Постанова № 53768253, 19.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа № 914/3549/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу ПАТ ОСОБА_2 Аваль, за № 142-2-3-00/4-4718 від 29.10.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.15

у справі № 914/3549/14

за позовом: ПАТ ОСОБА_2 Аваль, м. Київ, в особі Львівської обласної дирекції ПАТ ОСОБА_2 Аваль, м.Львів

до відповідача: ТзОВ ТКС ОСОБА_3, м. Трускавець

про зміну умов договору про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) № 14/04-107 від 14 квітня 2005 року

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 представник;

від відповідача:ОСОБА_5І представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3549/14 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.15 до складу судової колегії внесено зміни замість суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л. введено суддів Мирутенко О.Л. та Орищин Г.В.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.15 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 19.11.15.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.15 у справі №914/3549/14 (суддя Щигельська О.І.) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) № 14/04-107 від 14 квітня 2005 року є за своєю природою договором про спільну діяльність. Водночас, судом зазначено, що така спільна діяльність здійснюється без поєднання вкладів учасників, а відтак норми, щодо права на інформацію (ст.1136 ЦК України), не поширюються на правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено істотності порушення відповідачем умов договору, а відтак і підставності позову про внесення змін до договору, а отже у його задоволенні відмовив.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.15 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом першоїі інстанції встановлено нерівність стрін спірного договору в питанні порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, разом з цим, як зазначає апелянт, не усунув вказану нерівність шляхом внесення змін до спірного договору, в редакції, що запропонована позивачем.

Також, скаржник зазначає, що відповідачем безпідставно проводиться нарахування та включення до рахунків послуг, які не споживаються банком, та не мають жодного відношення до проведення ним своєї діяльності. При цьому, апелянт вказує, що позивач при укладенні договору , ОСОБА_2 не розраховував та не очікував на те, що відповідач з підписанням спірного договору буде здійснювати нарахування та включення до рахунків плати за вказані послуги.

Разом з цим, на думку скаржника, місцевий господарський суд, дішов висновку про відсутність в діях відповідача істотних порушень умов договору та надав право відповідачу і надалі виставляти рахунки на оплату послуг, що не надаються банку.

Зважаючи на все вищенаведене, скаржник просить рішення місцевого господарського суду скасувати, як таке, що прийняте з неповним зясуванням всіх обставин справи.

19 листопада 2015 року від відповідча надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а відтак просит залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Обєднанням підприємств Асоціація Трускавець-курортсервіс (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю ТКС ОСОБА_3; власник за договором) та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль (правонаступником якого є ПАТ ОСОБА_2 Аваль; співвласник за договором) укладено договір про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) №14/04-107 від 14.04.2005р.

Відповідно до умов укладеного договору, власник зобовязався забезпечити умови та надавати всі необхідні в межах цього договору послуги для забезпечення співвласнику своєї діяльності у торговому комплексі, а співвласник своєчасно відшкодовувати вартість наданих послуг власником, а саме повязані з: використанням електроенергії для зовнішнього освітлення, внутрішнього освітлення вентиляційних установок, холодильних установок, піднімального обладнання та іншого обладнання, а також витрати електроенергії, повязані з експлуатацією всіх інженерних мереж; використанням теплової енергії (централізоване теплопостачання, гаряче водопостачання); прибиранням комплексу, прилеглої території, миття фасадів; утриманням прилеглої території; використанням електроенергії на власні потреби; використанням води для загальних потреб та для власного споживання; експлуатацією обладнання (вентустановки, ескалатори, ліфти, холодильні машини, системи пожежотушіння, сигналізації, кабельні мережі та інше); витрати повязані з технічним забезпеченням передачі електроенергії, наданням з водопроводу води гарячої та холодної та приймання стічних вод до каналізації та надання теплової енергії; охорони комплексу; відшкодуванням орендної плати за землю; відшкодуванням витрат на забезпечення функціонування автостоянок; відшкодуванням інших обовязкових платежів, повязаних з спільною експлуатацією майна (п.1.1).

Згідно з п.1.3 договору, власник забезпечує надання послуг, необхідних для забезпечення співвласнику своєї діяльності в межах цього договору з моменту підписання цього договору, який укладається між співвласником та власником.

Відповідно до п.4.1. договору, співвласник зобовязується здійснювати оплату за надані власником послуги за розрахунковий період, що складає 1 календарний місяць згідно виставленого власником комплексного рахунку незалежно від режиму роботи співвласника.

Співвласник має право на отримання від власника розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, передбачених цим договором (п.5.2). Порядок розрахунків за надані послуги сторонами узгоджено в розділі 6 договору.

