточному рахунку клієнта-позичальника грошових коштів.

Судом встановлено, що в період спірних правовідносин позивач був працівником банку позивача, у зв'язку з чим користувався привілейованим користувачем карти "Gold" (129-134,161, 162,63).

При дослідженні розрахунку заборгованості та даних про поточні рахунки позичальника встановлено, що відповідач неодноразово, протягом 2014-2015 року користувався коштами, які отримані на умовах овердрафу (а.с.110).

У наданих Банком додаткових бухгалтерських документів відображені суми та рахунки на які перераховувались кошти позичальника, що разом узгоджується з сумами розрахунку заборгованості.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Як підсумок, дії позивача щодо зміни розміру кредитної лінії не суперечать умовам укладеного договору.

Обов'язки Банку та інформація за договором щодо видачі кредитних коштів визначені на початку договору, зокрема, в інформаційній частині договору зазначені, місце знаходження фінансової установи, предмет договору, порядок повернення кредитних коштів та інші умови договору зафіксовані і у самому тексті договору та умовах доданих до нього, й цей факт позивач засвідчив особистим підписом (а.с.27).

Наведене ілюструє, на безпідставність заяв відповідача про невідповідність умов договору закону та вимогам ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

У ст.11 п.4 Закону йдеться, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії але лише тоді коли вони не були зазначені у договорі.

Отже, законом передбачено право позичальника, у разі нарахування комісії за користування кредитними коштами, не сплачувати їх, якщо про інше не було домовленості.

Але ж знову суд нагадує, що за нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України ). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

При укладенні договору сторони дійшли згоди про виплату штрафів, відсотків (п.2.1.1.7.6 Договору)(а.с.8,29).

З огляду на викладене застереження позивача у цій частині не є прийнятними.

Як ці питання, так і решту обставин справи, яким обґрунтовується позов, суд першої інстанції прийняв до уваги. Підстав передбачених законом для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.10.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: