Ухвала суду № 53768465, 17.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/14798/2015 Головуючий в 1 інстанції - Українець В.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус КМНО Кащук Володимир Олександрович, Реєстраційна служба ГУЮ в м. Києві, ОСОБА_6, Приватний нотаріус КМНО Манойло Наталія Григорівна про витребування майна, зобов'язання вчинити дії, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

23 грудня 2014 року ОСОБА_8 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_6 про витребування майна, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивував тим, що 23 липня 2008 року він та його мати ОСОБА_9 приватизували квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати та відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину зазначеної квартири. Він як спадкоємець першої черги вступив у спадщину, оскільки проживав разом з ОСОБА_10, тобто є особою, яка має майнові права на вказану квартиру.

26 липня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу цієї квартири, який нібито був підписаний ним від свого імені та від імені матері.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року цей договір визнаний недійсним, оскільки підписи на договорі були здійснені не ним, а довіреність, яка нібито була підписана ОСОБА_10 12 липня 2011 року була підписана іншою особою, оскільки ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Таким чином, квартира вибула з його володіння поза його волею. Він дізнався, що набувач квартири-ОСОБА_11. 10 вересня 2012 року уклав договір купівлі-продажу квартири. Покупцем квартири став ОСОБА_6

Оскільки ОСОБА_11 не мав права власності на спірну квартиру, то він не мав права її продавати будь-кому, а тому ОСОБА_6 не набув права власності на спірну квартиру. Будь-які укладені договори між ОСОБА_11 та іншими особами є нікчемними, оскільки вони порушують публічний порядок. Він має законне право вимагати від будь-яких осіб, які володіють спірною квартирою повернути йому дану квартиру (т. 1, а.с. 2-7).

04 квітня 2015 року представник позивача подав до суду заяву про зміну підстави позову, посилаючись на те, що 22 квітня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 Ці обставини не були відомі ОСОБА_8 на момент подання позовної заяви (т. 1,'а.с. 123-125).

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року за заявою сторони позивача в справі проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_6 на належних відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року до участі в справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Манойло Н.Г.

У новій позовній заяві позивач, крім наведених у первинній заяві обставин, також посилається на те, що 22 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Покупцем квартири стала ОСОБА_2 Відповідно до умов договору квартира набувалась під час шлюбу, тому перейшла у спільну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_6 не набув права власності на спірну квартиру, тому не мав права її продавати, відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули права власності на квартиру. Він має законне право вимагати від будь-яких осіб, які володіють спірною квартирою повернути йому дану квартиру (т. 1, а.с. 130-137).

Просив суд ухвалити рішення, яким:

витребувати від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати йому квартиру АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_2 передати йому ключі від квартири АДРЕСА_1;

зобов'язати ОСОБА_3 передати йому ключі від квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1827 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1827 грн. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням відповідачі ОСОБА_3 , через представника подали апеляційну скаргу, в якій просили про скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Скарга містить доводи про порушення норм процесуального права та не вірне застосування ст. 1224 ЦК України, відповідно до якої позивач не має права на спадкування після смерті особи, яку він умисно позбавив життя.

Також скарга містить доводи з приводу того, що за ст. 388 ЦК України майно може витребувати лише власник, а позивач не набув права власності на Ѕ частину квартири, яка належала його матері.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідачів доводи скарг підтримали.

Представник позивача доводи скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтова0ність рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини.

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 23 липня 2008 року (т. 1, а.с. 13).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т. 2, а.с. 58).

ОСОБА_4 є її сином та на день її смерті був зареєстрований і мешкав з матір'ю за однією адресою - АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 221, т. 2, а.с. 59).

26 липня 2011 року між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_10 (на підставі довіреності) - продавці, з однієї сторони, та ОСОБА_11 - покупець, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 18-21).

10 вересня 2012 року між ОСОБА_11 - продавець, з однієї сторони, та ОСОБА_6 - покупець, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 22-23).

22 квітня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 126-128).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4, який діяв за себе та від імені ОСОБА_10, та ОСОБА_12 26 липня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінченко Н.Л. (т. 1, а.с. 24-27).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_4 на день смерті ОСОБА_10 був зареєстрований та мешкав разом з матір'ю, з заявою про відмову від спадщини він до нотаріальної контори не звертався, тому є таким, що прийняв спадщину після смерті матері.

Частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З заявою про надання документів для вирішення спадкових питань позивач звернувся до нотаріальної контори 24 грудня 2014 року (т. 2, а.с. 57).

Разом з тим, на цей час спірна квартира вже була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, тому позивач був позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати своє право власності.

У ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 330 ЦК України передбачено якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З наданих суду документів вбачається, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_8 як власника квартири не з його волі іншим шляхом.

Такі обставини встановлені рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року. Зазначено, що під час укладання договору від 26 липня 2011 року (первинний договір купівлі-продажу квартири) ОСОБА_4 утримувався під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 та не міг бути присутнім під час підписання договору купівлі-продажу квартири.

Крім того, з висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в м. Києві від 21 січня 2013 року вбачалось, що підписи від імені ОСОБА_8 в договорі купівлі-продажу квартири виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Рукописні записи від імені ОСОБА_8 в договорі купівлі-продажу квартири виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Також з довіреності від 12 липня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЗубковоюО.Л., зареєстрованої в реєстрі за № 1143, слідувало, що ОСОБА_9, на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення уповноважила ОСОБА_8 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від форми власності чи підпорядкування, з питань пов'язаних з управлінням та розпорядженням належною її на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1. Разом з тим, згідно Актового запису про смерть № 13192 від 26 липня 2011 року, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т. 1, а.с. 25-26).

Виходячи з наявних у справі та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для витребування майна від відповідачів на користь позивача, відповідає цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не може спадкувати після смерті своєї матері,яку він умисно позбавив життя, колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Встановлено, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2015 року ОСОБА_4. визнано винуватим за ст. 121 ч. 2 КК України і призначено йому покарання відповідно до ст. 69 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі (т. 1, а.с. 241-246).

У цьому вироку зазначено, що суд вважав підсудного ОСОБА_4 винуватим у вчиненні умисних дій, які виразилися у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, і кваліфікував дії підсудного за ст. 121 ч. 2 КК України.

Умисел ОСОБА_4 у момент конфлікту був направлений на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, а також про його вину у формі необережності щодо наслідків у вигляді смерті потерпілої. Суд також враховував, що дії підсудного були обумовлені поведінкою потерпілої відносно нього, характером відносин, який склався між підсудним та потерпілою протягом тривалого часу, що він протягом багатьох років піклувався про підсудну, яка була важко психічно хворою, лікував її та намагався влаштувати її до спеціального закладу догляду, та в зв'язку з цим перебував у відповідному складному психологічному стані, а тому вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (т. 1, а.с. 245).

У такому випадку позивач не втратив права на спадкування після смерті своєї матері, оскільки в його діях не було умислу на позбавлення життя.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув ще права власності на Ѕ частину квартири після смерті матері, а тому не має права її витребовувати, колегія суддів не приймає, оскільки речове право на вказане майно у позивача виникло з моменту відкриття спадщини, яку він прийняв в установленому законом порядку, а тому він також має право на витребування цього майна. Та обставина, що у позивача відсутнє свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину квартири на правильність висновків не впливає. Крім того судом встановлено, що він не може отримати вказане свідоцтво, оскільки право власності на всю квартиру протиправно перейшло до інших осіб, що встановлено судом.

Інших доводів апеляційна скарга не містять.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: