Постанова № 53768083, 23.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015 року Справа № 904/7930/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 20.11.2015 року).

при секретарі Ковзікові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №440 від 18.08.15, представник;

від відповідача представник у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року у справі № 904/7930/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС», м. Ізюм Харківської області

до Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості 49384,85 грн. за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року по справі № 904/7930/15 (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС» - задоволені.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС» 31421,60 грн. основного боргу, 4213,29 грн. пені, 12647,42 грн. інфляційні втрати, 1201,74 грн. 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Публічне акціонерне товариство «ДНІПРОВАЖМАШ», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду змінити, зменшивши розмір неустойки на 50% від розміру, заявленого позивачем.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги економічну ситуацію в країні, скрутне фінансове становище металургійних підприємств, та стягнув штрафні санкції, які є надмірно великі у порівнянні із сумою боргу.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для зміни рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 23 листопада 2015 року.

В судове засідання відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, не зявився, заяви про відкладення розгляду справи не надав, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними матеріалами, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, а неможливість розгляду справи без участі відповідача не доведена учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2012 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір №61-12/634 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобовязується в порядку і терміни, встановлені Договором, передати у власність покупця продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в Специфікаціях, а покупець зобовязується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у Договорі (п.1.1Договору)

За умовами п.3 Специфікації (а.с.14) покупець сплачує продукцію на протязі 10 календарних днів з моменту постачання.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач) із позовом про стягнення 31 421, 60 грн. основного боргу, 4 213, 29 грн. пені, 12 647, 42 грн. інфляційних, 1 201, 74 грн. 3% річних, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС» посилався на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №61-12/634 в частині оплати за поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 41 421,60 грн., проте, відповідач, у порушення умов договору, взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару виконав частково на суму 10000,00 грн., у звязку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 31 421,60 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача разом з грошовими коштами відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України: 3% річних та інфляційні втрати, а також пеня, передбачена умовами договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 41 421,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи двосторонньою видатковою накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с.17, 19).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 Специфікації (а.с.14) визначено, що покупець сплачує продукцію на протязі 10 календарних днів з моменту постачання.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, у порушення умов договору та норм діючого законодавства, відповідач частково сплатив за поставлений товар суму 10000,00 грн., тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 31 421,60 грн., що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п.7.3 Договору за несвоєчасну оплату продукції, що поставлена, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобовязання, господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача пеню за період з 06.08.14р. по 06.02.15р. у розмірі 4 213, 29 грн., інфляційні за період з вересня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 12 647, 42 грн. та 3% річних за період з 12.07.14р. по 12.10.15р. у розмірі 1 201, 74 грн.

При цьому, доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції економічної кризи, є безпідставним, оскільки позивач також є субєктом господарської діяльності, на якого впливає економічна ситуація в країні.

Крім того, доводи апелянта про те, що штрафні санкції надмірно великі є безпідставними з огляду на те, що сума основного боргу 31 421,60 грн., а розмір пені 4 213,29 грн., що на думку суду є співмірним.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОВАЖМАШ», м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2015 року у справі № 904/7930/15 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 листопада 2015 року.

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяМ.О.Дармін

Суддя О.В.Чус