ПАТ ОСОБА_2 Аваль зазначає, що ним належним чином виконувались умови договору, зокрема, проводилась своєчасна оплата за надані послуги, а саме: теплопостачання, електроенергію загального споживання, електроенергію власного споживання, воду та стоки та воду власного споживання, вивіз сміття, відшкодування земельного податку, оскільки такі послуги споживаються ПАТ ОСОБА_2 Аваль в процесі здійснення своєї діяльності.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю ТКС ОСОБА_3, на думку ПАТ ОСОБА_2 Аваль, безпідставно проводиться нарахування та включення до рахунків послуг, які не споживаються ПАТ ОСОБА_2 Аваль як співвласником, та не мають відношення до проведення ним своєї діяльності, зокрема страхування, рекламні послуги, витрати по обслуговуванню ТЦ, експлуатація основних засобів.

Відтак, ПАТ ОСОБА_2 Аваль неодноразово зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю ТКС ОСОБА_3 із листами про надання розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отриманні послуги в порядку, визначеному договором, а також із проханням розробки та погодження між сторонами порядку визначення розміру плати за послуги, оскільки не погоджується з нарахуванням йому плати за послуги, які йому не надаються та відповідно ним не споживаються.

ОСОБА_1 обставина, як зазначено ПАТ ОСОБА_2 Аваль, підтверджується копією листа № Р6-01-10-0-0-1586 від 08.05.2014р., в якому пропонується організувати зустріч повноважних представників для визначення порядку розрахунків між сторонами, шляхом погодження додатку 1 до договору (комплексний рахунок) та визначення питомої ваги займаної площі банку відповідно до інших займаних площ у торговому комплексі.

Яу додаток до листа зазначено підписаний та скріплений печаткою ПАТ ОСОБА_2 Аваль примірник додаткового договору №1 до договору від 14.04.2005р. У вказаному листі ПАТ ОСОБА_2 Аваль просить повідомити про результат розгляду пропозиції в терміни, встановлені чинним законодавством та зазначає, що у випадку відмови від підписання запропонованого додаткового договору та від організації зустрічі повноважних представників для вирішення спірних питань, буде вирішуватись питання про розірвання договору у судовому порядку.

На підтвердження надіслання вказаного листа Товариству з обмеженою відповідальністю ТКС ОСОБА_3 та його отримання, ПАТ ОСОБА_2 Аваль долучено до матеріалів справи копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7900040138044, з якого вбачається, що 12.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТКС ОСОБА_3 отримано рекомендоване поштове відправлення, надіслане 06.06.2014р. При цьому, опис вкладення до цінного листа в матеріалах справи відсутній.

При цьому, ТОВ ТКС ОСОБА_3 заперечує отримання від ПАТ ОСОБА_2 Аваль належним чином оформленої та надісланої оферти (листа № Р6-01-10-0-0-1586 від 08.05.2014р. ), яка б містила нову редакцію істотних умов договору, що позбавило його можливості належним чином розглянути вказану претензію та надти на неї відповідь.

Відповідно до розділу 9 договору суперечки, які під час виконання цього договору можуть виникати між власником і співвласником, вирішуватимуться шляхом переговорів, що повинно підтверджуватися окремим протоколом. Претензії та зауваження співвласників повинні подаватись на розгляд власнику у письмовій формі. У випадку недосягнення згоди між власником та співвласником, що має бути засвідчено протоколом або у випадку його відсутності при умові проходження 10 календарних днів з дати виникнення умов, що стали їх причиною, всі суперечки повинні вирішуватись згідно чинного законодавства України.

У звязку з відсутністю відповіді на пропозицію та відповідно до умов укладеного договору, ПАТ ОСОБА_2 Аваль звернулося до суду з позовом до ТОВ ТКС ОСОБА_3 про зміну умов договору про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) за № 14/04-107 від 14.04.2005р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.14 у даній справі (суддя Кидисюк Р.А.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.15 (головуючий суддя Зварич О.В., судді Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.15 у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи судові рішення місцевого та апеляційного судів, ВГС України зазначено, що застосовуючи до спірних правовідносин правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд не звернув уваги на доводи позивача щодо майнових вимог відповідача до позивача без обґрунтування розрахунків та неодноразового припинення передачі електричної енергії у приміщення за адресою: місто Трускавець, вул. Суховоля 54-а, що перешкоджає господарській діяльності позивача.

Також, ВГС України зазначено, що відповідно до частини 2 статті 651 цього Кодексу підставами для зміни договору можуть бути інші випадки, встановлені умовами договору або законом. При цьому, у справах № 5015/1105/02 і № 914/3308/14 Господарського суду Львівської області, які набрали законної сили, за участю цих же сторін, установлено, що договір регулює правовідносини спільної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої і інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначено вище, за результатами нового розгляду справи місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позову.

Оцінивши матеріали справи, а також дотримання місцевим господарським судом вказівок наданих Вищим господарським судом України у постанові від 29.07.2015р. по справі №914/3549/14, щодо необхідності дослідження доказів, які мають значення для вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на наведене, місцевим господарським судом правильно зазначено, що уклавши договір про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) № 14/04-107 від 14.04.2005р., сторони погодили всі його істотні умови та самостійно визначили взаємні зобов'язання, зокрема щодо умов надання послуг в межах цього договору, порядок та строки їх оплати.

