Ухвала суду № 53769588, 18.02.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/3600/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Кравець Д.І.

Доповідач Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Шиманського В.Й., Семенюк Т.А.

при секретарі - Круглику В.В.

розглянула у закритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року у справі за заявою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: Приватне підприємство «Мак-Транс», Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної особи,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року представник Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернувся до суду із заявою, в якій просив зобов'язати ПАТ «Фідобанк» розкрити банківську таємницю відносно ПП «Мак-Транс» шляхом надання: роздруківки реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по рахункам № 260010102326673, № 26044000232673 за період з 06 червня 2013 року по дату закриття - 04 червня 2014 року, по рахунку № 26000000232673 - за період з 07 травня 2013 року по дату закриття - 04 червня 2014 року із вказівкою призначення платежу, дати, коду та контрагентів; копій документів щодо відкриття вищезазначеного рахунка, видачі в касі банку готівкових коштів (копій видаткових касових ордерів та копій корінців чекових книжок) за таким рахунком.

У мотивування вимог посилався на те, що працівниками Новомосковської ОДПІ з метою проведення перевірки, вручення наказу та ознайомлення з направленнями на перевірку ПП «Мак-Транс» було здійснено виїзд за податковою адресою підприємства: 51220, Дніпропетровська обл., Новомосковський р- н, м. Перещепине, вул. Калініна, буд.8, кв. 6, проте, за результатами даного виходу встановлено відсутність ПП «Мак-Транс» або його законних (уповноважених) представників за вищевказаною податковою адресою, що унеможливило заявника провести перевірку господарської діяльності підприємства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року - у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник заявника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення заяви, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що інтереси держави, в даному випадку, полягають у виконанні законодавчо покладених на органи доходів і зборів обов'язків щодо проведення перевірки та вжиття заходів по унеможливленню застосування суб'єктами господарювання схем ухилення від оподаткування, а також мінімізації податкових зобов'язань. З метою вжиття заходів по недопущенню бюджетного відшкодування сум ПДВ фіктивним фірмам та тим суб'єктам господарювання, які імітують діяльність з метою отримання його відшкодування, та руйнуванню схем ухилення від оподаткування Новомосковській ОДПІ необхідно отримати інформацію, що містить банківську таємницю стосовно ПП «Мак-Транс».

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що посилання на неможливість проведення позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою не є безумовною підставою для розкриття інформації, що містить банківську таємницю, а обставини стосовно відсутності ПП «Мак-Транс» за податковою адресою не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Умовами ч. 1 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України у заяві про розкриття банківської таємниці має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставин, за яких вимагається розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо особи, зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено, обсяги інформації, яка місить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Зі змісту ст.1076 ЦК України вбачається, що відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їх представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.

Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України» та п.20.1.3, ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки, у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п.73.4. ст.73 ПК України інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

Згідно пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке ,з урахуванням вимог Кодексу, оформлюється наказом: для проведення документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки платника податків виписується направлення на перевірку.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 30.09.2011 року «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб» передбачено, що відсутність у справі рішення (наказу) керівника відповідного органу державної податкової служби про проведення документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної перевірки платника податку не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви (за винятком випадків, коли за обставинами справи це є необхідним і є підставою заяви), оскільки ці документи, як докази у справі, оцінюються судом за правилами статті 212 ЦПК поряд з іншими наданими суду доказами.

Разом із тим, установлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру. Розкриття банківської таємниці як правомірна правова дія може відбуватися, але виключно на підставах та в порядку, передбачених законом.

З матеріалів справи убачається, що 07 липня 2014 року начальником Новомосковської ОДПІ ЧубГ.В. було видано наказ № 397 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Мак-Транс»» з метою здійснення контролю за дотриманням останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 липня 2011 року по 18 липня 2014 року на підставі п.п. 78.1.7, п. 78.1 ст. 78 ПК України (а.с. 5).

Так, положеннями п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року (а.с. 34-39), дійсно Приватне підприємство «Мак-Транс» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців, тобто, до 08 грудня 2014 року. На виконання вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України ліквідатор боржника (ПП «Мак-Транс») помістив в друкованому засобі масової інформації, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, а саме, в Бюлетні державної реєстрації № 277 (7) від 13 березня 2014 року, оголошення про припинення ПП «Мак-транс», м. Перещепине,Новомосковський р-н, Дніпропетровської обл., вул. Калініна, 8, кв. 6 (код ЄДРПУ 38106901), шляхом ліквідації.

Разом з тим, положеннями п.п. 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року за № 1588, серед іншого, передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, перевірка призначається та розпочинається протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Таким чином, вірним є висновок суду про те, що період, в який заявник мав право здійснити проведення документальної позапланової перевірки ПП «Мак-Транс», у зв'язку з ліквідацією останнього, є період з 13 по 23 березня 2014 року.

Тобто, в порушення Порядку, наказ № 397 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Мак-Транс»» з метою здійснення контролю за дотриманням останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства України було видано керівником заявника лише 07 липня 2014 року.

У п/п 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України зазначено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» роз'яснено, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Проте, окрім акту від 18 липня 2014 року за № 315/221/38106901 про неможливість проведення перевірки, через відсутність за податковою адресою ПП «Мак-Транс» або його законних (уповноважених) представників (а.с. 9), заявником не надано жодного доказу щодо здійснення розшуку місцезнаходження підприємства ПП «Мак-Транс», як це визначено у п.п. 3.2, 4.10 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України від 17 травня 2010 року № 336, згідно яких у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції, який не пізніше 10 календарних днів з часу отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу та про результати здійснених заходів.

Крім того, представник ПП «Мак-Транс» отримав судову повістку за адресою місцезнаходження ПП, що підтверджується зворотним повідомленням (а.с. 23).

Відповідно до частини 2 ст.290 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви, оскільки заява не ґрунтується на вимогах законодавства.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді