Рішення № 53767814, 24.11.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 Справа № 917/2063/15

м. Полтава

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, вул.60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601

до Приватного підприємства "Діадема", вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, 39600

про стягнення 26087,85 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.03.2015 року № 10-75/3198;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 26 087,85 грн. за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №1146 від 01.12.2010 року з яких: 20 659,87 грн. основна заборгованість за теплову енергію, спожиту в період з лютого 2015 року по квітень 2015 року, 3013,27 грн. пеня за період з 14.03.2015 року по 14.07.2015 року, 2264,04 грн. інфляція за період з 14.03.2015 року по 14.07.2015 року, 150,67 грн. 3% річних за період з 14.03.2015 року по 14.07.2015 року.

Строк розгляду спору продовжено на 15 днів ухвалою суду від 05.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного договору, оскільки він, на думку позивача, у визначені договором строки, не проводив розрахунків з постачальником, що стало причиною звернення до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідач в засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, витребувані ухвалою від 05.11.2015 року документи не подав. В клопотанні від 23.11.2015 року відповідач просить суд розглядати справу за його відсутності в звязку з хворобою представника, а також провадження в частині стягнення основного боргу припинити, зменшити розмір пені на 99%, обмежити нарахування інфляції, річних та пені шестимісячним строком.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.12.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", в особі Кременчуцької філії (позивач, теплопостачальна організація) та Приватним підприємством "Діадема" (відповідач, споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 1146 (далі Договір), згідно якого теплопостачальна організація зобов'язалась надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. договору теплова енергія в гарячій воді постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 2 до цього договору та такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з положеннями п. 6.6. договору порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено в додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору.

У відповідності до п. 1 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток №4 до договору) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "акта про обсяги спожитої споживачем теплової енергії" (п. 2 додатку № 4 до Договору).

Згідно п. 5 додатку № 4 до договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (Додаток №4-2), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток №4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.

Згідно пояснень позивача (а.с. 28), нарахування відповідачу за спожиту теплову енергію проводилось наступним чином:

-в приміщенні за адресою вул. Гоголя б.3 згідно з п. 6.1.1 договору розрахунковим шляхом згідно максимального теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

-на вводі теплових мереж будинку за адресою: вул. Красіна, 101 встановлено прилад обліку, який враховує загальну кількість теплової енергії, спожитої в розрахунковому періоді мешканцями житлового будинку та іншими споживачами. Від загального обсягу теплової енергії віднімається споживання юридичних осіб з власними приладами обліку, решта розподіляється між споживачами пропорційно теплових навантажень приміщень.

-на вводі теплових мереж будинку за адресою: вул. 50 років Жовтня, 74 встановлено прилад обліку, який враховує загальну кількість теплової енергії, спожитої в розрахунковому періоді мешканцями житлового будинку та іншими споживачами. Від загального обсягу теплової енергії віднімається споживання юридичних осіб з власними приладами обліку, решта розподіляється пропорційно теплових навантажень приміщень.

Таким чином, за період з лютого по березень 2015 року відповідачу нараховано за спожиту енергію 0,541 Гкал по вул. Гоголя, 3; 9,520 Гкал по вул. Красіна, 101, 4,982 Гкал по вул. Жовтня, 74.

Позивачем надана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 615 від 28.11.2014 року згідно якої відповідачу з 01.01.2014 року був встановлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ 1017,68. за 1Гкал (без ПДВ); постанова № 248 від 27.02.2015 року, згідно якої відповідачу з 01.03.2015 року був встановлений тариф на теплову енергію 1504,62 грн. за 1Гкал (без ПДВ); постанова №1107 від 31.03.2015 року, згідно якої відповідачу був встановлений тариф на теплову енергію 1289,36 грн. за 1Гкал (без ПДВ) (а.с. 31-33).

В матеріали справи знаходяться копії рахунків на оплату електричної енергії за лютий-квітень 2015 року та докази їх фактичного відправлення відповідачу (а.с. 52-57).

Оплата за спожиту теплову енергію за спірний період відповідачем у визначені Договором строки не проводилась внаслідок чого утворилась заборгованість.

Як свідчать надані відповідачем платіжні доручення (а.с. 78-80), складений позивачем реєстр господарських операцій по рахунку № НОМЕР_1 «Діадема» за період з лютого по вересень 2015 року, добровільна сплата відповідачем 5659,87 грн. була здійснена до порушення провадження у справі 12.08.2015 року (провадження у справі порушено 22.09.2015 року), 15 000,00 грн. погашено 24.09.2015 року та 28.09.2015 року, тобто після порушення провадження та в процесі розгляду справи судом. Сторонами визнається факт погашення заборгованості за отриману теплову енергію, отриману в період з лютого по квітень 2015 року.

Згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

П.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, оскільки основна заборгованість на суму 5659,87 була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі, в задоволенні позову в цій частині позову відмовляється в зв'язку з безпідставністю, в частині вимог про стягнення 15000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі припиняється за відсутності предмету спору.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Стаття 625 ЦК України визначає обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 2264,04 грн. інфляційних витрат з березня 2015 року по червень 2015 року, а також 3% річних за період з 14.03.2015 року по 14.07.2015 року в сумі 150,67 грн. Розгорнутий розрахунок по кожному платежу окремо в матеріалах справи, а.с. 50-51.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої позивачем суми.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.8 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку.

Позивач нарахував відповідачу 3013,27 грн. пені за загальний період з 14.03.2015 року по 14.07.2015 року, яка підлягає задоволенню, оскільки її розмір відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Перевірка правильності розрахунку позивачем пені, інфляції, 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% грн. суд враховує таке.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, проте погасив частину заборгованості до порушення провадження у справі та частину в процесу розгляду справи.

Водночас, у клопотанні відповідачем не зазначено будь-які обставини, які свідчать про існування підстав для зменшення штрафних санкцій та не додано будь-яких доказів для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 83 ГПК України, статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Клопотання відповідача про обмеження нарахування штрафних санкцій шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України також є безпідставним, оскільки за розрахунком позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні витрати та 3% річних за загальний період з березня по липень 2015 року, тобто не більше ніж за 4 місяці.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплачував у визначені строки вартість отриманої теплової енергії за лютий-квітень 2015 року, тому позов з урахуванням зібраних по справі доказів задовольняється судом частково.

Судовий збір відповідно до частини пятої ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80 (п. 1.1), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Діадема", вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, 39600, код ЄДРПОУ 21078029 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, вул.60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601, код 25717118 3 013 грн. 27 коп. пені; 2 264 грн. 04 коп. інфляційних витрат; 150 грн. 67 коп. 3% річних; 953 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 15 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

4. В частині стягнення 5659 грн. 87 коп. основного боргу у позові відмовити.

5. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

СуддяПушко І.І.