Постанова № 53768160, 24.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа№ 910/3709/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Герелес Л.В. ( довір. №1072 від 02.07.14);;

Від відповідача - Масловська О.А. ( довір. №300/0/22-15 від 21.04.15);

Галас П.В. ( довір. №717/0/22-14 від 08.12.2014р.);

Від третьої особи 1 - не з'явився;

Від третьої особи 2 - Дорожинська А.Д. (довір. №220/354/д від 18.05.15);

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України

на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015

у справі №910/3709/15-г (суддя Борисенко І.І.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія"

до Міністерства соціальної політики України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України

про стягнення 137123,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. у справі №910/3709/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства соціальної політики України на користь Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з 18.03.2014 р. по 31.12.2014 року, в сумі 128 649 (сто двадцять вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 81 коп. та судовий збір в розмірі 2 573 (дві тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відмовляючись компенсувати позивачу витрати, здійснені ним в 2014 році на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призивом під час мобілізації, відповідач наносить збитки позивачу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що фінансування за 2014 рік на виплату компенсації з Державного бюджету України підприємствам, установам, організаціям середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, шляхом перерозподілу видатків бюджету є повноваженнями Міністерства фінансів України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу та розгляд призначено на 10.11.2015р.

10.11.2015р. у зв'язку з неявкою в судове засідання третьої особи 1, розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.11.2015р.

24.11.2015р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явилась третя особа 1.

Враховуючи те, що третя особа 1 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності третьої особи 1.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 2, судова колегія встановила.

Судовою колегією встановлено, що підставою для звернення з позовними вимогами приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" до Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про стягнення 137123,54 грн. є те, що відповідач відмовляється компенсувати з бюджету виплати, що здійснені підприємством (позивачем) в 2014 році в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. На думку ж Мінсоцполітики виплати зазначеним працівникам повинні здійснюватись за рахунок роботодавців, статтю 119 КЗпП потрібно скасувати через обмеженість бюджетних ресурсів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" задоволено.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" працівникам, які проходять військову службу під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Статтею 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Дію зазначеної норми поширено на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 р. №303 "Про часткову мобілізацію", згідно із законом України від 20.05.2014 p. №1275-V11.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 389/2011, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України: розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки спір виник у зв'язку з бездіяльністю відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаною з виконанням останнім владних управлінських функцій, справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з пунктом 3 статті 103 ГПК апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

За змістом частини першої статті 99 названого Кодексу відповідні повноваження апеляційної інстанції безпосередньо випливають з повноважень суду першої інстанції стосовно припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) .

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. у справі № 910/3709/15-г підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.80 ч.1п.1, 101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015р. у справі №910/3709/15-г скасувати.

3. Провадження у справі №910/3709/15-г припинити.

4.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3709/15-г.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло