Постанова № 53768221, 18.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа № 914/4518/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддяБойко С. М.

суддівБонк Т.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Фіна Н.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 22.01.2015 року)

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року

у справі № 914/4518/14 (суддя Долінська О. З.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ.

до відповідача: Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго, м.Львів.

про: стягнення 3 537 316,84 грн. пені, 1 139114,47 грн. 3% річних та 5 319364,91 грн. збитків внаслідок інфляції.

ВСТАНОВИВ:

постановою Вищого господарського суду України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 914/4518/14 та рішення господарського суду Львівської області від 24.02.2015р. у справі № 914/4518/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому суд касаційної інстанції вказав, що при прийнятті рішення в справі суди попередніх інстанції не взяли до уваги, що внаслідок підписання між сторонами договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природній газ.

При новому розгляді винесено рішення господарським судом Львівської області від 31.08.2015 року в справі №914/4518/14, яке є предметом оскарження та яким позов задоволено частково. Стягнуто з Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 126 421,47 грн. пені, 164 853,00 грн. - інфляційних втрат, 23 493,36 грн. - 3% річних та 2 301,29 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Підставою стягнення є придбаний у січні-серпні 2014 року газ, за який оплата пройшла з порушенням строків його оплати, встановлених п. 4.1. Договору купівлі-продажу. Заборгованість за цей період не входить до складу заборгованості, яку сторони визначили як заборгованість з різниці у тарифах, що є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків. В решті суми стягнення судом відмовлено, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, куплений відповідно до договору поставки природного газу.

В апеляційній скарзі позивач просить рішенням господарського суду Львівської області було винесено рішення від 31.08.2015 року в справі №914/4518/14 скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 3 410 895, 01 грн., 3% річних у розмірі 1 115 621, 11 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 154 511, 91 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що висновок суду першої інстанції, про те що з моменту підписання договору про взаєморозрахунки сторони не мають претензій стосовно виконання договору від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 не грунтується на поданих документах та досліджених обставинах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому вказав, що судом першої інстанції винесено правильне рішення, з урахуванням практики Верховного суду України.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що 12.02.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" (покупець) укладено договір № 13/3370-ТЕ-21 про закупівлю природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору; газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 1.2 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 природний газ в обсязі до 54 654, 508 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість; до сплати за 1000 куб. м природного газу 1 091 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 1 309, 20 грн.; загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 59 628 068, 23 грн., крім того ПДВ 11 925 613, 64 грн., разом з ПДВ 71 553 681, 87 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору сторони домовились, що ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом; у разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обовязковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.1 договору термін поставки газу: з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що в разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору покупець зобовязується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє у частині поставки газу до 31.12.2013 р. включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на виконання умов вказаного договору поставило ЛКП "Залізничнетеплоенерго" за період з січня по грудень 2013 року природний газ в обсязі 47 728, 050 тис. куб. м на загальну суму 62485536,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

ЛКП "Залізничнетеплоенерго" оплатило поставлений природний газ в повному обсязі, однак в порушення умов договору періодично прострочувало оплату поставленого газу.

У звязку з порушенням Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" зобовязань за договором 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 щодо строків розрахунків за спожитий природний газ в січні грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення з відповідача на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмір 3 537 316, 84 грн., 3% річних в розмірі 1 139 114, 47 грн., збитків внаслідок інфляції в розмірі 5 319 364, 91 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги нормами ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами за договором купівлі-продажу від 12.02.2013 р. №13/3370-ТЕ-21 внаслідок прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ, що використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відносини, що виникають у звязку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на обєктах у сфері теплопостачання субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Основний борг за спожитий природний газ за період з січня по грудень 2013 р. відповідачем погашено в повному обсязі. При цьому частина заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 27172942,15 грн. за договором №13/3370-ТЕ-21 від 12.02.2013 р. виникла через невідповідність фактичних економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії діючим на той час тарифам на теплову енергію, а також не відшкодовані державою пільги, субсидії та компенсації.

Вказана сума боргу, яка виникла з неналежних від підприємства причин, була погашена на державному рівні, на підставі постанов Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р., №30 від 29.01.2014 р. та спільних протокольних рішень №1365 від 17.06.2014 р. на суму 802500,00 грн., яка сплачена платіжним дорученням №3 від 25.06.2014 р. №1574 від 17.07.2014 р. на суму 581600,00 грн., яка сплачена платіжним дорученням №4 від 21.07.2014 р., 21.08.2014 р., №1855 від 18.09.2014 р. на суму 674900,00 грн., яка сплачена платіжним дорученням №8 від22.09.2014 р. і договору про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №477/30 від 30.09.2014 р. на суму 24270829,62 грн., яка сплачена платіжним дорученням №11 від 13.10.2014 р.(докази сплати боргу, спільні протокольні рішення, договір №477/30 від 30.09.2014 р. наявні в матеріалах справи).

Решта вартості спожитого природного газу за договором №13/3370-ТЕ-21 від 12.02.2013 р. в сумі 35312593,96 грн. сплачено відповідачем (докази наявні в матеріалах справи).

Як встановлено судом, 30.09.2014 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради було укладено договір №477/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") № 477/30, предметом якого є організація проведення між сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Положеннями п. 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" перераховує на рахунок ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" кошти в сумі 24 270 829, 62 грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 4 045 138, 27 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 за 2013 рік.

Згідно з п.п. 2 п. 11 даного договору з метою виконання договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У п. 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про закупівлю природного газу від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21.

Отже, для застосування санкцій, передбачених п. 7.3 договору про закупівлю природного газу від 12.02.2013 № 13/3370-ТЕ-21 та наслідків порушення грошового зобовязання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за спожитий природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 16 якого сторони засвідчили, що після виконання даного договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012, від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15, а також у в постанові від 01.07.2015 року у справі № 3-322гс15).

Однак, матеріали справи свідчать, що дія договору про організацію взаєморозрахунків поширювалася не на весь борг відповідача.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, предметом спору у даній справі є стягнення пені у розмірі 3 537 316,84 грн., 1 139114,47 грн. 3% річних та 5 319364,91 грн. збитків внаслідок інфляції.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач оплачував придбаний у січні-серпні 2014 р. газ з порушенням строків його оплати, встановлених п. 4.1. Договору купівлі-продажу. Заборгованість за цей період не входить до складу заборгованості, яку сторони визначили як заборгованість з різниці у тарифах, що є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків.

Перевіривши розрахунки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 126 421,47 грн. пені, 164 853,00 грн. - інфляційних втрат та 23 493,36 грн. - 3% річних та підставними та такими, що підлягають до задоволення (а.с. 92-93), про що правильний висновок зробив суд першої інстанції.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - відмовити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року в справі №914/4518/14 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.11.2015 р.

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддяБонк Т. Б.

СуддяЯкімець Г. Г.