Ухвала суду № 53768491, 24.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Корчевного Г.В., Слободянюк С.В.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року позивач звернувся із зазначеним позовом, уточнивши який зазначив, що проживає за адресою АДРЕСА_1, відповідач є власником розташованого поруч будинку АДРЕСА_1. На території подвір'я будинку відповідача в порушення будівельних норм і правил зведено паркан з бетонних блоків, який перешкоджає проїзду аварійних служб до будинку позивача, та вигрібну яму, стоками якої затоплюється і руйнується належний позивачу будинок, останнє затоплення відбулось 15 січня 2015 року.

Посилаючись на те, що такими діями відповідача позивачу завдано матеріальної і моральної шкоди, просив:

- зобов'язати відповідача демонтувати існуючи вигрібні ями і залити їх бетоном, із влаштуванням таких ям з іншого боку помешкання відповідно до будівельних норм і правил;

- зобов'язати відповідача демонтувати побудований з порушенням будівельних норм паркан з бетонних блоків по провулку Овражному відновивши ширину провулку до 3.5 метрів;

- зобов'язати відповідача відшкодувати матеріальну шкоду завдану підтопленням будинку в розмірі 50 000 грн., з яких 20 528.08 грн. вартість матеріалів та 30 000 грн. вартість робіт та 5 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.(а.с. 1-3, 16-19)

Відповідач проти позову заперечував.(а.с.58-65)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди. (а.с.166-169)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів якими позивач обґрунтував заявлені вимоги та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. (а.с. 174-175)

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_2, його представник ОСОБА_5 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно ч.1 ст. 1166ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За роз'ясненнями, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1, власником цього будинку є ОСОБА_6.(а.с. 49)

Співвласниками розташованого поруч будинку АДРЕСА_1 є: 1/5 частини - ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 24.04.1957 року, 1/2 частини - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.1975 року, 3/20 частини - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.02.1996 року, 3/20 частини - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 08.02.1996 року.(а.с. 55, 66-69)

Об'єктивних доказів заподіяння шкоди ОСОБА_1 від дій або бездіяльності ОСОБА_2, або можливості покладення на останнього обов'язку провадити перебудову вигрібних ям та паркану з бетонних блоків за адресою будинку АДРЕСА_1 до суду не надано і судом таких не встановлено. Клопотань про призначення судової будівельної, землевпорядної експертизи для встановлення відповідності розміщення вигрібної ями та паркану, або судової товарознавчої експертизи з метою об'єктивного визначення розміру заподіяної позивачу шкоди сторонами не заявлено, з власної ініціативи суд не вправі призначати таку експертизу.

Власники будинку АДРЕСА_1 у якості відповідачів по справі не залучені, а ЦПК України не передбачає можливості залучення відповідачів на стадії апеляційного розгляду.

За таких обставин та з огляду на положення ст.ст. 319, 321, 322, 1166 ЦК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2

Посилання апелянта, на те, що у 2012 році відносно ОСОБА_2 розглядались матеріали адміністративної справи за проведення земляних та будівельних робіт без дозвільної документації колегія суддів відхилила як неспроможні, оскільки постановою № 3305 від 02 липня 2012 року провадження відносно відповідача було закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.(а.с. 71-72)

Враховуючи викладене, колегія суддів погодилась із висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, з огляду на положення ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для скасування рішення районного суду, а тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Г.В.Корчевний

С.В.Слободянюк

Справа № 22-ц/796/15071/2015

Унікальний номер 760/8190/15-ц

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_11

Доповідач Левенець Б.Б.