Постанова № 53768035, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 Справа № 904/6708/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 13.05.2014 № 14-127 ;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 1689 від 22.04.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 по справі № 904/6708/15 (суддя Воронько В.Д.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськ

про стягнення 28658,03 грн., -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 21576,96 грн. пені, 4366,44 грн. 3 % річних, 304,05 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу та 1673,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване виконанням відповідачем свого обовязку щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ з простроченням строків передбачених умовами договору, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 100 % визнано господарським судом необґрунтованим, оскільки останнім не наведено тих виключних обставин, які б давали суду можливість задовольнити це клопотання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, або врахувати клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що позивачем в супереч ст. 33 ГПК України не надано суду доказів, які б свідчили про настання обставин, які зумовлюють сплату пені, втрати від інфляції та 3 % річних.

Також, апелянт посилається на відхилення місцевим господарським судом клопотання про зменшення штрафних санкцій без урахування того факту, що в інших судових справах між позивачем та відповідачем суди знаходили достатніми підстави для зменшення штрафних санкцій, що було підтримано апеляційною та касаційною інстанціями.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2015.

19.11.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2012 між позивачем ОСОБА_3 акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавцем) та відповідачем ОСОБА_4 КЕЧ району (покупцем), правонаступником якого є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровськ, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2272-БО-3 (далі - договір), згідно якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «ОСОБА_3 акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а також іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2970,0 тис. куб. м. згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 гр., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 гривень.

Згідно п. 5.5. загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 11537796,60 грн., крім того ПДВ 2307559,32 грн., разом з ПДВ 13845355,92 грн.

14.02.2013 додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 29.12.2012 № 13/2272-БО-3 п. 2.1. статті 2 договору, викладено у наступній редакції: Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 21.12.2013 газ обсягом до 1956,14 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.), згідно графіку.

Крім того, додатковою угодою № 1 викладено п. 5.5. ст. 5 «Ціна газу» у наступній редакції:

« 5.5. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 7599180,07 грн., крім того ПДВ 1519836,01 грн., разом з ПДВ 9119016,08 грн.».

26.08.2013 Додатковою угодою № 2 до договору з 01 липня 2013 року ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 гр., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 гривень.

Згідно п. 5.5. в редакції додаткової угоди № 2 від 26.08.2013 загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

Додатковою угодою від 29.11.2013 № 3 до договору, сторони погодили, що договір № 13/2272-БО-3 від 29.12.2012 є таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 01.10.2013.

На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня квітня 2013, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1246,345 тис. куб. м на загальну суму 5810131,34 грн., що, підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2013 за січень 2013 року на суму 2235721,97 грн., від 28.02.2013 за лютий 2013 року на суму 1948987,91 грн., від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 133472,93 грн., від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 290696,63 грн. (а. с. 74-77).

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався, але з простроченням строків, передбачених умовами договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обовязку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобовязання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору, передбачено, що строк, протягом якого сторони можуть звернутись до суду за захистом своїх прав, у тому числі з позовом про стягнення боргу та пені протягом 5 років.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі умов договору та приписів ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого газу за зобовязаннями січня-квітня 2013 року у сумі 23567,48 грн., 3% річних у сумі 4786,50 грн. та інфляційні нарахування у сумі 304,05 грн.

Інфляційні нарахування здійснені за зобовязаннями березня 2013 року за період прострочки з квітня по червень 2013 року в сумі 219,33 грн., за зобовязаннями квітня 2013 за період з травня по червень 2013 року в сумі 84,72 грн. та є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про неправильний розрахунок позивачем пені та 3 % річних, оскільки позивачем до періоду прострочки включено день здійснення відповідачем оплати за отриманий газ, що суперечить п. 1.9. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Таким чином пеня та 3% річних за зобовязаннями січня 2013 року нараховується за період з 14 по 18.02.2013 та складають 3740,18 грн. пені та 748,03 грн. 3% річних; за зобов'язаннями лютого 2013 року період нарахуваннями з 14 по 19.03.2013, пеня складає 4345,58 грн., 3% річних 869,12 грн.; за зобов'язаннями березня 2013 року період нарахування з 14.04.2013 по 20.06.2013, розмір пені 6354,97 грн., 3% річних 1266,18 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013 року період нарахування з 14.05.2013 по 23.07.2013, розмір пені 7136,23 грн., 3% річних 1483,11 грн.

За викладених обставин, господарський суд правомірно дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 21576,96 грн. пені, 4366,44 грн. 3 % річних та 304,05 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, а в решті позову відмовив.

Доводи апелянта про те, що позивачем в супереч ст. 33 ГПК України не надано суду доказів, які б свідчили про настання обставин, які зумовлюють сплату пені, втрати від інфляції та 3 % річних, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем не подано доказів своєчасності оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Доводи апелянта про відхилення місцевим господарським судом клопотання про зменшення штрафних санкцій без урахування того факту, що в інших судових справах між позивачем та відповідачем суди знаходили достатніми підстави для зменшення штрафних санкцій, що було підтримано апеляційною та касаційною інстанціями, колегією суддів відхиляються, оскільки таким правом господарські суди наділені лише у виняткових випадках, з урахуванням інтересів обох сторін, їх майнового стану та ряду інших обставин, які впливають на можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, за приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд обєктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд відмовив у зменшенні розміру штрафних санкцій, оскільки не встановив наявності тих виняткових обставин, з якими законодавство повязує можливість зменшення розміру неустойки.

Той факт, що відповідач є бюджетною установою і його фінансування здійснюється в дуже обмеженому обсязі, не є на думку колегії суддів тією виключною обставиною для зменшення розміру пені до 00.00 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що зменшення розміру пені до 00.00 грн., є недопустимим, оскільки таке зменшення фактично свідчить про звільнення відповідача від сплати пені, що суперечить нормам чинного законодавства.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення у повній відповідності до норм діючого законодавства, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 по справі № 904/6708/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Справу № 904/6708/15 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови підписано 24.11.2015

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_5