Відповідно до п.10.2 договору сторони погодили, що зміни та доповнення до даного договору вносяться за згодою двох сторін та оформляються додатком до договору у письмовій формі.

Статтею 188 ГК України, визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарськи судом, сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди №1 до договору від 14.04.2005р. в редакції, запропонованій ПАТ ОСОБА_2 Аваль.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова ВСУ від 18.09.13 у справі №6-75цс13).

З матеріалів справи вбачається, що позивач (ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») обґрунтовує істостність порушення відповідачем (ТОВ «Молл Маркет») договору про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) № 14/04-107 від 14.04.2005р., зокрема тим, що суми, зазначені у виставлених відповідачем рахунках за послуги, наводились без відповідних розрахунків.

Зважаючи на нанаведене, позивач стверджує, що при укладенні договору він не розраховував та не очікував, що відповідачем буде здійснюватись нарахування та включення до рахунків плати за послуги на власний розсуд без документального обґрунтування, не додаючи жодних розрахунків.

Водночас, як зазначено відповідачем, до кожного комплексного рахунку надавався додаток із зазначенням переліку та вартості наданих послуг, згрупованих за функціональним призначенням, окремі розшифрування послуг, наданих Трускавецькій філії ПАТ ОСОБА_2 Аваль долучено до матеріалів справи.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивачем такі рахунки оплачувались частково, на розсуд позивача, про що, зокрема, зазначено й у листах, надісланих ним на адресу відповідача.

Водночас, до матеріалів справи долучено копії актів надання послуг, підписані представником позивача без застереження.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії рішень господарського суду від 26.09.2013р. по справі №5015/1105/12 та від 15.01.2015р. у справі №914/3308/14, якими частково задоволено позовні вимоги ТзОВ ТКС ОСОБА_3 про стягнення із ПАТ ОСОБА_2 Аваль заборгованості за послуги, надані за договором, місцевим господарським судом надано належну оцінку вказаним судовим актам.

Відтак, як вірно зазначено місцевим господарським судом виставлення комплексного рахунку до оплати не позбавляє позивача можливості в судовому порядку доводити факт ненадання відповідачем певних послуг, влючених в рахунок, у випадку звернення останнього до суду із позовом про стягнення відповідних сум, а також не сплачувати за надання тих послуг, які фактично ним не споживаються.

Зважаючи на умови договору, факт виставлення комплексного рахунку не може вважатись таким, що порушує права позивача за договором.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що договором не встановлено порядку надання власником розрахунків щодо порядку визначення розміру плати за отримані послуги, умов та режимів надання послуг, передбачених договором. Тобто, судом першої інстанції доцільно зазначено, що при укладенні договору сторонами закріплено право позивача на отримання такої інформації, але не визначено механізм його реалізації, не встановлено відповідного обовязку відповідача, а тому бездіяльність останнього не може вважатись істотним порушенням договору.

Також, з матеріалів справи, вбачається, що укладений між сторонами договір про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) №14/04-107 від 14.04.2005р. регулює правовідносини спільної діяльності, на вказану обставину міститься також посилання у постанові ВГС України від 29.07.15 у даній справі.

Зважаючи на наведене, місцевим господарським судом правомірно застосовано до даних правідносин норми закону, що регулюють відносини які виникли на підставі договору про спільну діяльність.

Відтак , суд апеляційної інстанції зазначає, що Відповідно до ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст.1131 ЦК України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або введення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлене законом про окремі види спільної діяльності.

Як зазначено вище, укладений між сторонами договір про спільну експлуатацію Торгового комплексу Власника та Співвласників (пайовиків) № 14/04-107 від 14 квітня 2005 року є за своєю природою договором про спільну діяльність із визначеною метою спільною експлуатацією приміщення торгового комплексу, що досягається шляхом надання послуг відповідачем та їх оплатою позивачем.

Разом з цим, така спільна діяльність здійснюється без поєднання вкладів учасників, а відтак норми, що закріпленні в §2 Просте товариство Глави 77 ЦК України, в тому числі й щодо права на інформацію (ст.1136 ЦК України), не поширюються на правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, про що зроблено вірний висновок місцевим господарським судом.

Посилання скаржника на те, що відповідачем неодноразово припинялась передача електричної енергії у приміщення за адресою: місто Трускавець, вул. Суховоля 54-а, що, в свою чергу, перешкоджає господарській діяльності позивача, судом апеляційної інстанції до ваги не беруться, оскільки в матеріалах справи відсутні, а скаржником не подані, належні та допустимі докази на підтвердження відімкнення електроенергії у приміщеннях позивача, що знаходяться у торговому комплексі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, стосовно того, що позивачем не доведено істотності порушення відповідачем умов договору, а відтак і підставності позову про внесення змін до договору, при цьому, обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не підтверджені належними та допустимими доказами у справі та не спростовують правомірної позиції суду першої інстанції щодо відмови у позові.

Відтак, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.15 у справі №914/3549/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.15 у справі №914/3549/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ ОСОБА_2 Аваль без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.11.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.